JohnChapter 5 |
|
1 |
|
2 Now |
|
3 In |
|
4 For |
|
5 And |
|
6 When Jesus |
|
7 The |
|
8 Jesus |
|
9 And |
|
10 The |
|
11 He answered |
|
12 Then |
|
13 And |
|
14 Afterward |
|
15 The |
|
16 And |
|
17 But |
|
18 Therefore |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
Вiд IванаРозділ 5 |
|
1 |
|
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків. |
|
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено. |
|
4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу. |
|
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим. |
|
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“ |
|
7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“. |
|
8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“ |
|
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́, |
|
10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“. |
|
11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“. |
|
12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“ |
|
13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці. |
|
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“ |
|
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус. |
|
16 |
|
17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“. |
|
18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним. |
|
19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить. |
|
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись. |
|
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює. |
|
22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові, |
|
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його. |
|
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя. |
|
25 |
|
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. |
|
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син. |
|
28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують, |
|
29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду. |
|
30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене. |
|
31 |
|
32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене. |
|
33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду. |
|
34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені. |
|
35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його. |
|
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав! |
|
37 |
|
38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав. |
|
39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене! |
|
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. |
|
41 Від людей не приймаю Я слави, |
|
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. |
|
43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви. |
|
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви? |
|
45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви! |
|
46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. |
|
47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“ |
JohnChapter 5 |
Вiд IванаРозділ 5 |
|
1 |
1 |
|
2 Now |
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків. |
|
3 In |
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено. |
|
4 For |
4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу. |
|
5 And |
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим. |
|
6 When Jesus |
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“ |
|
7 The |
7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“. |
|
8 Jesus |
8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“ |
|
9 And |
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́, |
|
10 The |
10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“. |
|
11 He answered |
11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“. |
|
12 Then |
12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“ |
|
13 And |
13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці. |
|
14 Afterward |
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“ |
|
15 The |
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус. |
|
16 And |
16 |
|
17 But |
17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“. |
|
18 Therefore |
18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним. |
|
19 |
19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить. |
|
20 |
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись. |
|
21 |
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює. |
|
22 |
22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові, |
|
23 |
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його. |
|
24 |
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя. |
|
25 |
25 |
|
26 |
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. |
|
27 |
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син. |
|
28 |
28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують, |
|
29 |
29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду. |
|
30 |
30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене. |
|
31 |
31 |
|
32 |
32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене. |
|
33 |
33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду. |
|
34 |
34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені. |
|
35 |
35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його. |
|
36 |
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав! |
|
37 |
37 |
|
38 |
38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав. |
|
39 |
39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене! |
|
40 |
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. |
|
41 |
41 Від людей не приймаю Я слави, |
|
42 |
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. |
|
43 |
43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви. |
|
44 |
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви? |
|
45 |
45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви! |
|
46 |
46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. |
|
47 |
47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“ |