JobChapter 34 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
ЙовРозділ 34 |
|
1 |
|
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́! |
|
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є. |
|
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре. |
|
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. |
|
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“. |
|
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду, |
|
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними? |
|
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“. |
|
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! |
|
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту! |
|
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва. |
|
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав? |
|
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, — |
|
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох! |
|
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: |
|
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного? |
|
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“? |
|
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук, |
|
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською. |
|
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, — |
|
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись. |
|
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд. |
|
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших. |
|
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть! |
|
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці, |
|
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, |
|
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених. |
|
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом, |
|
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові. |
|
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду! |
|
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“ |
|
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! |
|
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: |
|
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння. |
|
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди, |
|
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“. |
JobChapter 34 |
ЙовРозділ 34 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́! |
|
3 |
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є. |
|
4 |
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре. |
|
5 |
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. |
|
6 |
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“. |
|
7 |
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду, |
|
8 |
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними? |
|
9 |
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“. |
|
10 |
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! |
|
11 |
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту! |
|
12 |
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва. |
|
13 |
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав? |
|
14 |
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, — |
|
15 |
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох! |
|
16 |
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: |
|
17 |
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного? |
|
18 |
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“? |
|
19 |
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук, |
|
20 |
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською. |
|
21 |
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, — |
|
22 |
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись. |
|
23 |
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд. |
|
24 |
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших. |
|
25 |
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть! |
|
26 |
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці, |
|
27 |
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, |
|
28 |
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених. |
|
29 |
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом, |
|
30 |
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові. |
|
31 |
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду! |
|
32 |
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“ |
|
33 |
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! |
|
34 |
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: |
|
35 |
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння. |
|
36 |
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди, |
|
37 |
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“. |