CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Joh. 11
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 11

1 Es846 lag2258 aber1161 einer5100 krank770 mit Namen Lazarus2976 von575 Bethanien, in dem Flecken2968 Marias3137 und2532 ihrer Schwester79 Martha3136.

2 (Maria3137 aber1161 war, die3739 den3588 HErrn2962 gesalbet hatte mit Salben218 und2532 seine846 Füße4228 getrocknet1591 mit ihrem Haar2359; derselbigen Bruder80 Lazarus2976 war krank770.)

3 Da sandten seine846 Schwestern79 zu649 ihm und ließen ihm sagen3004: HErr2962, siehe2396, den du3767 liebhast5368, der3739 liegt krank770.

4 Da1161 JEsus2424 das2443 hörete, sprach2036 er3778: Die191 Krankheit769 ist2076 nicht3756 zum Tode2288, sondern235 zur5228 Ehre1391 Gottes2316, daß4314 der846 Sohn Gottes2316 dadurch geehret werde1392.

5 JEsus2424 aber1161 hatte25 Martha3136 lieb und2532 ihre846 Schwester79 und2532 Lazarus2976.

6 Als er nun3767 hörete, daß5613 er krank770 war2258, blieb3306 er zwei1417 Tage2250 an1722 dem3739 Ort5117, da er war.

7 Danach1899 spricht3004 er zu1519 seinen Jüngern3101: Lasset uns wieder3825 nach3326 Judäa2449 ziehen71!

8 Seine846 Jünger3101 sprachen3004 zu ihm: Meister4461, jenesmal wollten2212 die Juden2453 dich4571 steinigen3034, und2532 du willst5217 wieder3825 dahin1563 ziehen?

9 JEsus2424 antwortete611: Sind1526 nicht3780 des Tages2250 zwölf1427 Stunden5610? Wer1437 des Tages2250 wandelt4043, der1722 stößet sich5100 nicht3756, denn3754 er siehet das Licht5457 dieser5127 Welt2889.

10 Wer1437 aber1161 des846 Nachts3571 wandelt4043, der1722 stößet sich4350, denn3754 es ist2076 kein5100 Licht5457 in1722 ihm.

11 Solches5023 sagte3004 er846, und2532 danach spricht2036 er846 zu3326 ihnen846: Lazarus2976, unser2257 Freund5384, schläft2837; aber235 ich5124 gehe hin4198, daß2443 ich ihn aufwecke.

12 Da sprachen2036 seine846 Jünger3101: HErr2962, schläft2837 er, so3767 wird‘s besser mit ihm4982.

13 JEsus2424 aber1161 sagte2046 von4012 seinem Tode2288; sie1565 meineten aber1161, er846 redete3004 vom4012 leiblichen2838 Schlaf5258.

14 Da3767 sagte2036 es ihnen846 JEsus2424 frei3954 heraus: Lazarus2976 ist gestorben599.

15 Und2532 ich2252 bin froh5463 um1223 euretwillen, daß3754 ich nicht3756 dagewesen1563 bin, auf daß2443 ihr5209 glaubet4100. Aber235 lasset uns zu4314 ihm846 ziehen71!

16 Da3767 sprach2036 Thomas2381, der da2532 genannt3004 ist71 Zwilling1324, zu den3588 Jüngern4827: Lasset uns mit3326 ziehen71, daß2443 wir2249 mit ihm846 sterben599!

17 Da3767 kam2064 JEsus2424 und fand2147 ihn, daß er846 schon2235 vier5064 Tage2250 im1722 Grabe3419 gelegen war2192.

18 (Bethanien963 aber1161 war2258 nahe bei1451 Jerusalem2414, bei5613 fünfzehn1178 Feldweges.)

19 Und2532 viel4183 Juden2453 waren, zu1537 Martha3136 und2532 Maria kommen2064, sie846 zu4314 trösten3888 über4012 ihren846 Bruder80.

20 Als Martha3136 nun3767 hörete, daß5613 JEsus2424 kommt2064, gehet sie846 ihm entgegen; Maria3137 aber3754 blieb daheim1722 sitzen2516.

21 Da sprach2036 Martha3136 zu4314 JEsu2424: HErr2962, wärest1487 du3767 hier5602 gewesen2258, mein3450 Bruder wäre302 nicht3756 gestorben2348;

22 aber235 ich302 weiß auch2532 noch3568, daß, was du bittest154 von GOtt2316, das1492 wird dir4671 GOtt2316 geben1325.

23 JEsus2424 spricht3004 zu ihr846: Dein4675 Bruder80 soll auferstehen450.

24 Martha3136 spricht3004 zu1722 ihm: Ich weiß1492 wohl, daß3754 er846 auferstehen450 wird in1722 der Auferstehung386 am Jüngsten2078 Tage2250.

25 JEsus2424 spricht2036 zu1519 ihr846: Ich1473 bin1510 die Auferstehung386 und2532 das Leben2222. Wer an mich1691 glaubet4100, der wird leben2198, ob2579 er gleich stürbe599;

26 und2532 wer4100 da5124 lebet2198 und2532 glaubet4100 an1519 mich1691, der wird599 nimmermehr sterben599. Glaubest du das3956?

27 Sie846 spricht3004 zu ihm: HErr2962, ja3483, ich1473 glaube4100, daß3754 du4771 bist1488 Christus5547, der Sohn Gottes2316, der in1519 die3588 Welt2889 kommen2064 ist.

28 Und2532 da3918 sie das5023 gesagt2036 hatte2036, ging565 sie hin und2532 rief5455 ihre Schwester79 Maria3137 heimlich2977 und2532 sprach2036: Der Meister1320 ist da und rufet dich4571.

29 Dieselbige, als5613 sie846 das1565 hörete, stund sie eilend5035 auf1453 und2532 kam191 zu4314 ihm.

30 Denn JEsus2424 war2064 noch nicht3768 in1519 den Flecken2968 kommen2064, sondern235 war2258 noch an1722 dem Ort5117, da1161 ihm846 Martha3136 war entgegenkommen.

31 Die3588 Juden2453, die bei1519 ihr846 im1722 Hause3614 waren5607 und2532 trösteten3888 sie846, da3767 sie sahen1492 Maria3137, daß3754 sie eilend5030 aufstund und hinausging, folgten190 sie ihr846 nach3326 und sprachen: Sie gehet1831 hin5217 zum Grabe3419, daß2443 sie daselbst1563 weine2799.

32 Als nun3767 Maria3137 kam2064, da5613 JEsus2424 war2258, und sah1492 ihn, fiel4098 sie846 zu1519 seinen846 Füßen4228 und sprach3004 zu ihm846: HErr2962, wärest1487 du302 hier5602 gewesen2258, mein3450 Bruder80 wäre nicht3756 gestorben599.

33 Als5613 JEsus2424 sie sah1492 weinen2799 und3767 die Juden2453 auch2532 weinen2799, die mit ihr846 kamen4905, ergrimmete er846 im Geist4151 und2532 betrübte sich1438 selbst5015

34 und2532 sprach2036: Wo4226 habt5087 ihr846 ihn hingelegt? Sie846 sprachen3004 zu ihm: HErr2962, komm2064 und2532 sieh es1492!

35 Und JEsu2424 gingen die Augen über1145.

36 Da sprachen3004 die Juden2453: Siehe2396, wie4459 hat5368 er846 ihn so3767 liebgehabt!

37 Etliche5100 aber1161 unter1537 ihnen846 sprachen2036: Konnte1410, der3778 dem3588 Blinden5185 die Augen3788 aufgetan455 hat4160, nicht3756 verschaffen, daß2443 auch2532 dieser3778 nicht3361 stürbe599?

38 JEsus2424 aber3767 ergrimmete abermal in1722 sich1909 selbst1438 und2532 kam2064 zum1519 Grabe. Es846 war2258 aber eine Kluft4693 und ein Stein3037 darauf gelegt.

39 JEsus2424 sprach3004: Hebet den Stein3037 ab! Spricht3004 zu ihm Martha3136, die Schwester79 des Verstorbenen2348: HErr2962, er846 stinkt3605 schon2235; denn1063 er2076 ist142 vier Tage5066 gelegen.

40 JEsus2424 spricht3004 zu ihr846: Hab‘ ich1437 dir4671 nicht3756 gesagt2036, so3754 du glauben4100 würdest, du solltest die Herrlichkeit1391 Gottes2316 sehen3700?

41 Da3757 huben sie den Stein3037 ab, da der Verstorbene2348 lag2258. JEsus2424 aber1161 hub seine Augen3788 empor507 und2532 sprach2036: Vater3962, ich danke2168 dir4671, daß3754 du3767 mich3450 erhöret hast191!

42 Doch ich1473 weiß, daß3754 du191 mich3450 allezeit3842 hörest, sondern235 um1223 des3588 Volks3793 willen, das1492 umherstehet, sage2036 ich‘s, daß2443 sie1161 glauben4100, du4771 habest mich3165 gesandt649.

43 Da2532 er2905 das5023 gesagt hatte2036, rief er mit lauter3173 Stimme5456: Lazarus2976, komm1204 heraus1854!

44 Und2532 der Verstorbene2348 kam heraus1831, gebunden1210 mit Grabtüchern2750 an Füßen4228 und Händen5495, und sein Angesicht3799 verhüllet mit einem Schweißtuch4676. JEsus2424 spricht3004 zu ihnen846: Löset3089 ihn846 auf und lasset863 ihn846 gehen5217!

45 Viel4183 nun3767 der Juden2453, die3739 zu4314 Maria3137 kommen2064 waren und2532 sahen2300, was3588 JEsus2424 tat4160, glaubten4100 an1537 ihn846.

46 Etliche5100 aber1161 von1537 ihnen846 gingen565 hin zu4314 den Pharisäern5330 und2532 sagten2036 ihnen846, was3739 JEsus2424 getan4160 hatte.

47 Da3767 versammelten4863 die3754 Hohenpriester749 und2532 die Pharisäer5330 einen Rat4892 und2532 sprachen3004: Was5101 tun4160 wir? Dieser3778 Mensch444 tut4160 viel4183 Zeichen4592.

48 Lassen863 wir2532 ihn846 also2532, so1437 werden863 sie846 alle3956 an1519 ihn glauben4100. So3779 kommen2064 dann die Römer4514 und2532 nehmen142 uns2257 Land5117 und2532 Leute1484.

49 Einer5100 aber1161 unter1537 ihnen846, Kaiphas2533, der1565 desselben Jahres1763 Hoherpriester749 war5607, sprach2036 zu ihnen: Ihr846 wisset1492 nichts3762,

50 bedenket1260 auch3761 nichts3361; es ist4851 uns2254 besser, ein1520 Mensch444 sterbe599 für5228 das2443 Volk2992, denn2532 daß3754 das ganze3650 Volk1484 verderbe622.

51 Solches aber1161 redete2036 er1565 nicht3756 von575 sich selbst1438, sondern235, dieweil er desselbigen Jahres1763 Hoherpriester749 war5607, weissagte4395 er. Denn3754 JEsus2424 sollte3195 sterben599 für5228 das5124 Volk1484,

52 und2532 nicht3756 für5228 das Volk1484 allein3440, sondern235 daß2443 er2532 die1519 Kinder5043 Gottes2316, die zerstreuet waren4863, zusammenbrächte.

53 Von575 dem1565 Tage2250 an ratschlagten sie4823, wie2443 sie846 ihn töteten615.

54 JEsus2424 aber3767 wandelte nicht mehr3765 frei3954 unter den Juden2453, sondern235 ging4043 von1564 dannen in1722 eine Gegend5561 nahe bei1451 der Wüste2048 in eine Stadt4172, genannt3004 Ephrem2187, und hatte sein Wesen1304 daselbst2546 mit3326 seinen Jüngern3101.

55 Es war2258 aber1161 nahe1451 das Ostern3957 der Juden2453; und2532 es gingen viele4183 hinauf305 gen1519 Jerusalem2414 aus1537 der Gegend5561 vor4253 Ostern3957 daß2443 sie sich48 reinigten.

56 Da3767 stunden sie2476 und2212 fragten nach3326 JEsu2424 und2532 redeten3004 miteinander im1722 Tempel2411: Was5101 dünket euch240, daß3754 er nicht3364 kommt2064 auf1519 das Fest1859?

57 Es hatten aber1161 die Hohenpriester749 und2532 Pharisäer5330 lassen ein Gebot1785 ausgehen, so2532 jemand5100 wüßte1097, wo1437 er846 wäre2076, daß2443 er‘s anzeigete, daß3704 sie1325 ihn griffen4084.

Вiд Iвана

Розділ 11

1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.

3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“

4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.

8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“

9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.

10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.

11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.

12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.

13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.

14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.

16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.

17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.

18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.

20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.

22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“

23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“

24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.

25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“

27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“

29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.

31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.

32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,

34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“

35 I заплакав Ісус.

36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“

37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“

38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.

39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.

40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“

41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.

42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.

43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“

44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.

45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.

47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“

49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,

52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.

53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.

54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.

55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“

57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.

Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 11

Вiд Iвана

Розділ 11

1 Es846 lag2258 aber1161 einer5100 krank770 mit Namen Lazarus2976 von575 Bethanien, in dem Flecken2968 Marias3137 und2532 ihrer Schwester79 Martha3136.

1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.

2 (Maria3137 aber1161 war, die3739 den3588 HErrn2962 gesalbet hatte mit Salben218 und2532 seine846 Füße4228 getrocknet1591 mit ihrem Haar2359; derselbigen Bruder80 Lazarus2976 war krank770.)

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.

3 Da sandten seine846 Schwestern79 zu649 ihm und ließen ihm sagen3004: HErr2962, siehe2396, den du3767 liebhast5368, der3739 liegt krank770.

3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“

4 Da1161 JEsus2424 das2443 hörete, sprach2036 er3778: Die191 Krankheit769 ist2076 nicht3756 zum Tode2288, sondern235 zur5228 Ehre1391 Gottes2316, daß4314 der846 Sohn Gottes2316 dadurch geehret werde1392.

4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.

5 JEsus2424 aber1161 hatte25 Martha3136 lieb und2532 ihre846 Schwester79 und2532 Lazarus2976.

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 Als er nun3767 hörete, daß5613 er krank770 war2258, blieb3306 er zwei1417 Tage2250 an1722 dem3739 Ort5117, da er war.

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

7 Danach1899 spricht3004 er zu1519 seinen Jüngern3101: Lasset uns wieder3825 nach3326 Judäa2449 ziehen71!

7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.

8 Seine846 Jünger3101 sprachen3004 zu ihm: Meister4461, jenesmal wollten2212 die Juden2453 dich4571 steinigen3034, und2532 du willst5217 wieder3825 dahin1563 ziehen?

8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“

9 JEsus2424 antwortete611: Sind1526 nicht3780 des Tages2250 zwölf1427 Stunden5610? Wer1437 des Tages2250 wandelt4043, der1722 stößet sich5100 nicht3756, denn3754 er siehet das Licht5457 dieser5127 Welt2889.

9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.

10 Wer1437 aber1161 des846 Nachts3571 wandelt4043, der1722 stößet sich4350, denn3754 es ist2076 kein5100 Licht5457 in1722 ihm.

10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.

11 Solches5023 sagte3004 er846, und2532 danach spricht2036 er846 zu3326 ihnen846: Lazarus2976, unser2257 Freund5384, schläft2837; aber235 ich5124 gehe hin4198, daß2443 ich ihn aufwecke.

11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.

12 Da sprachen2036 seine846 Jünger3101: HErr2962, schläft2837 er, so3767 wird‘s besser mit ihm4982.

12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.

13 JEsus2424 aber1161 sagte2046 von4012 seinem Tode2288; sie1565 meineten aber1161, er846 redete3004 vom4012 leiblichen2838 Schlaf5258.

13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.

14 Da3767 sagte2036 es ihnen846 JEsus2424 frei3954 heraus: Lazarus2976 ist gestorben599.

14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.

15 Und2532 ich2252 bin froh5463 um1223 euretwillen, daß3754 ich nicht3756 dagewesen1563 bin, auf daß2443 ihr5209 glaubet4100. Aber235 lasset uns zu4314 ihm846 ziehen71!

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.

16 Da3767 sprach2036 Thomas2381, der da2532 genannt3004 ist71 Zwilling1324, zu den3588 Jüngern4827: Lasset uns mit3326 ziehen71, daß2443 wir2249 mit ihm846 sterben599!

16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.

17 Da3767 kam2064 JEsus2424 und fand2147 ihn, daß er846 schon2235 vier5064 Tage2250 im1722 Grabe3419 gelegen war2192.

17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.

18 (Bethanien963 aber1161 war2258 nahe bei1451 Jerusalem2414, bei5613 fünfzehn1178 Feldweges.)

18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.

19 Und2532 viel4183 Juden2453 waren, zu1537 Martha3136 und2532 Maria kommen2064, sie846 zu4314 trösten3888 über4012 ihren846 Bruder80.

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.

20 Als Martha3136 nun3767 hörete, daß5613 JEsus2424 kommt2064, gehet sie846 ihm entgegen; Maria3137 aber3754 blieb daheim1722 sitzen2516.

20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

21 Da sprach2036 Martha3136 zu4314 JEsu2424: HErr2962, wärest1487 du3767 hier5602 gewesen2258, mein3450 Bruder wäre302 nicht3756 gestorben2348;

21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.

22 aber235 ich302 weiß auch2532 noch3568, daß, was du bittest154 von GOtt2316, das1492 wird dir4671 GOtt2316 geben1325.

22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“

23 JEsus2424 spricht3004 zu ihr846: Dein4675 Bruder80 soll auferstehen450.

23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“

24 Martha3136 spricht3004 zu1722 ihm: Ich weiß1492 wohl, daß3754 er846 auferstehen450 wird in1722 der Auferstehung386 am Jüngsten2078 Tage2250.

24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.

25 JEsus2424 spricht2036 zu1519 ihr846: Ich1473 bin1510 die Auferstehung386 und2532 das Leben2222. Wer an mich1691 glaubet4100, der wird leben2198, ob2579 er gleich stürbe599;

25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.

26 und2532 wer4100 da5124 lebet2198 und2532 glaubet4100 an1519 mich1691, der wird599 nimmermehr sterben599. Glaubest du das3956?

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“

27 Sie846 spricht3004 zu ihm: HErr2962, ja3483, ich1473 glaube4100, daß3754 du4771 bist1488 Christus5547, der Sohn Gottes2316, der in1519 die3588 Welt2889 kommen2064 ist.

27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.

28 Und2532 da3918 sie das5023 gesagt2036 hatte2036, ging565 sie hin und2532 rief5455 ihre Schwester79 Maria3137 heimlich2977 und2532 sprach2036: Der Meister1320 ist da und rufet dich4571.

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“

29 Dieselbige, als5613 sie846 das1565 hörete, stund sie eilend5035 auf1453 und2532 kam191 zu4314 ihm.

29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.

30 Denn JEsus2424 war2064 noch nicht3768 in1519 den Flecken2968 kommen2064, sondern235 war2258 noch an1722 dem Ort5117, da1161 ihm846 Martha3136 war entgegenkommen.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.

31 Die3588 Juden2453, die bei1519 ihr846 im1722 Hause3614 waren5607 und2532 trösteten3888 sie846, da3767 sie sahen1492 Maria3137, daß3754 sie eilend5030 aufstund und hinausging, folgten190 sie ihr846 nach3326 und sprachen: Sie gehet1831 hin5217 zum Grabe3419, daß2443 sie daselbst1563 weine2799.

31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.

32 Als nun3767 Maria3137 kam2064, da5613 JEsus2424 war2258, und sah1492 ihn, fiel4098 sie846 zu1519 seinen846 Füßen4228 und sprach3004 zu ihm846: HErr2962, wärest1487 du302 hier5602 gewesen2258, mein3450 Bruder80 wäre nicht3756 gestorben599.

32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“

33 Als5613 JEsus2424 sie sah1492 weinen2799 und3767 die Juden2453 auch2532 weinen2799, die mit ihr846 kamen4905, ergrimmete er846 im Geist4151 und2532 betrübte sich1438 selbst5015

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,

34 und2532 sprach2036: Wo4226 habt5087 ihr846 ihn hingelegt? Sie846 sprachen3004 zu ihm: HErr2962, komm2064 und2532 sieh es1492!

34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“

35 Und JEsu2424 gingen die Augen über1145.

35 I заплакав Ісус.

36 Da sprachen3004 die Juden2453: Siehe2396, wie4459 hat5368 er846 ihn so3767 liebgehabt!

36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“

37 Etliche5100 aber1161 unter1537 ihnen846 sprachen2036: Konnte1410, der3778 dem3588 Blinden5185 die Augen3788 aufgetan455 hat4160, nicht3756 verschaffen, daß2443 auch2532 dieser3778 nicht3361 stürbe599?

37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“

38 JEsus2424 aber3767 ergrimmete abermal in1722 sich1909 selbst1438 und2532 kam2064 zum1519 Grabe. Es846 war2258 aber eine Kluft4693 und ein Stein3037 darauf gelegt.

38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.

39 JEsus2424 sprach3004: Hebet den Stein3037 ab! Spricht3004 zu ihm Martha3136, die Schwester79 des Verstorbenen2348: HErr2962, er846 stinkt3605 schon2235; denn1063 er2076 ist142 vier Tage5066 gelegen.

39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.

40 JEsus2424 spricht3004 zu ihr846: Hab‘ ich1437 dir4671 nicht3756 gesagt2036, so3754 du glauben4100 würdest, du solltest die Herrlichkeit1391 Gottes2316 sehen3700?

40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“

41 Da3757 huben sie den Stein3037 ab, da der Verstorbene2348 lag2258. JEsus2424 aber1161 hub seine Augen3788 empor507 und2532 sprach2036: Vater3962, ich danke2168 dir4671, daß3754 du3767 mich3450 erhöret hast191!

41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.

42 Doch ich1473 weiß, daß3754 du191 mich3450 allezeit3842 hörest, sondern235 um1223 des3588 Volks3793 willen, das1492 umherstehet, sage2036 ich‘s, daß2443 sie1161 glauben4100, du4771 habest mich3165 gesandt649.

42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.

43 Da2532 er2905 das5023 gesagt hatte2036, rief er mit lauter3173 Stimme5456: Lazarus2976, komm1204 heraus1854!

43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“

44 Und2532 der Verstorbene2348 kam heraus1831, gebunden1210 mit Grabtüchern2750 an Füßen4228 und Händen5495, und sein Angesicht3799 verhüllet mit einem Schweißtuch4676. JEsus2424 spricht3004 zu ihnen846: Löset3089 ihn846 auf und lasset863 ihn846 gehen5217!

44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.

45 Viel4183 nun3767 der Juden2453, die3739 zu4314 Maria3137 kommen2064 waren und2532 sahen2300, was3588 JEsus2424 tat4160, glaubten4100 an1537 ihn846.

45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

46 Etliche5100 aber1161 von1537 ihnen846 gingen565 hin zu4314 den Pharisäern5330 und2532 sagten2036 ihnen846, was3739 JEsus2424 getan4160 hatte.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.

47 Da3767 versammelten4863 die3754 Hohenpriester749 und2532 die Pharisäer5330 einen Rat4892 und2532 sprachen3004: Was5101 tun4160 wir? Dieser3778 Mensch444 tut4160 viel4183 Zeichen4592.

47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

48 Lassen863 wir2532 ihn846 also2532, so1437 werden863 sie846 alle3956 an1519 ihn glauben4100. So3779 kommen2064 dann die Römer4514 und2532 nehmen142 uns2257 Land5117 und2532 Leute1484.

48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“

49 Einer5100 aber1161 unter1537 ihnen846, Kaiphas2533, der1565 desselben Jahres1763 Hoherpriester749 war5607, sprach2036 zu ihnen: Ihr846 wisset1492 nichts3762,

49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,

50 bedenket1260 auch3761 nichts3361; es ist4851 uns2254 besser, ein1520 Mensch444 sterbe599 für5228 das2443 Volk2992, denn2532 daß3754 das ganze3650 Volk1484 verderbe622.

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“

51 Solches aber1161 redete2036 er1565 nicht3756 von575 sich selbst1438, sondern235, dieweil er desselbigen Jahres1763 Hoherpriester749 war5607, weissagte4395 er. Denn3754 JEsus2424 sollte3195 sterben599 für5228 das5124 Volk1484,

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,

52 und2532 nicht3756 für5228 das Volk1484 allein3440, sondern235 daß2443 er2532 die1519 Kinder5043 Gottes2316, die zerstreuet waren4863, zusammenbrächte.

52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.

53 Von575 dem1565 Tage2250 an ratschlagten sie4823, wie2443 sie846 ihn töteten615.

53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.

54 JEsus2424 aber3767 wandelte nicht mehr3765 frei3954 unter den Juden2453, sondern235 ging4043 von1564 dannen in1722 eine Gegend5561 nahe bei1451 der Wüste2048 in eine Stadt4172, genannt3004 Ephrem2187, und hatte sein Wesen1304 daselbst2546 mit3326 seinen Jüngern3101.

54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.

55 Es war2258 aber1161 nahe1451 das Ostern3957 der Juden2453; und2532 es gingen viele4183 hinauf305 gen1519 Jerusalem2414 aus1537 der Gegend5561 vor4253 Ostern3957 daß2443 sie sich48 reinigten.

55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.

56 Da3767 stunden sie2476 und2212 fragten nach3326 JEsu2424 und2532 redeten3004 miteinander im1722 Tempel2411: Was5101 dünket euch240, daß3754 er nicht3364 kommt2064 auf1519 das Fest1859?

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“

57 Es hatten aber1161 die Hohenpriester749 und2532 Pharisäer5330 lassen ein Gebot1785 ausgehen, so2532 jemand5100 wüßte1097, wo1437 er846 wäre2076, daß2443 er‘s anzeigete, daß3704 sie1325 ihn griffen4084.

57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.