Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 10

1 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch5213: Wer nicht3361 zur1519 Tür2374 hineingehet in1223 den Schafstall, sondern235 steiget anderswo237 hinein, der1565 ist305 ein1525 Dieb2812 und2532 ein Mörder3027.

2 Der aber1161 zur1223 Tür2374 hineingehet, der ist2076 ein1525 Hirte4166 der Schafe4263.

3 Demselbigen tut der Türhüter2377 auf455, und2532 die Schafe4263 hören191 seine846 Stimme5456; und2532 er846 ruft seine2398 Schafe4263 mit2596 Namen2564 und2532 führet sie aus1806.

4 Und2532 wenn3752 er846 seine2398 Schafe4263 hat ausgelassen1544, gehet er846 vor1715 ihnen hin4198, und2532 die Schafe4263 folgen190 ihm nach; denn3754 sie kennen1492 seine846 Stimme5456.

5 Einem Fremden245 aber1161 folgen190 sie846 nicht3364 nach190, sondern235 fliehen5343 von575 ihm; denn3754 sie kennen1492 der Fremden245 Stimme5456 nicht3756.

6 Diesen5026 Spruch3942 sagte2036 JEsus2424 zu ihnen846; sie1097 vernahmen aber1161 nicht3756, was5101 es war2258, das1565 er846 zu ihnen sagte2980.

7 Da3767 sprach2036 JEsus2424 wieder3825 zu ihnen846: Wahrlich281, wahrlich281, ich1473 sage3004 euch: Ich bin1510 die Tür2374 zu, den Schafen4263.

8 Alle3956, die3745 vor4253 mir1700 kommen2064 sind1526, die191 sind Diebe2812 und2532 Mörder3027 gewesen, aber235 die Schafe4263 haben191 ihnen846 nicht3756 gehorchet.

9 Ich1473 bin1510 die Tür2374; so1437 jemand5100 durch1223 mich1700 eingehet, der wird selig4982 werden und2532 wird ein1525 und2532 aus1831 gehen1525 und2532 Weide3542 finden2147.

10 Ein Dieb2812 kommt2064 nicht3756, denn1508 daß2443 er2532 stehle2813, würge2380 und2532 umbringe622.

11 Ich1473 bin1510 kommen, daß5228 sie das Leben5590 und volle Genüge haben5087 sollen.

12 Ich bin ein guter Hirte4166; ein guter Hirte lässet sein2398 Leben für die3739 Schafe4263. Ein Mietling3411 aber1161, der2532 nicht3756 Hirte ist5607, des846 die Schafe4263 nicht3756 eigen sind1526, siehet den Wolf3074 kommen2064 und2532 verlässet die Schafe4263 und2532 flieht5343; und2532 der Wolf3074 erhaschet und2532 zerstreuet die Schafe.

13 Der4012 Mietling3411 aber1161 flieht; denn3754 er2076 ist5343 ein Mietling3411 und2532 achtet3199 der Schafe4263 nicht3756.

14 Ich1473 bin1510 ein guter2570 Hirte4166 und2532 erkenne1097 die5259 Meinen1699 und2532 bin bekannt den Meinen1699,

15 wie2531 mich3165 mein3450 Vater3962 kennet1097, und2504 ich kenne1097 den Vater3962. Und2504 ich lasse5087 mein Leben5590 für5228 die Schafe4263.

16 Und2532 ich3165 habe2192 andere243 Schafe4263, die3739 sind2076 nicht3756 aus1537 diesem5026 Stalle833. Und2532 dieselben2548 muß1163 ich herführen71, und2532 sie werden1096 meine3450 Stimme5456 hören191, und wird eine1520 Herde4167 und ein3391 Hirte4166 werden.

17 Darum1223 liebet25 mich3165 mein3450 Vater3962, daß3754 ich1473 mein Leben5590 lasse5087, auf daß2443 ich846‘s wieder3825 nehme2983.

18 Niemand3762 nimmt142 es846 von575 mir1700, sondern235 ich1473 lasse5087 es846 von575 mir1683 selber. Ich habe5087 Macht1849 es846 zu lassen und2532 habe5087 Macht1849 es846 wiederzunehmen2983. Solch5026 Gebot1785 habe2192 ich empfangen2983 von3844 meinem3450 Vater3962.

19 Da3767 ward1096 aber3825 eine Zwietracht4978 unter1722 den Juden2453 über1223 diesen5128 Worten3056.

20 Viele4183 unter1537 ihnen sprachen3004: Er846 hat2192 den Teufel1140 und1161 ist2532 unsinnig3105; was5101 höret191 ihr846 ihm zu?

21 Die andern243 sprachen3004: Das5023 sind2076 nicht3756 Worte4487 eines Besessenen1139; kann1410 der Teufel1140 auch der Blinden5185 Augen3788 auftun455?

22 Es war1096 aber1161 Kirchweih zu1722 Jerusalem2414 und2532 war2258 Winter5494.

23 Und2532 JEsus2424 wandelte4043 im1722 Tempel2411, in1722 der Halle4745 Salomos4672.

24 Da umringten2944 ihn846 die Juden2453 und2532 sprachen2036 zu ihm846: Wie lange4219 hältst du3767 unsere Seelen5590 auf142? Bist1488 du4771 Christus5547, so1487 sage3004 es uns2257 frei3954 heraus!

25 JEsus2424 antwortete611 ihnen: Ich1473 habe es euch5213 gesagt2036, und2532 ihr846 glaubet4100 nicht3756. Die3739 Werke2041, die5023 ich tue4160 in1722 meines Vaters3962 Namen3686, die zeugen3140 von4012 mir3450.

26 Aber235 ihr5210 glaubet nicht3756; denn1063 ihr4100 seid2075 von1537 meinen1699 Schafen4263 nicht3756, wie2531 ich euch5213 gesagt2036 habe.

27 Denn meine3450 Schafe4263 hören191 meine Stimme5456, und2504 ich3427 kenne sie1097, und2532 sie846 folgen190 mir1699.

28 Und2504 ich gebe1325 ihnen846 das ewige166 Leben2222; und2532 sie846 werden726 nimmermehr umkommen622, und niemand3756 wird622 sie5100 mir3450 aus1537 meiner Hand5495 reißen726.

29 Der3739 Vater3962, der sie mir3450 gegeben1325 hat, ist2076 größer denn3187 alles3956; und2532 niemand3762 kann1410 sie aus1537 meines3450 Vaters3962 Hand5495 reißen726.

30 Ich1473 und2532 der Vater3962 sind2070 eins1520.

31 Da3767 huben die Juden2453 abermal Steine3037 auf, daß2443 sie846 ihn steinigten3034.

32 JEsus2424 antwortete611 ihnen846: Viel4183 gute2570 Werke2041 habe1166 ich euch5213 erzeiget von1537 meinem3450 Vater3962; um1223 welches4169 Werk2041 unter denselbigen steiniget ihr846 mich3165?

33 Die Juden2453 antworteten611 ihm und2532 sprachen3004: Um4012 des846 guten2570 Werks2041 willen steinigen3034 wir dich4571 nicht3756, sondern235 um4012 der Gotteslästerung988 willen, und daß3754 du4771 ein Mensch444 bist5607 und machest4160 dich4572 selbst zu einem GOtt2316.

34 JEsus2424 antwortete611 ihnen: Stehet2076 nicht3756 geschrieben1125 in1722 eurem5216 Gesetz3551: Ich1473 habe gesagt2036, ihr846 seid2075 Götter2316?

35 So1487 er2036 die3739 Götter2316 nennet, zu4314 welchen das1565 Wort3056 Gottes2316 geschah (und2532 die Schrift1124 kann1410 doch nicht gebrochen werden1096),

36 sprecht2036 ihr5210 denn zu dem, den der Vater3962 geheiliget und2532 in1519 die3739 Welt gesandt hat649: Du lästerst GOtt987, darum daß3754 ich sage3004, ich bin1510 Gottes2316 Sohn?

37 Tue4160 ich3427 nicht3756 die Werke2041 meines Vaters3962, so1487 glaubet4100 mir3450 nicht3361.

38 Tue4160 ich2504 sie846 aber1161, glaubet4100 doch2579 den Werken2041, wollt ihr4100 mir1698 nicht3361 glauben4100, auf daß1487 ihr1097 erkennet und2532 glaubet, daß2443 der Vater3962 in1722 mir1698 ist und3754 ich in1722 ihm.

39 Sie846 suchten2212 abermal, ihn zu1537 greifen4084; aber3767 er846 entging ihnen aus1831 ihren Händen5495

40 und2532 zog hin565 wieder3825 jenseit4008 des2532 Jordans2446 an1519 den Ort5117, da3699 Johannes2491 vorhin getauft907 hatte, und4412 blieb2258 allda1563.

41 Und2532 viele4183 kamen2064 zu4314 ihm846 und2532 sprachen2036: Johannes2491 tat4160 kein3762 Zeichen4592; aber1161 alles, was3745 Johannes2491 von4012 diesem5127 gesagt hat, das3956 ist2258 wahr227.

42 Und2532 glaubten4100 allda1563 viele4183 an1519 ihn846.

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.

Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 10

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch5213: Wer nicht3361 zur1519 Tür2374 hineingehet in1223 den Schafstall, sondern235 steiget anderswo237 hinein, der1565 ist305 ein1525 Dieb2812 und2532 ein Mörder3027.

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 Der aber1161 zur1223 Tür2374 hineingehet, der ist2076 ein1525 Hirte4166 der Schafe4263.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Demselbigen tut der Türhüter2377 auf455, und2532 die Schafe4263 hören191 seine846 Stimme5456; und2532 er846 ruft seine2398 Schafe4263 mit2596 Namen2564 und2532 führet sie aus1806.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 Und2532 wenn3752 er846 seine2398 Schafe4263 hat ausgelassen1544, gehet er846 vor1715 ihnen hin4198, und2532 die Schafe4263 folgen190 ihm nach; denn3754 sie kennen1492 seine846 Stimme5456.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 Einem Fremden245 aber1161 folgen190 sie846 nicht3364 nach190, sondern235 fliehen5343 von575 ihm; denn3754 sie kennen1492 der Fremden245 Stimme5456 nicht3756.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Diesen5026 Spruch3942 sagte2036 JEsus2424 zu ihnen846; sie1097 vernahmen aber1161 nicht3756, was5101 es war2258, das1565 er846 zu ihnen sagte2980.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 Da3767 sprach2036 JEsus2424 wieder3825 zu ihnen846: Wahrlich281, wahrlich281, ich1473 sage3004 euch: Ich bin1510 die Tür2374 zu, den Schafen4263.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Alle3956, die3745 vor4253 mir1700 kommen2064 sind1526, die191 sind Diebe2812 und2532 Mörder3027 gewesen, aber235 die Schafe4263 haben191 ihnen846 nicht3756 gehorchet.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Ich1473 bin1510 die Tür2374; so1437 jemand5100 durch1223 mich1700 eingehet, der wird selig4982 werden und2532 wird ein1525 und2532 aus1831 gehen1525 und2532 Weide3542 finden2147.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Ein Dieb2812 kommt2064 nicht3756, denn1508 daß2443 er2532 stehle2813, würge2380 und2532 umbringe622.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Ich1473 bin1510 kommen, daß5228 sie das Leben5590 und volle Genüge haben5087 sollen.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 Ich bin ein guter Hirte4166; ein guter Hirte lässet sein2398 Leben für die3739 Schafe4263. Ein Mietling3411 aber1161, der2532 nicht3756 Hirte ist5607, des846 die Schafe4263 nicht3756 eigen sind1526, siehet den Wolf3074 kommen2064 und2532 verlässet die Schafe4263 und2532 flieht5343; und2532 der Wolf3074 erhaschet und2532 zerstreuet die Schafe.

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 Der4012 Mietling3411 aber1161 flieht; denn3754 er2076 ist5343 ein Mietling3411 und2532 achtet3199 der Schafe4263 nicht3756.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Ich1473 bin1510 ein guter2570 Hirte4166 und2532 erkenne1097 die5259 Meinen1699 und2532 bin bekannt den Meinen1699,

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 wie2531 mich3165 mein3450 Vater3962 kennet1097, und2504 ich kenne1097 den Vater3962. Und2504 ich lasse5087 mein Leben5590 für5228 die Schafe4263.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 Und2532 ich3165 habe2192 andere243 Schafe4263, die3739 sind2076 nicht3756 aus1537 diesem5026 Stalle833. Und2532 dieselben2548 muß1163 ich herführen71, und2532 sie werden1096 meine3450 Stimme5456 hören191, und wird eine1520 Herde4167 und ein3391 Hirte4166 werden.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Darum1223 liebet25 mich3165 mein3450 Vater3962, daß3754 ich1473 mein Leben5590 lasse5087, auf daß2443 ich846‘s wieder3825 nehme2983.

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Niemand3762 nimmt142 es846 von575 mir1700, sondern235 ich1473 lasse5087 es846 von575 mir1683 selber. Ich habe5087 Macht1849 es846 zu lassen und2532 habe5087 Macht1849 es846 wiederzunehmen2983. Solch5026 Gebot1785 habe2192 ich empfangen2983 von3844 meinem3450 Vater3962.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 Da3767 ward1096 aber3825 eine Zwietracht4978 unter1722 den Juden2453 über1223 diesen5128 Worten3056.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 Viele4183 unter1537 ihnen sprachen3004: Er846 hat2192 den Teufel1140 und1161 ist2532 unsinnig3105; was5101 höret191 ihr846 ihm zu?

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Die andern243 sprachen3004: Das5023 sind2076 nicht3756 Worte4487 eines Besessenen1139; kann1410 der Teufel1140 auch der Blinden5185 Augen3788 auftun455?

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Es war1096 aber1161 Kirchweih zu1722 Jerusalem2414 und2532 war2258 Winter5494.

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 Und2532 JEsus2424 wandelte4043 im1722 Tempel2411, in1722 der Halle4745 Salomos4672.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Da umringten2944 ihn846 die Juden2453 und2532 sprachen2036 zu ihm846: Wie lange4219 hältst du3767 unsere Seelen5590 auf142? Bist1488 du4771 Christus5547, so1487 sage3004 es uns2257 frei3954 heraus!

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 JEsus2424 antwortete611 ihnen: Ich1473 habe es euch5213 gesagt2036, und2532 ihr846 glaubet4100 nicht3756. Die3739 Werke2041, die5023 ich tue4160 in1722 meines Vaters3962 Namen3686, die zeugen3140 von4012 mir3450.

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 Aber235 ihr5210 glaubet nicht3756; denn1063 ihr4100 seid2075 von1537 meinen1699 Schafen4263 nicht3756, wie2531 ich euch5213 gesagt2036 habe.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Denn meine3450 Schafe4263 hören191 meine Stimme5456, und2504 ich3427 kenne sie1097, und2532 sie846 folgen190 mir1699.

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 Und2504 ich gebe1325 ihnen846 das ewige166 Leben2222; und2532 sie846 werden726 nimmermehr umkommen622, und niemand3756 wird622 sie5100 mir3450 aus1537 meiner Hand5495 reißen726.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Der3739 Vater3962, der sie mir3450 gegeben1325 hat, ist2076 größer denn3187 alles3956; und2532 niemand3762 kann1410 sie aus1537 meines3450 Vaters3962 Hand5495 reißen726.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Ich1473 und2532 der Vater3962 sind2070 eins1520.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Da3767 huben die Juden2453 abermal Steine3037 auf, daß2443 sie846 ihn steinigten3034.

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 JEsus2424 antwortete611 ihnen846: Viel4183 gute2570 Werke2041 habe1166 ich euch5213 erzeiget von1537 meinem3450 Vater3962; um1223 welches4169 Werk2041 unter denselbigen steiniget ihr846 mich3165?

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Die Juden2453 antworteten611 ihm und2532 sprachen3004: Um4012 des846 guten2570 Werks2041 willen steinigen3034 wir dich4571 nicht3756, sondern235 um4012 der Gotteslästerung988 willen, und daß3754 du4771 ein Mensch444 bist5607 und machest4160 dich4572 selbst zu einem GOtt2316.

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 JEsus2424 antwortete611 ihnen: Stehet2076 nicht3756 geschrieben1125 in1722 eurem5216 Gesetz3551: Ich1473 habe gesagt2036, ihr846 seid2075 Götter2316?

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 So1487 er2036 die3739 Götter2316 nennet, zu4314 welchen das1565 Wort3056 Gottes2316 geschah (und2532 die Schrift1124 kann1410 doch nicht gebrochen werden1096),

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 sprecht2036 ihr5210 denn zu dem, den der Vater3962 geheiliget und2532 in1519 die3739 Welt gesandt hat649: Du lästerst GOtt987, darum daß3754 ich sage3004, ich bin1510 Gottes2316 Sohn?

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Tue4160 ich3427 nicht3756 die Werke2041 meines Vaters3962, so1487 glaubet4100 mir3450 nicht3361.

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 Tue4160 ich2504 sie846 aber1161, glaubet4100 doch2579 den Werken2041, wollt ihr4100 mir1698 nicht3361 glauben4100, auf daß1487 ihr1097 erkennet und2532 glaubet, daß2443 der Vater3962 in1722 mir1698 ist und3754 ich in1722 ihm.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Sie846 suchten2212 abermal, ihn zu1537 greifen4084; aber3767 er846 entging ihnen aus1831 ihren Händen5495

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 und2532 zog hin565 wieder3825 jenseit4008 des2532 Jordans2446 an1519 den Ort5117, da3699 Johannes2491 vorhin getauft907 hatte, und4412 blieb2258 allda1563.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 Und2532 viele4183 kamen2064 zu4314 ihm846 und2532 sprachen2036: Johannes2491 tat4160 kein3762 Zeichen4592; aber1161 alles, was3745 Johannes2491 von4012 diesem5127 gesagt hat, das3956 ist2258 wahr227.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 Und2532 glaubten4100 allda1563 viele4183 an1519 ihn846.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.