CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иоан. 10
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Евангелие от Иоанна

Глава 10

1 Истинно, истинно говорю вам: кто не через дверь входит во двор овчий, а влезает иным путем, — тот вор и разбойник;

2 а кто входит через дверь, — тот пастырь овцам.

3 Ему привратник отворяет, и овцы голос его слышат, и своих овец он зовет по имени и выводит их.

4 И когда он всех своих выгонит, — впереди их идет, и овцы за ним следуют, потому что знают голос его.

5 А за чужим не последуют, но побегут от него, потому что не знают голоса чужих.

6 Эту притчу сказал им Иисус: они же не поняли, что значило то, что Он им говорил.

7 Снова сказал Иисус: истинно, истинно говорю вам: Я — дверь овцам.

8 Все, кто ни приходили до Меня, воры и разбойники, но не послушали их овцы.

9 Я — дверь: чрез Меня если кто войдет, спасен будет, и войдет и выйдет и пастбище найдет.

10 Вор приходит только для того, чтобы украсть и убить и погубить. Я пришел, чтобы жизнь имели и в избытке имели.

11 Я — пастырь добрый. Пастырь добрый душу свою полагает за овец.

12 Наемник, а не пастырь, тот, кому овцы не свои, видит, как волк приходит, и оставляет овец и бежит (и волк их похищает и разгоняет),

13 потому что он наемник, и нет ему дела до овец.

14 Я — пастырь добрый, и знаю Моих, и знают Меня Мои.

15 Как знает Меня Отец, знаю и Я Отца; и душу Мою полагаю за овец.

16 И другие овцы есть у Меня — не из этого двора, и тех Мне надлежит привести, и голос Мой они услышат, и будет одно стадо, один Пастырь.

17 Потому любит Меня Отец, что Я полагаю душу Мою, чтобы снова принять ее.

18 Никто не брал ее от Меня, но Я полагаю ее Сам. Власть имею положить ее, и власть имею снова принять ее. Эту заповедь Я получил от Отца Моего.

19 Снова произошло разделение между Иудеями из-за этих слов.

20 Говорили многие из них: в Нем бес, и Он безумствует. Что Его слушаете?

21 Другие говорили: это — слова не бесноватого: может ли бес открывать глаза слепым?

22 Настал тогда праздник Обновления в Иерусалиме; была зима.

23 И ходил Иисус в храме, в Притворе Соломоновом.

24 Тогда окружили Его Иудеи и говорили Ему: доколе будешь Ты томить душу нашу? Если Ты Христос, скажи нам открыто.

25 Ответил им Иисус: Я сказал вам, и вы не верите; дела, которые Я творю во имя Отца Моего, они свидетельствуют о Мне;

26 но вы не верите, потому что вы не из овец Моих.

27 Овцы Мои голос Мой слышат, и Я знаю их, и они следуют за Мною,

28 и Я даю им жизнь вечную, и не погибнут они вовек, и не похитит их никто из руки Моей.

29 Отец Мой, Который дал Мне дар, больше всех, и из руки Отца не может похищать никто.

30 Я и Отец — одно.

31 Снова взяли камни Иудеи, чтобы побить Его.

32 Ответил им Иисус: много добрых дел показал Я вам от Отца. За какое из этих дел побиваете вы Меня камнями?

33 Ответили Ему Иудеи: не за доброе дело мы побиваем Тебя камнями, но за хулу и за то, что Ты, будучи человеком, делаешь Себя Богом.

34 Ответил им Иисус: не написано ли в Законе вашем: «Я сказал: вы — боги»?

35 Если Закон назвал богами тех, к которым было слово Божие, а Писание не может быть упразднено, —

36 Тому ли, Кого Отец освятил и послал в мир, вы говорите: «Ты богохульствуешь», потому что Я сказал: «Я — Сын Божий»?

37 Если Я не творю дел Отца Моего, не верьте Мне.

38 Если же творю, то, хотя бы Мне не верили, делам верьте, да познаете и знаете, что во Мне Отец, и Я в Отце.

39 Тогда искали снова схватить Его, но Он уклонился от руки их.

40 И пошел Он снова на ту сторону Иордана, на то место, где Иоанн прежде крестил, и остался там.

41 И многие пришли к Нему и говорили, что Иоанн знамения не сотворил никакого, но всё, что сказал Иоанн о Нем, было истинно.

42 И многие уверовали в Него там.

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.

Евангелие от Иоанна

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Истинно, истинно говорю вам: кто не через дверь входит во двор овчий, а влезает иным путем, — тот вор и разбойник;

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 а кто входит через дверь, — тот пастырь овцам.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Ему привратник отворяет, и овцы голос его слышат, и своих овец он зовет по имени и выводит их.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 И когда он всех своих выгонит, — впереди их идет, и овцы за ним следуют, потому что знают голос его.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 А за чужим не последуют, но побегут от него, потому что не знают голоса чужих.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Эту притчу сказал им Иисус: они же не поняли, что значило то, что Он им говорил.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 Снова сказал Иисус: истинно, истинно говорю вам: Я — дверь овцам.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Все, кто ни приходили до Меня, воры и разбойники, но не послушали их овцы.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — дверь: чрез Меня если кто войдет, спасен будет, и войдет и выйдет и пастбище найдет.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Вор приходит только для того, чтобы украсть и убить и погубить. Я пришел, чтобы жизнь имели и в избытке имели.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Я — пастырь добрый. Пастырь добрый душу свою полагает за овец.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 Наемник, а не пастырь, тот, кому овцы не свои, видит, как волк приходит, и оставляет овец и бежит (и волк их похищает и разгоняет),

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 потому что он наемник, и нет ему дела до овец.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я — пастырь добрый, и знаю Моих, и знают Меня Мои.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Как знает Меня Отец, знаю и Я Отца; и душу Мою полагаю за овец.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 И другие овцы есть у Меня — не из этого двора, и тех Мне надлежит привести, и голос Мой они услышат, и будет одно стадо, один Пастырь.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Потому любит Меня Отец, что Я полагаю душу Мою, чтобы снова принять ее.

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Никто не брал ее от Меня, но Я полагаю ее Сам. Власть имею положить ее, и власть имею снова принять ее. Эту заповедь Я получил от Отца Моего.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 Снова произошло разделение между Иудеями из-за этих слов.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 Говорили многие из них: в Нем бес, и Он безумствует. Что Его слушаете?

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Другие говорили: это — слова не бесноватого: может ли бес открывать глаза слепым?

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Настал тогда праздник Обновления в Иерусалиме; была зима.

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 И ходил Иисус в храме, в Притворе Соломоновом.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Тогда окружили Его Иудеи и говорили Ему: доколе будешь Ты томить душу нашу? Если Ты Христос, скажи нам открыто.

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 Ответил им Иисус: Я сказал вам, и вы не верите; дела, которые Я творю во имя Отца Моего, они свидетельствуют о Мне;

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 но вы не верите, потому что вы не из овец Моих.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Овцы Мои голос Мой слышат, и Я знаю их, и они следуют за Мною,

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 и Я даю им жизнь вечную, и не погибнут они вовек, и не похитит их никто из руки Моей.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Отец Мой, Который дал Мне дар, больше всех, и из руки Отца не может похищать никто.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Я и Отец — одно.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Снова взяли камни Иудеи, чтобы побить Его.

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 Ответил им Иисус: много добрых дел показал Я вам от Отца. За какое из этих дел побиваете вы Меня камнями?

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Ответили Ему Иудеи: не за доброе дело мы побиваем Тебя камнями, но за хулу и за то, что Ты, будучи человеком, делаешь Себя Богом.

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 Ответил им Иисус: не написано ли в Законе вашем: «Я сказал: вы — боги»?

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 Если Закон назвал богами тех, к которым было слово Божие, а Писание не может быть упразднено, —

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 Тому ли, Кого Отец освятил и послал в мир, вы говорите: «Ты богохульствуешь», потому что Я сказал: «Я — Сын Божий»?

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Если Я не творю дел Отца Моего, не верьте Мне.

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 Если же творю, то, хотя бы Мне не верили, делам верьте, да познаете и знаете, что во Мне Отец, и Я в Отце.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Тогда искали снова схватить Его, но Он уклонился от руки их.

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 И пошел Он снова на ту сторону Иордана, на то место, где Иоанн прежде крестил, и остался там.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 И многие пришли к Нему и говорили, что Иоанн знамения не сотворил никакого, но всё, что сказал Иоанн о Нем, было истинно.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 И многие уверовали в Него там.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.