CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Esra 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das Buch Esra

Kapitel 9

1 Da das776 alles war3615 ausgerichtet, traten5066 zu mir die Obersten8269 und3548 sprachen559: Das Volk5971 Israel3478 und die Priester und Leviten3881 sind nicht abgesondert914 von den Völkern5971 in Ländern nach ihren Greueln8441, nämlich der Kanaaniter3669, Hethiter2850, Pheresiter6522, Jebusiter2983, Ammoniter5984, Moabiter4125, Ägypter4713 und Amoriter567;

2 denn sie5971 haben derselben Töchter1323 genommen5375 sich und6148 ihren Söhnen1121 und den heiligen6944 Samen2233 gemein gemacht mit den Völkern in Ländern776. Und die Hand3027 der Obersten8269 und Ratherren war die vornehmste7223 in dieser Missetat4604.

3 Da ich solches8085 hörete, zerriß7167 ich meine Kleider899 und meinen Rock4598 und raufte4803 mein Haupthaar8181 und Bart2206 aus und saß3427 einsam.

4 Und4604 es versammelten622 sich8074 zu mir alle, die des HErrn Wort1697, des Gottes430 Israels3478, fürchteten2730 um der großen Vergreifung willen; und ich saß3427 einsam bis an das Abendopfer6153.

5 Und um das Abendopfer6153 stund ich auf6965 von meinem Elend8589 und zerriß7167 meine Kleider899 und meinen Rock4598; und fiel3766 auf meine Kniee1290 und breitete6566 meine Hände3709 aus zu dem HErrn3068, meinem GOtt430,

6 und sprach559: Mein GOtt430, ich schäme mich954 und scheue mich, meine Augen6440 aufzuheben7311 zu1431 dir, mein GOtt430; denn unsere Missetat5771 ist3637 über4605 unser Haupt7218 gewachsen, und unsere Schuld819 ist7235 groß bis in den Himmel8064.

7 Von der Zeit3117 unserer Väter1 an sind wir in großer1419 Schuld819 gewesen bis auf6440 diesen Tag3117 und3548 um unserer Missetat5771 willen sind wir und unsere Könige4428 und Priester gegeben5414 in die Hand3027 der Könige4428 in Ländern776, ins Schwert2719, ins Gefängnis7628, in Raub961 und in Scham1322 des Angesichts, wie es heutigestages3117 gehet.

8 Nun aber ist6413 ein wenig4592 und plötzlich7281 Gnade8467 von dem HErrn3068, unserm GOtt430, geschehen, daß uns noch etwas Übriges ist entronnen, daß er uns gäbe5414 einen Nagel3489 an seiner heiligen6944 Stätte4725, daß unser GOtt430 unsere Augen5869 erleuchtete215 und gäbe5414 uns ein wenig4592 Leben4241, da wir Knechte sind7604.

9 Denn wir sind5659 Knechte5650, und5975 unser GOtt430 hat5186 uns nicht verlassen5800, ob wir Knechte sind, und2723 hat Barmherzigkeit2617 zu uns geneiget vor6440 den Königen4428 in Persien6539, daß sie uns das Leben4241 lassen5414 und erhöhen7311 das Haus1004 unsers Gottes430 und aufrichten seine Verstörung und gebe5414 uns einen Zaun1447 in Juda3063 und Jerusalem3389.

10 Nun, was sollen wir sagen559, unser GOtt430, nach310 diesem, daß wir deine Gebote4687 verlassen5800 haben,

11 die du durch3027 deine Knechte5650, die Propheten5030, geboten hast und gesagt559: Das776 Land776, darein ihr kommt zu erben3423, ist4390 ein unrein2932 Land776, durch935 die Unreinigkeit5079 der Völker5971 in6310 Ländern in6310 ihren Greueln8441, damit sie6680 es hie und da voll Unreinigkeit5079 gemacht haben?

12 So sollt ihr2388 nun eure Töchter1323 nicht geben5414 ihren Söhnen1121 und3423 ihre Töchter1323 sollt ihr euren Söhnen1121 nicht nehmen und suchet1875 nicht ihren Frieden7965 noch Gutes2898 ewiglich5704, auf5375 daß ihr mächtig werdet und esset398 das776 Gut2896 im Lande und beerbet es auf eure Kinder1121 ewiglich5769.

13 Und nach310 dem allem, das4639 über uns kommen ist935 um unserer bösen7451 Werke und großer1419 Schuld819 willen, hast2820 du, unser GOtt430, unserer Missetat5771 verschonet und hast uns eine Rettung gegeben5414, wie es da stehet.

14 Wir aber haben3615 uns2859 umgekehret und deine Gebote4687 lassen6565 fahren, daß wir uns mit den Völkern5971 dieser Greuel8441 befreundet haben. Willst du7725 denn über uns zürnen599, bis daß es gar aus sei, daß nichts Übriges7611 noch keine Errettung6413 sei?

15 HErr3068, GOtt430 Israels3478, du bist gerecht6662; denn wir sind7604 überblieben, eine Errettung6413, wie es heutigestages3117 stehet. Siehe, wir sind vor6440 dir in unserer Schuld819, denn um deswillen ist nicht zu stehen5975 vor6440 dir.

Ездра

Розділ 9

1 А як скінчи́лося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: „Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділи́лися від народів цих країв з їхніми гидо́тами, від ханане́ян, періззе́ян, євусе́ян, аммоне́ян, моаві́тян, єги́птян та аморе́ян,

2 бо побрали з їхніх дочо́к собі та своїм сина́м, змішалося святе насіння з наро́дами цих країв, а рука зве́рхників та предста́вників була́ перша в цьому спроневі́ренні“.

3 А коли я почув це слово, то розде́р я одежу свою та плаща́ свого, і рвав воло́сся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпі́лий...

4 І зібра́лися до ме́не всі тремтя́чі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневі́рення пове́рненців, а я сидів остовпі́лий аж до жертви вечірньої.

5 А за вечірньої жертви встав я з упоко́рення свого, і, роздерши шату свою та плаща́ свого, упав я на коліна свої, і простягну́в ру́ки свої до Господа, Бога мого...

6 І сказав я: „Боже мій, соро́млюся я та стидаюся підне́сти, Боже мій, обличчя своє до Те́бе, бо беззако́ння наші помно́жилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!

7 Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня.

8 А тепер на малу́ хвилю ста́лася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоста́вити нам оста́нок, і дати нам затверди́тися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі!

9 Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед пе́рськими царями, щоб дати нам ожити, щоб підне́сти дім нашого Бога й щоб відбудува́ти руїни його, та щоб дати нам за́хист в Юдеї та в Єрусалимі.

10 А тепер що ска́жемо, Боже наш, по цьо́му? Бо ми поки́нули заповіді Твої,

11 які Ти наказа́в через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість наро́ду цих країв, через їхні гидо́ти, що напо́внили його від кра́ю до кра́ю своєю нечи́стістю.

12 А тепер дочо́к своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочо́к не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та спожива́ли добро цієї землі, і віддали́ на спа́док вашим синам аж навіки.

13 А по то́му всьому, що прийшло на нас за наші злі чи́ни та за нашу велику провину, — бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха́ нашого, і дав нам таку рештку, —

14 чи зно́ву ми лама́тимемо заповіді Твої, і бу́демо посвоя́чуватися з оцими мерзо́тними наро́дами? Чи ж Ти не розгні́ваєшся на нас аж до ви́гублення нас, так що ніхто не позоста́вся б і не врятува́вся?

15 Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позоста́лися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не всто́яти нам за це перед лицем Твоїм!“

Das Buch Esra

Kapitel 9

Ездра

Розділ 9

1 Da das776 alles war3615 ausgerichtet, traten5066 zu mir die Obersten8269 und3548 sprachen559: Das Volk5971 Israel3478 und die Priester und Leviten3881 sind nicht abgesondert914 von den Völkern5971 in Ländern nach ihren Greueln8441, nämlich der Kanaaniter3669, Hethiter2850, Pheresiter6522, Jebusiter2983, Ammoniter5984, Moabiter4125, Ägypter4713 und Amoriter567;

1 А як скінчи́лося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: „Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділи́лися від народів цих країв з їхніми гидо́тами, від ханане́ян, періззе́ян, євусе́ян, аммоне́ян, моаві́тян, єги́птян та аморе́ян,

2 denn sie5971 haben derselben Töchter1323 genommen5375 sich und6148 ihren Söhnen1121 und den heiligen6944 Samen2233 gemein gemacht mit den Völkern in Ländern776. Und die Hand3027 der Obersten8269 und Ratherren war die vornehmste7223 in dieser Missetat4604.

2 бо побрали з їхніх дочо́к собі та своїм сина́м, змішалося святе насіння з наро́дами цих країв, а рука зве́рхників та предста́вників була́ перша в цьому спроневі́ренні“.

3 Da ich solches8085 hörete, zerriß7167 ich meine Kleider899 und meinen Rock4598 und raufte4803 mein Haupthaar8181 und Bart2206 aus und saß3427 einsam.

3 А коли я почув це слово, то розде́р я одежу свою та плаща́ свого, і рвав воло́сся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпі́лий...

4 Und4604 es versammelten622 sich8074 zu mir alle, die des HErrn Wort1697, des Gottes430 Israels3478, fürchteten2730 um der großen Vergreifung willen; und ich saß3427 einsam bis an das Abendopfer6153.

4 І зібра́лися до ме́не всі тремтя́чі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневі́рення пове́рненців, а я сидів остовпі́лий аж до жертви вечірньої.

5 Und um das Abendopfer6153 stund ich auf6965 von meinem Elend8589 und zerriß7167 meine Kleider899 und meinen Rock4598; und fiel3766 auf meine Kniee1290 und breitete6566 meine Hände3709 aus zu dem HErrn3068, meinem GOtt430,

5 А за вечірньої жертви встав я з упоко́рення свого, і, роздерши шату свою та плаща́ свого, упав я на коліна свої, і простягну́в ру́ки свої до Господа, Бога мого...

6 und sprach559: Mein GOtt430, ich schäme mich954 und scheue mich, meine Augen6440 aufzuheben7311 zu1431 dir, mein GOtt430; denn unsere Missetat5771 ist3637 über4605 unser Haupt7218 gewachsen, und unsere Schuld819 ist7235 groß bis in den Himmel8064.

6 І сказав я: „Боже мій, соро́млюся я та стидаюся підне́сти, Боже мій, обличчя своє до Те́бе, бо беззако́ння наші помно́жилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!

7 Von der Zeit3117 unserer Väter1 an sind wir in großer1419 Schuld819 gewesen bis auf6440 diesen Tag3117 und3548 um unserer Missetat5771 willen sind wir und unsere Könige4428 und Priester gegeben5414 in die Hand3027 der Könige4428 in Ländern776, ins Schwert2719, ins Gefängnis7628, in Raub961 und in Scham1322 des Angesichts, wie es heutigestages3117 gehet.

7 Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня.

8 Nun aber ist6413 ein wenig4592 und plötzlich7281 Gnade8467 von dem HErrn3068, unserm GOtt430, geschehen, daß uns noch etwas Übriges ist entronnen, daß er uns gäbe5414 einen Nagel3489 an seiner heiligen6944 Stätte4725, daß unser GOtt430 unsere Augen5869 erleuchtete215 und gäbe5414 uns ein wenig4592 Leben4241, da wir Knechte sind7604.

8 А тепер на малу́ хвилю ста́лася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоста́вити нам оста́нок, і дати нам затверди́тися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі!

9 Denn wir sind5659 Knechte5650, und5975 unser GOtt430 hat5186 uns nicht verlassen5800, ob wir Knechte sind, und2723 hat Barmherzigkeit2617 zu uns geneiget vor6440 den Königen4428 in Persien6539, daß sie uns das Leben4241 lassen5414 und erhöhen7311 das Haus1004 unsers Gottes430 und aufrichten seine Verstörung und gebe5414 uns einen Zaun1447 in Juda3063 und Jerusalem3389.

9 Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед пе́рськими царями, щоб дати нам ожити, щоб підне́сти дім нашого Бога й щоб відбудува́ти руїни його, та щоб дати нам за́хист в Юдеї та в Єрусалимі.

10 Nun, was sollen wir sagen559, unser GOtt430, nach310 diesem, daß wir deine Gebote4687 verlassen5800 haben,

10 А тепер що ска́жемо, Боже наш, по цьо́му? Бо ми поки́нули заповіді Твої,

11 die du durch3027 deine Knechte5650, die Propheten5030, geboten hast und gesagt559: Das776 Land776, darein ihr kommt zu erben3423, ist4390 ein unrein2932 Land776, durch935 die Unreinigkeit5079 der Völker5971 in6310 Ländern in6310 ihren Greueln8441, damit sie6680 es hie und da voll Unreinigkeit5079 gemacht haben?

11 які Ти наказа́в через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість наро́ду цих країв, через їхні гидо́ти, що напо́внили його від кра́ю до кра́ю своєю нечи́стістю.

12 So sollt ihr2388 nun eure Töchter1323 nicht geben5414 ihren Söhnen1121 und3423 ihre Töchter1323 sollt ihr euren Söhnen1121 nicht nehmen und suchet1875 nicht ihren Frieden7965 noch Gutes2898 ewiglich5704, auf5375 daß ihr mächtig werdet und esset398 das776 Gut2896 im Lande und beerbet es auf eure Kinder1121 ewiglich5769.

12 А тепер дочо́к своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочо́к не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та спожива́ли добро цієї землі, і віддали́ на спа́док вашим синам аж навіки.

13 Und nach310 dem allem, das4639 über uns kommen ist935 um unserer bösen7451 Werke und großer1419 Schuld819 willen, hast2820 du, unser GOtt430, unserer Missetat5771 verschonet und hast uns eine Rettung gegeben5414, wie es da stehet.

13 А по то́му всьому, що прийшло на нас за наші злі чи́ни та за нашу велику провину, — бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха́ нашого, і дав нам таку рештку, —

14 Wir aber haben3615 uns2859 umgekehret und deine Gebote4687 lassen6565 fahren, daß wir uns mit den Völkern5971 dieser Greuel8441 befreundet haben. Willst du7725 denn über uns zürnen599, bis daß es gar aus sei, daß nichts Übriges7611 noch keine Errettung6413 sei?

14 чи зно́ву ми лама́тимемо заповіді Твої, і бу́демо посвоя́чуватися з оцими мерзо́тними наро́дами? Чи ж Ти не розгні́ваєшся на нас аж до ви́гублення нас, так що ніхто не позоста́вся б і не врятува́вся?

15 HErr3068, GOtt430 Israels3478, du bist gerecht6662; denn wir sind7604 überblieben, eine Errettung6413, wie es heutigestages3117 stehet. Siehe, wir sind vor6440 dir in unserer Schuld819, denn um deswillen ist nicht zu stehen5975 vor6440 dir.

15 Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позоста́лися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не всто́яти нам за це перед лицем Твоїм!“