Библия - Обещанное Восстановление

耶利米書

第15章

1 耶和華對我說：「雖有摩西和撒母耳站在我面前代求，我的心也不顧惜這百姓。你將他們從我眼前趕出，叫他們去吧。

2 他們若［if］問你說：『我們往哪裏去呢？』你便告訴他們，耶和華如此說：定為死亡的，必致死亡；定為刀殺的，必交刀殺；定為饑荒的，必遭饑荒；定為擄掠的，必被擄掠。」

3 耶和華說：「我命定四樣害他們，就是刀劍殺戮、狗類撕裂、空中的飛鳥，和地上的野獸吞吃毀滅；

4 又必使他們被徙到地上列國中［removed into all kingdoms of the earth］，都因猶大王希西家的兒子瑪拿西在耶路撒冷所行的事。」

5 耶路撒冷啊，誰可憐你呢？誰為你悲傷呢？誰出去［go aside］問你怎樣［how thou doest］呢？

6 耶和華說：你棄絕了我，轉身退後；因此我要［will］伸手攻擊你，毀壞你。我後悔甚不耐煩。

7 我在境內各城門口［gates of the land］，用簸箕簸了我的百姓，使他們喪掉兒女。他們既不轉離所行的道［since they return not from their ways］，我必毀滅他們［I will destroy my people］。

8 他們的寡婦在我面前比海沙更多；我使滅命的午間來，攻擊少年人的母親；我使他忽然臨到［I have caused him to fall upon it suddenly］，使驚嚇臨到這城［terrors upon the city］。

9 生過七子的婦人力衰氣絕；尚在白晝，她的［her］日頭忽落；她蒙羞抱愧［ashamed and confounded］；其餘的人，我必在他們敵人跟前，交與刀劍，這是耶和華說的。

10 我的母親哪，我有禍了，因你生我作為遍地相爭相競的人。我素來沒有借貸與人，人也沒有借貸與我，人人卻都咒罵我。

11 耶和華說：「你所餘剩的人必然安好［Verily it shall be well with thy remnant］。災禍苦難臨到的時候，我必要使仇敵善待你［entreat thee well］。

12 鐵豈能使北方的鐵與鋼折斷［Shall iron break the northern iron and the steel］？

13 「我必因你在四境之內所犯的一切罪，把你的貨物財寶當掠物，白白地交給仇敵。

14 我也必使你被仇敵帶到［thee to pass with thine enemies into］你所不認識的地去，因我怒中起的火要在你們身上［upon you］焚燒。」

15 耶和華啊，你是知道的；求你記念我，眷顧我，向逼迫我的人為我報仇；不要向他們忍怒取我的命，要知道我為你的緣故受了責罵［rebuke］。

16 耶和華─大軍之神啊，我得著你的言語就當食物吃了；你的言語是我心中的歡喜快樂，因我是稱為你名下的人。

17 我沒有坐在譏誚人［mockers］的會中，也沒有歡樂；我因你的手［hand］獨自靜坐，因你使我滿心憤恨。

18 我的痛苦為何長久不止呢？我的傷痕為何無法醫治、不肯［refuseth］痊癒呢？難道你待我盡［altogether］像說謊話的［as a liar］，像絕盡的水流［waters that fail］嗎？

19 所以［Therefore］耶和華如此說：你若歸回，我就將你再帶來，你也必［and thou shalt］站在我面前；你若將寶貴的從［from］下賤的分別出來，你就可以當作我的口。他們可以［let］歸向你，你卻不可歸向他們。

20 我必使你向這百姓成為堅固的銅牆；他們必攻擊你，卻不能勝你；因我與你同在，要拯救你，搭救你。這是耶和華說的。

21 我必搭救你脫離惡人的手，救贖你脫離強暴人的手。

Єремiя

Розділ 15

1 І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, — то душа Моя до наро́ду цього́ не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повихо́дять!

2 І буде, як скажуть до тебе вони: „Куди пі́демо?“ то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть — ті на смерть, і хто на меча́ — на меча́, і хто на го́лод — на го́лод, а хто до поло́ну — в поло́н.

3 І Я навіщу́ їх чотирьома́ способа́ми, говорить Госпо́дь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочи́ти, і пта́ством небесним, і земно́ю звіри́ною, щоб же́рли та ни́щили.

4 І Я дам їх на по́страх усім ца́рствам землі за Манасі́ю, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що́ зробив був він в Єрусалимі.

5 Бо хто зми́лується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття́ тобі ви́явить? І хто зве́рне з путі, щоб тебе запита́ти про пово́дження?

6 Ти покинув Мене, — промовляє Господь, — відступи́вся наза́д, тому Я простягнув Свою руку на те́бе, і знищив тебе́, — утоми́вся Я жа́лувати!

7 І ві́ячкою їх розві́яв по бра́мах землі, позбавив дітей, і погуби́в Свій наро́д, бо вони не верну́лись з доріг неправдивих своїх,

8 — у Мене більше було́ його вдів, як морсько́го піску́! А на матір юна́цтва, — спровадив опі́вдні грабі́жника їм, нагло кинув на неї страхі́ття та жах, —

9 зомлі́ла вона, що сімо́х породила, ви́дихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоро́милася та збенте́жилась. А решту їх Я дам під меча́ перед їхніми ворогами, говорить Господь.

10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене́, чоловіка сварли́вого та чоловіка сутя́жного для всієї землі! Ніко́му я не позича́в, і ніхто мені не боргува́в, та всі проклинають мене́.

11 Промовив Господь: Я справді підси́лю на добре тебе, Я справді вчиню́, що проси́тиме ворог тебе́ за час зла й за час у́тиску!

12 Чи можна зламати залі́зом залі́зо із пі́вночі й мідь?

13 Багатство твоє й твої ска́рби на здо́бич віддам, і не за ці́ну, але́ за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.

14 І вчиню́, що ти будеш служити своїм ворогам у тім кра́ї, якого не знаєш, бо огонь запала́в в Моїм гніві, і над вами пала́тиме він!

15 Ти, Господи, знаєш усе, — згадай же мене́ й заступися за ме́не, і помсти́ся над тими, що го́нять мене! На до́вгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!

16 Як тільки слова́ Твої знахо́дилися, то я їх поїда́в, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого́, бо кли́калось Йме́ння Твоє надо мною, о Господи, Боже Савао́те!

17 Не сидів я на зборі весе́лому та не радів, — через руку Твою я самі́тний сидів, бо Ти гнівом напо́внив мене.

18 Чому біль мій став вічний, а рана моя невиго́йна, що не хоче заго́їтись? Чи справді Ти станеш мені як обма́нний поті́к, що во́ди його висиха́ють?

19 Тому́ Господь так відказав: Якщо ти наве́рнешся, то тебе́ приверну́, і перед лицем Моїм станеш, а як здобу́деш дорогоці́нне з нікче́много, бу́деш як у́ста Мої: до тебе самі вони зве́рнуться, а не ти до них зве́рнешся!

20 І дам Я тебе для оцьо́го наро́ду за му́ра міцно́го із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не перемо́жуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятува́ти, говорить Господь!

21 І вряту́ю тебе з руки злих, і з рук наси́льників тих тебе ви́зволю!“

耶利米書第15章	Єремiя Розділ 15
1 耶和華對我說：「雖有摩西和撒母耳站在我面前代求，我的心也不顧惜這百姓。你將他們從我眼前趕出，叫他們去吧。	1 І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, — то душа Моя до наро́ду цього́ не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повихо́дять!
2 他們若［if］問你說：『我們往哪裏去呢？』你便告訴他們，耶和華如此說：定為死亡的，必致死亡；定為刀殺的，必交刀殺；定為饑荒的，必遭饑荒；定為擄掠的，必被擄掠。」	2 І буде, як скажуть до тебе вони: „Куди пі́демо?“ то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть — ті на смерть, і хто на меча́ — на меча́, і хто на го́лод — на го́лод, а хто до поло́ну — в поло́н.
3 耶和華說：「我命定四樣害他們，就是刀劍殺戮、狗類撕裂、空中的飛鳥，和地上的野獸吞吃毀滅；	3 І Я навіщу́ їх чотирьома́ способа́ми, говорить Госпо́дь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочи́ти, і пта́ством небесним, і земно́ю звіри́ною, щоб же́рли та ни́щили.
4 又必使他們被徙到地上列國中［removed into all kingdoms of the earth］，都因猶大王希西家的兒子瑪拿西在耶路撒冷所行的事。」	4 І Я дам їх на по́страх усім ца́рствам землі за Манасі́ю, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що́ зробив був він в Єрусалимі.
5 耶路撒冷啊，誰可憐你呢？誰為你悲傷呢？誰出去［go aside］問你怎樣［how thou doest］呢？	5 Бо хто зми́лується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття́ тобі ви́явить? І хто зве́рне з путі, щоб тебе запита́ти про пово́дження?
6 耶和華說：你棄絕了我，轉身退後；因此我要［will］伸手攻擊你，毀壞你。我後悔甚不耐煩。	6 Ти покинув Мене, — промовляє Господь, — відступи́вся наза́д, тому Я простягнув Свою руку на те́бе, і знищив тебе́, — утоми́вся Я жа́лувати!
7 我在境內各城門口［gates of the land］，用簸箕簸了我的百姓，使他們喪掉兒女。他們既不轉離所行的道［since they return not from their ways］，我必毀滅他們［I will destroy my people］。	7 І ві́ячкою їх розві́яв по бра́мах землі, позбавив дітей, і погуби́в Свій наро́д, бо вони не верну́лись з доріг неправдивих своїх,
8 他們的寡婦在我面前比海沙更多；我使滅命的午間來，攻擊少年人的母親；我使他忽然臨到［I have caused him to fall upon it suddenly］，使驚嚇臨到這城［terrors upon the city］。	8 — у Мене більше було́ його вдів, як морсько́го піску́! А на матір юна́цтва, — спровадив опі́вдні грабі́жника їм, нагло кинув на неї страхі́ття та жах, —
9 生過七子的婦人力衰氣絕；尚在白晝，她的［her］日頭忽落；她蒙羞抱愧［ashamed and confounded］；其餘的人，我必在他們敵人跟前，交與刀劍，這是耶和華說的。	9 зомлі́ла вона, що сімо́х породила, ви́дихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоро́милася та збенте́жилась. А решту їх Я дам під меча́ перед їхніми ворогами, говорить Господь.
10 我的母親哪，我有禍了，因你生我作為遍地相爭相競的人。我素來沒有借貸與人，人也沒有借貸與我，人人卻都咒罵我。	10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене́, чоловіка сварли́вого та чоловіка сутя́жного для всієї землі! Ніко́му я не позича́в, і ніхто мені не боргува́в, та всі проклинають мене́.
11 耶和華說：「你所餘剩的人必然安好［Verily it shall be well with thy remnant］。災禍苦難臨到的時候，我必要使仇敵善待你［entreat thee well］。	11 Промовив Господь: Я справді підси́лю на добре тебе, Я справді вчиню́, що проси́тиме ворог тебе́ за час зла й за час у́тиску!
12 鐵豈能使北方的鐵與鋼折斷［Shall iron break the northern iron and the steel］？	12 Чи можна зламати залі́зом залі́зо із пі́вночі й мідь?
13 「我必因你在四境之內所犯的一切罪，把你的貨物財寶當掠物，白白地交給仇敵。	13 Багатство твоє й твої ска́рби на здо́бич віддам, і не за ці́ну, але́ за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.
14 我也必使你被仇敵帶到［thee to pass with thine enemies into］你所不認識的地去，因我怒中起的火要在你們身上［upon you］焚燒。」	14 І вчиню́, що ти будеш служити своїм ворогам у тім кра́ї, якого не знаєш, бо огонь запала́в в Моїм гніві, і над вами пала́тиме він!
15 耶和華啊，你是知道的；求你記念我，眷顧我，向逼迫我的人為我報仇；不要向他們忍怒取我的命，要知道我為你的緣故受了責罵［rebuke］。	15 Ти, Господи, знаєш усе, — згадай же мене́ й заступися за ме́не, і помсти́ся над тими, що го́нять мене! На до́вгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!
16 耶和華─大軍之神啊，我得著你的言語就當食物吃了；你的言語是我心中的歡喜快樂，因我是稱為你名下的人。	16 Як тільки слова́ Твої знахо́дилися, то я їх поїда́в, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого́, бо кли́калось Йме́ння Твоє надо мною, о Господи, Боже Савао́те!
17 我沒有坐在譏誚人［mockers］的會中，也沒有歡樂；我因你的手［hand］獨自靜坐，因你使我滿心憤恨。	17 Не сидів я на зборі весе́лому та не радів, — через руку Твою я самі́тний сидів, бо Ти гнівом напо́внив мене.
18 我的痛苦為何長久不止呢？我的傷痕為何無法醫治、不肯［refuseth］痊癒呢？難道你待我盡［altogether］像說謊話的［as a liar］，像絕盡的水流［waters that fail］嗎？	18 Чому біль мій став вічний, а рана моя невиго́йна, що не хоче заго́їтись? Чи справді Ти станеш мені як обма́нний поті́к, що во́ди його висиха́ють?
19 所以［Therefore］耶和華如此說：你若歸回，我就將你再帶來，你也必［and thou shalt］站在我面前；你若將寶貴的從［from］下賤的分別出來，你就可以當作我的口。他們可以［let］歸向你，你卻不可歸向他們。	19 Тому́ Господь так відказав: Якщо ти наве́рнешся, то тебе́ приверну́, і перед лицем Моїм станеш, а як здобу́деш дорогоці́нне з нікче́много, бу́деш як у́ста Мої: до тебе самі вони зве́рнуться, а не ти до них зве́рнешся!
20 我必使你向這百姓成為堅固的銅牆；他們必攻擊你，卻不能勝你；因我與你同在，要拯救你，搭救你。這是耶和華說的。	20 І дам Я тебе для оцьо́го наро́ду за му́ра міцно́го із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не перемо́жуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятува́ти, говорить Господь!
21 我必搭救你脫離惡人的手，救贖你脫離強暴人的手。	21 І вряту́ю тебе з руки злих, і з рук наси́льників тих тебе ви́зволю!“

舊約

新約

耶利米書

第15章

Єремiя

Розділ 15

耶利米書

第15章

Єремiя

Розділ 15