羅馬書第9章 |
|
1 |
|
2 我有大憂、痛心不已、 |
|
3 倘吾能救兄弟骨肉之親、卽絕基督、亦所願也、 |
|
4 彼固以色列人、爲上帝衆子、有榮光、盟約、律法、禮儀、應許、 |
|
5 列祖其祖、基督其裔、此惟以身論基督耳、實則萬有之上、恆久可頌之上帝、 |
|
6 夫上帝之言不廢、由以色列生者、不得盡爲以色列人、 |
|
7 爲亞伯拉罕裔者、不得盡爲嗣子、經云、惟出自以撒者、得謂爾裔焉、 |
|
8 是亞伯拉罕身生衆子、不得盡爲上帝衆子、惟所許之衆子、可爲裔明矣、 |
|
9 其所許之言云、屆期吾至、撒拉氏必生子、 |
|
10 不第此、利百加氏、從我祖以撒而懷孕、 |
|
11 子未生、善惡未形、而上帝選人之旨不移、其選之也、非由所行、乃由所召、 |
|
12 諭利百加氏曰、長子必服幼子、 |
|
13 如經云、吾愛雅各、不愛以掃、 |
|
14 是何言歟、上帝亦不義乎、曰、非也、 |
|
15 諭摩西曰、我所矜恤者矜恤之、我所憐憫者憐憫之、 |
|
16 此非由人意、非由人力、乃由上帝矜恤、 |
|
17 經諭法老云、我使爾崛興、以顯我能、我名播揚於天下、 |
|
18 蓋矜恤人者惟上帝、聽 |
|
19 爾必語我云、何其尚責人哉、孰逆其旨乎、 |
|
20 我則曰爾何人、敢詰上帝耶、受造之物、豈能對造者云、何造我若此乎、 |
|
21 泥豈非權在陶人、同一撮土而造之、或爲器之貴、或爲器之賤乎、 |
|
22 上帝欲彰厥威、示其能、每恆忍包容諸可怒可毀之器、 |
|
23 而又顯著其大榮、以矜恤預定得榮之器、 |
|
24 有何不可、得矜恤者、卽我儕蒙召之人、不第猶太、更及異邦、 |
|
25 何西書載上帝言云、非我民者、我稱爲民、非蒙愛者、我稱蒙愛焉、 |
|
26 又曰、時有語人者云、爾非我民、異日將稱爲永生上帝衆子、 |
|
27 以賽亞言以色列人曰、以色列衆子、其數雖如海沙、而得救者有幾、 |
|
28 主言必應、以義定之、蓋所定之言、主將行之於其邦、 |
|
29 以賽亞前有云、如萬有之主、不俾我衆猶有孑遺、則必若所多馬、蛾摩拉矣、 |
|
30 是何以言之、異邦人不求稱義、而得稱義者、乃以信主而稱義、 |
|
31 以色列民、以法求稱義而不得、何歟、 |
|
32 曰、求之不以信主、惟以行法、其蹶此石上、 |
|
33 如經云、我以躓人之石、礙人之磐、置於郇城、然賴之者、必不啓羞也、 |
До римлянРозділ 9 |
|
1 |
|
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого! |
|
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; |
|
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці, |
|
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. |
|
6 |
|
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. |
|
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння. |
|
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“. |
|
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака, |
|
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні |
|
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“, |
|
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“. |
|
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні! |
|
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“. |
|
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. |
|
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“. |
|
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує. |
|
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“ |
|
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так? |
|
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть? |
|
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль, |
|
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу, |
|
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. |
|
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою, |
|
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“ |
|
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться, |
|
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“ |
|
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“ |
|
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, |
|
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. |
|
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння, |
|
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“ |
羅馬書第9章 |
До римлянРозділ 9 |
|
1 |
1 |
|
2 我有大憂、痛心不已、 |
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого! |
|
3 倘吾能救兄弟骨肉之親、卽絕基督、亦所願也、 |
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; |
|
4 彼固以色列人、爲上帝衆子、有榮光、盟約、律法、禮儀、應許、 |
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці, |
|
5 列祖其祖、基督其裔、此惟以身論基督耳、實則萬有之上、恆久可頌之上帝、 |
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. |
|
6 夫上帝之言不廢、由以色列生者、不得盡爲以色列人、 |
6 |
|
7 爲亞伯拉罕裔者、不得盡爲嗣子、經云、惟出自以撒者、得謂爾裔焉、 |
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. |
|
8 是亞伯拉罕身生衆子、不得盡爲上帝衆子、惟所許之衆子、可爲裔明矣、 |
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння. |
|
9 其所許之言云、屆期吾至、撒拉氏必生子、 |
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“. |
|
10 不第此、利百加氏、從我祖以撒而懷孕、 |
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака, |
|
11 子未生、善惡未形、而上帝選人之旨不移、其選之也、非由所行、乃由所召、 |
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні |
|
12 諭利百加氏曰、長子必服幼子、 |
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“, |
|
13 如經云、吾愛雅各、不愛以掃、 |
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“. |
|
14 是何言歟、上帝亦不義乎、曰、非也、 |
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні! |
|
15 諭摩西曰、我所矜恤者矜恤之、我所憐憫者憐憫之、 |
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“. |
|
16 此非由人意、非由人力、乃由上帝矜恤、 |
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. |
|
17 經諭法老云、我使爾崛興、以顯我能、我名播揚於天下、 |
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“. |
|
18 蓋矜恤人者惟上帝、聽 |
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує. |
|
19 爾必語我云、何其尚責人哉、孰逆其旨乎、 |
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“ |
|
20 我則曰爾何人、敢詰上帝耶、受造之物、豈能對造者云、何造我若此乎、 |
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так? |
|
21 泥豈非權在陶人、同一撮土而造之、或爲器之貴、或爲器之賤乎、 |
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть? |
|
22 上帝欲彰厥威、示其能、每恆忍包容諸可怒可毀之器、 |
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль, |
|
23 而又顯著其大榮、以矜恤預定得榮之器、 |
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу, |
|
24 有何不可、得矜恤者、卽我儕蒙召之人、不第猶太、更及異邦、 |
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. |
|
25 何西書載上帝言云、非我民者、我稱爲民、非蒙愛者、我稱蒙愛焉、 |
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою, |
|
26 又曰、時有語人者云、爾非我民、異日將稱爲永生上帝衆子、 |
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“ |
|
27 以賽亞言以色列人曰、以色列衆子、其數雖如海沙、而得救者有幾、 |
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться, |
|
28 主言必應、以義定之、蓋所定之言、主將行之於其邦、 |
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“ |
|
29 以賽亞前有云、如萬有之主、不俾我衆猶有孑遺、則必若所多馬、蛾摩拉矣、 |
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“ |
|
30 是何以言之、異邦人不求稱義、而得稱義者、乃以信主而稱義、 |
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, |
|
31 以色列民、以法求稱義而不得、何歟、 |
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. |
|
32 曰、求之不以信主、惟以行法、其蹶此石上、 |
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння, |
|
33 如經云、我以躓人之石、礙人之磐、置於郇城、然賴之者、必不啓羞也、 |
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“ |