Библия - Обещанное Восстановление

使徒行傳

第27章

1 旣定意、使我儕航海、往以大利、則以保羅及數囚解西巴士督營之百夫長、名猶流、

2 欲經亞西亞地、遂登亞大米田、舟而行、馬其頓之帖撒羅尼迦人、亞里達古偕我焉、

3 明日、至西頓、猶流善待保羅、許就諸友、得其相顧、

4 舟行風逆、則從居比路下而過、

5 旣航基利家、旁非利亞海、至呂家之每拉、

6 百夫長遇亞力山太舟、將往以大利、因令我儕登之、

7 舟行甚遲、數日僅至革尼土對面、以風逆行、革哩底下、至撒摩尼、

8 僅得過、適一處、名佳澳、近拉西亞邑、

9 歷久而禁食期〔禁食期卽寒露節〕過、不利行舟、

10 保羅告衆曰、我觀舟行、必多損害、不第舟與貨已也、且及我儕生命矣、

11 百夫長信舟長與掌貨、過於保羅言、

12 此澳過冬不便、多謀離彼、或可辛腓尼基過冬、腓尼基卽革哩底澳、一面西南、一面西北、

13 時南風徐來、衆以爲得志、遂起錨、僅過革哩底、

14 居無何、狂風驟起、其風名友羅革屯、

15 舟不勝風、爲之掣去、於是任其所至、

16 近一島、名革老底、僅能收小艇、

17 旣取之、以多方護舟底、慮淺、乃下檣、任行、

18 風狂蕩甚、明日貨盡棄、

19 又明日共擲舟器、

20 數日不見日星、大風愈迫、得拯之望已絕、

21 衆久不食、保羅立衆中、曰、爾曹若聽我言、不離革哩底、免遭此損害矣、

22 今我告爾、且安爾心、舟之外、爾曹不折一命、

23 我乃上帝僕、而奉事之、昨夜、天使立而謂我曰、

24 保羅勿懼、爾必立該撒前、上帝以舟衆賜爾、

25 故當安心、予信上帝、必如所言、

26 然將擱一島矣、

27 至十四日、舟飄亞底亞海、夜半舟子以爲近岸、

28 測水、得二十仞、少進、測得十五仞、

29 恐觸石、舟尾投四錨以待旦、

30 舟子欲逃、下小艇、佯爲投錨舟首者、

31 保羅謂百夫長與士卒曰、舟子不在舟、爾曹不得救也、

32 衆卒斷小艇索、聽其自墜、

33 天將明、保羅勸衆曰、爾曹不甘食、十四日矣、

34 故勸爾食、可得救、蓋爾一髮不隕於首也、

35 言竟、取餅、衆前稱謝上帝、擘而食之、

36 衆心安、乃食、

37 我儕在舟者、共二百七十六人、

38 皆食而飽、棄麥於海以輕舟、

39 天明、不識其地、惟見一澳、有岸可登、乃謀推舟於彼、或可及至、

40 故棄錨於海、鬆舵纜、揚帆望岸而進、

41 遇二水夾流處、擱舟於上、舟首膠定不動、舟尾因巨浪而破、

42 衆卒謀殺囚、恐有泅而逃者、

43 百夫長欲護保羅、阻其謀、命能泅者、先下水登岸、

44 其餘或乘板、或藉舟中物、于是衆得救登岸、

Дiї

Розділ 27

1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.

2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.

3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.

5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.

7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.

8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.

9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.

11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.

13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.

15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.

16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.

17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.

18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,

19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.

23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,

24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.

25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.

30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,

31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“

32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

使徒行傳第27章	Дiї Розділ 27
1 旣定意、使我儕航海、往以大利、則以保羅及數囚解西巴士督營之百夫長、名猶流、	1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
2 欲經亞西亞地、遂登亞大米田、舟而行、馬其頓之帖撒羅尼迦人、亞里達古偕我焉、	2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
3 明日、至西頓、猶流善待保羅、許就諸友、得其相顧、	3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
4 舟行風逆、則從居比路下而過、	4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
5 旣航基利家、旁非利亞海、至呂家之每拉、	5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
6 百夫長遇亞力山太舟、將往以大利、因令我儕登之、	6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
7 舟行甚遲、數日僅至革尼土對面、以風逆行、革哩底下、至撒摩尼、	7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
8 僅得過、適一處、名佳澳、近拉西亞邑、	8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
9 歷久而禁食期〔禁食期卽寒露節〕過、不利行舟、	9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
10 保羅告衆曰、我觀舟行、必多損害、不第舟與貨已也、且及我儕生命矣、	10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
11 百夫長信舟長與掌貨、過於保羅言、	11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
12 此澳過冬不便、多謀離彼、或可辛腓尼基過冬、腓尼基卽革哩底澳、一面西南、一面西北、	12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
13 時南風徐來、衆以爲得志、遂起錨、僅過革哩底、	13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14 居無何、狂風驟起、其風名友羅革屯、	14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
15 舟不勝風、爲之掣去、於是任其所至、	15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
16 近一島、名革老底、僅能收小艇、	16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
17 旣取之、以多方護舟底、慮淺、乃下檣、任行、	17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
18 風狂蕩甚、明日貨盡棄、	18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
19 又明日共擲舟器、	19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
20 數日不見日星、大風愈迫、得拯之望已絕、	20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
21 衆久不食、保羅立衆中、曰、爾曹若聽我言、不離革哩底、免遭此損害矣、	21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22 今我告爾、且安爾心、舟之外、爾曹不折一命、	22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
23 我乃上帝僕、而奉事之、昨夜、天使立而謂我曰、	23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
24 保羅勿懼、爾必立該撒前、上帝以舟衆賜爾、	24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
25 故當安心、予信上帝、必如所言、	25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
26 然將擱一島矣、	26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
27 至十四日、舟飄亞底亞海、夜半舟子以爲近岸、	27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
28 測水、得二十仞、少進、測得十五仞、	28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
29 恐觸石、舟尾投四錨以待旦、	29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
30 舟子欲逃、下小艇、佯爲投錨舟首者、	30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
31 保羅謂百夫長與士卒曰、舟子不在舟、爾曹不得救也、	31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
32 衆卒斷小艇索、聽其自墜、	32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
33 天將明、保羅勸衆曰、爾曹不甘食、十四日矣、	33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
34 故勸爾食、可得救、蓋爾一髮不隕於首也、	34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
35 言竟、取餅、衆前稱謝上帝、擘而食之、	35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
36 衆心安、乃食、	36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
37 我儕在舟者、共二百七十六人、	37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
38 皆食而飽、棄麥於海以輕舟、	38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
39 天明、不識其地、惟見一澳、有岸可登、乃謀推舟於彼、或可及至、	39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
40 故棄錨於海、鬆舵纜、揚帆望岸而進、	40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
41 遇二水夾流處、擱舟於上、舟首膠定不動、舟尾因巨浪而破、	41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
42 衆卒謀殺囚、恐有泅而逃者、	42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
43 百夫長欲護保羅、阻其謀、命能泅者、先下水登岸、	43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
44 其餘或乘板、或藉舟中物、于是衆得救登岸、	44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

舊約

新約

使徒行傳

第27章

Дiї

Розділ 27

使徒行傳

第27章

Дiї

Розділ 27