希伯來書

第12章

1 觀者雲集圍我、當釋累我之重負、去縈我之私欲、

2 所命我之前途、恒心竭力趨之、吾儕始信終克信、皆本乎耶穌宜專望之、彼思昔所許之樂、受苦於十字架、雖恥不以爲意、今坐上帝之位之右、

3 人以橫逆相加、彼忍之、爾當追思、勿怠爾志、勿喪爾膽、

4 爾與惡相敵、未嘗扦禦流血、

5 爾不憶上帝、勸勉爾若子、曰子乎、主責爾、勿輕視、主譴爾、勿喪膽、

6 蓋主責其所愛、扑其所納、

7 爾旣受責、上帝待爾若子、焉有子而父不責之者乎、

8 衆受責而爾不受責、則爲妓所出、非嫡所生、

9 生我身之父責我、而我敬之、况賦我神之父、豈不當誠服以得永生乎、

10 生我身之父、或暫時任意責我、賦我神之父、乃爲我益而責我、使我得與作聖、

11 凡責我者、我受時憂而不樂、稜經練習、則結善果、以致平康、

12 見有手足疲倦者、則爲之扶持、

13 端爾趨向、跛者不第足弗傷、而且疾克廖、

14 宜與衆相睦、惟務潔清、蓋不潔者不得謁主、

15 慎勿失上帝恩、恐有若惡草、根株滋長、妨爾浼衆、

16 恐有淫行妄爲者、如以掃緣一哺啜、鬻長子業、

17 後此欲得祝嘏、而反見棄、子雖號泣以求、父仍不回其志、是爾所知也、

18 爾所至者、非有形之山、在彼火焰壢鍵、幽晴暴風、

19 號角之音、傳誡之聲、聞之者、請勿復言、

20 上帝命、若走獸近山、必石幣箭射之、其命人不忍聞、

21 所見可畏、摩西曰、吾恐懼戰慄、

22 見爾所至者、郇山永生上帝邑、天上之耶路撒冷、有天使咸集、不下數萬、

23 有冢子之會錄於天、有鞫衆之上帝、有義人得全其神、

24 有新約中保耶穌其灑血默顛、較亞伯爲尤善、

25 慎勿棄語汝者、若在地傳命者棄之、猶不能死刑、况白天而言者我背之、其邢焉能逭乎、

26 當時其聞震地、今且曰於後、吾不第震地、又必震天、

27 如是言之、震者皆受造之物必廢、而不震者恆存、

28 惟我得不震之國、當望恩見悅於上帝、虔恭寅畏以事之、

29 蓋我之上帝、如火之燎焉、

До євреїв

Розділ 12

1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,

5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.

6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!

7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?

10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.

11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!

12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,

13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.

14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.

16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.

17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.

18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.

21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“

22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,

24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.

25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.

27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.

29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!

希伯來書

第12章

До євреїв

Розділ 12

1 觀者雲集圍我、當釋累我之重負、去縈我之私欲、

1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

2 所命我之前途、恒心竭力趨之、吾儕始信終克信、皆本乎耶穌宜專望之、彼思昔所許之樂、受苦於十字架、雖恥不以爲意、今坐上帝之位之右、

2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

3 人以橫逆相加、彼忍之、爾當追思、勿怠爾志、勿喪爾膽、

3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 爾與惡相敵、未嘗扦禦流血、

4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,

5 爾不憶上帝、勸勉爾若子、曰子乎、主責爾、勿輕視、主譴爾、勿喪膽、

5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.

6 蓋主責其所愛、扑其所納、

6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!

7 爾旣受責、上帝待爾若子、焉有子而父不責之者乎、

7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?

8 衆受責而爾不受責、則爲妓所出、非嫡所生、

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.

9 生我身之父責我、而我敬之、况賦我神之父、豈不當誠服以得永生乎、

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?

10 生我身之父、或暫時任意責我、賦我神之父、乃爲我益而責我、使我得與作聖、

10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.

11 凡責我者、我受時憂而不樂、稜經練習、則結善果、以致平康、

11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!

12 見有手足疲倦者、則爲之扶持、

12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,

13 端爾趨向、跛者不第足弗傷、而且疾克廖、

13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.

14 宜與衆相睦、惟務潔清、蓋不潔者不得謁主、

14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

15 慎勿失上帝恩、恐有若惡草、根株滋長、妨爾浼衆、

15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.

16 恐有淫行妄爲者、如以掃緣一哺啜、鬻長子業、

16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.

17 後此欲得祝嘏、而反見棄、子雖號泣以求、父仍不回其志、是爾所知也、

17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.

18 爾所至者、非有形之山、在彼火焰壢鍵、幽晴暴風、

18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

19 號角之音、傳誡之聲、聞之者、請勿復言、

19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

20 上帝命、若走獸近山、必石幣箭射之、其命人不忍聞、

20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.

21 所見可畏、摩西曰、吾恐懼戰慄、

21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“

22 見爾所至者、郇山永生上帝邑、天上之耶路撒冷、有天使咸集、不下數萬、

22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,

23 有冢子之會錄於天、有鞫衆之上帝、有義人得全其神、

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,

24 有新約中保耶穌其灑血默顛、較亞伯爲尤善、

24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.

25 慎勿棄語汝者、若在地傳命者棄之、猶不能死刑、况白天而言者我背之、其邢焉能逭乎、

25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

26 當時其聞震地、今且曰於後、吾不第震地、又必震天、

26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.

27 如是言之、震者皆受造之物必廢、而不震者恆存、

27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

28 惟我得不震之國、當望恩見悅於上帝、虔恭寅畏以事之、

28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.

29 蓋我之上帝、如火之燎焉、

29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!