約伯記第31章 |
|
1 我不視色、以爲目箴、 |
|
2 恐天上全能之上帝降罰於我。 |
|
3 惡者災害及之、奇禍中之。 |
|
4 上帝鑒我行爲、察我步履。 |
|
5 我若虛妄、行不軌、 |
|
6 願上帝至公權衡、則知我素行純良。 |
|
7 如我叛乎正道、目視邪色、手染污衊、 |
|
8 則我田所稼、任人食之、我土所產、任人揠之、 |
|
9 如我爲婦女所惑、或瞷人不在而誘其妻、 |
|
10 則願我之妻、爲人旋磨、凌辱於人。 |
|
11 此乃澆漓之俗、士師所必罰、 |
|
12 或燬其身體、或壞其禾稼。 |
|
13 如我不公以涖下、使彼抱屈、 |
|
14 上帝鞫我、則我何詞以對。 |
|
15 我主我僕、何非父母所生、上帝所造。 |
|
16 貧者所欲我施之、嫠者所望我遂之。 |
|
17 簞食之微、不敢自食、亦必與孤子共。 |
|
18 我自幼時、撫人之孤、助人之嫠。 |
|
19 我見流民無衣、貧者無服、 |
|
20 衣以羊毛、俾煖其體、而祝謝我。 |
|
21 家之人未嘗曰、食無肉、枵腹堪嗟。 |
|
22 如我有此、願我肩脫於缺盆骨、臂脫於羊矢骨。 |
|
23 我畏上帝之威、恐其譴我。 |
|
24 我不以金爲寶、亦不以兼金爲可恃。 |
|
25 雖財貨豐饒、弗以爲樂。 |
|
26 我見月日輝光。 |
|
27 心不搖惑、手不接吻以爲禮、 |
|
28 恐違至上之上帝、爲士師所罰。 |
|
29 仇有禍、未嘗欣喜踴躍。 |
|
30 我不祈降災於仇、以犯罪。 |
|
31 家人之未嘗曰、食無肉、枵腹堪嗟。 |
|
32 賓旅不使宿於衢、行路之人、我啟門而晉接。 |
|
33 我不若他人、自隱其罪、不言己過。 |
|
34 如我若此、則必戰慄於衆前、爲戚族所藐視、緘口無詞、杜門不出。 |
|
35 此我自訟之言也、願全能之主垂聽、而降其旨、有訟我者、請陳其說。 |
|
36 我必以其言負於肩、戴諸首。 |
|
37 毅然無懼、直造主前、平日所爲、述之不隱。 |
|
38 浸假地非我有而奪之、不償其價、食其所產、 |
|
39 則土壤亦將號呼、田疇亦將哭泣矣。 |
|
40 若得荊棘叢生、惡萊遍發、以代小麥麰麦、正所願也。於是、約百之詞已竟。 |
ЙовРозділ 31 |
|
1 |
|
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? |
|
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? |
|
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? |
|
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — |
|
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! |
|
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — |
|
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! |
|
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, |
|
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! |
|
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, |
|
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! |
|
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, |
|
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? |
|
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? |
|
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? |
|
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? |
|
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! |
|
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — |
|
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? |
|
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — |
|
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! |
|
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. |
|
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? |
|
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? |
|
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, |
|
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — |
|
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! |
|
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? |
|
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. |
|
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ |
|
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. |
|
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? |
|
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. |
|
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. |
|
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? |
|
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. |
|
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, |
|
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — |
|
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. |
約伯記第31章 |
ЙовРозділ 31 |
|
1 我不視色、以爲目箴、 |
1 |
|
2 恐天上全能之上帝降罰於我。 |
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? |
|
3 惡者災害及之、奇禍中之。 |
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? |
|
4 上帝鑒我行爲、察我步履。 |
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? |
|
5 我若虛妄、行不軌、 |
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — |
|
6 願上帝至公權衡、則知我素行純良。 |
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! |
|
7 如我叛乎正道、目視邪色、手染污衊、 |
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — |
|
8 則我田所稼、任人食之、我土所產、任人揠之、 |
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! |
|
9 如我爲婦女所惑、或瞷人不在而誘其妻、 |
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, |
|
10 則願我之妻、爲人旋磨、凌辱於人。 |
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! |
|
11 此乃澆漓之俗、士師所必罰、 |
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, |
|
12 或燬其身體、或壞其禾稼。 |
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! |
|
13 如我不公以涖下、使彼抱屈、 |
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, |
|
14 上帝鞫我、則我何詞以對。 |
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? |
|
15 我主我僕、何非父母所生、上帝所造。 |
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? |
|
16 貧者所欲我施之、嫠者所望我遂之。 |
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? |
|
17 簞食之微、不敢自食、亦必與孤子共。 |
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? |
|
18 我自幼時、撫人之孤、助人之嫠。 |
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! |
|
19 我見流民無衣、貧者無服、 |
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — |
|
20 衣以羊毛、俾煖其體、而祝謝我。 |
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? |
|
21 家之人未嘗曰、食無肉、枵腹堪嗟。 |
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — |
|
22 如我有此、願我肩脫於缺盆骨、臂脫於羊矢骨。 |
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! |
|
23 我畏上帝之威、恐其譴我。 |
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. |
|
24 我不以金爲寶、亦不以兼金爲可恃。 |
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? |
|
25 雖財貨豐饒、弗以爲樂。 |
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? |
|
26 我見月日輝光。 |
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, |
|
27 心不搖惑、手不接吻以爲禮、 |
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — |
|
28 恐違至上之上帝、爲士師所罰。 |
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! |
|
29 仇有禍、未嘗欣喜踴躍。 |
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? |
|
30 我不祈降災於仇、以犯罪。 |
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. |
|
31 家人之未嘗曰、食無肉、枵腹堪嗟。 |
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ |
|
32 賓旅不使宿於衢、行路之人、我啟門而晉接。 |
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. |
|
33 我不若他人、自隱其罪、不言己過。 |
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? |
|
34 如我若此、則必戰慄於衆前、爲戚族所藐視、緘口無詞、杜門不出。 |
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. |
|
35 此我自訟之言也、願全能之主垂聽、而降其旨、有訟我者、請陳其說。 |
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. |
|
36 我必以其言負於肩、戴諸首。 |
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? |
|
37 毅然無懼、直造主前、平日所爲、述之不隱。 |
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. |
|
38 浸假地非我有而奪之、不償其價、食其所產、 |
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, |
|
39 則土壤亦將號呼、田疇亦將哭泣矣。 |
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — |
|
40 若得荊棘叢生、惡萊遍發、以代小麥麰麦、正所願也。於是、約百之詞已竟。 |
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. |