Библия - Обещанное Восстановление

羅馬書

第11章

1 曰、上帝豈拒厥民乎、曰、非也、我乃以色列人、亞伯拉罕裔、便雅憫支派、

2 上帝所預知之民、不拒之、豈不知經載以利亞龥上帝、訟以色列人云、

3 主、彼殺爾先知、鋤爾祭壇、獨余留焉、又欲害我矣、

4 默示何也、曰、我遺七千人、未嘗曲跽巴勒、

5 今猶有幾人、乃上帝垂恩遴選者、

6 以恩則不以功、否則恩不爲恩、以功則不以恩、否則功不爲功、

7 曰、然則以色列人所求者、有不得乎、曰、選民得之、其餘則頑也、

8 經云、上帝任〔任字或作使〕其昏昧、目不見、耳不聞、至於今日、

9 大闢曰、厥席成機檻以陷之、爲礙石以罰之、

10 厥目矇而勿見、礙背屈而不伸、

11 曰、以色列人豈蹶而躓歟、曰、非也、然彼躓、異邦人乃得救、使以色列人發奮、

12 若彼躓爲舉世之福、彼乏爲異邦之富、其盛不更愈乎、

13 余言此示爾異邦人、余乃使徒、教爾異邦人、我敬吾職已耳、

14 欲激二三骨肉之親以救之、

15 若以色列人始見棄、因而舉世得親於上帝、後亦見納、非出死入生乎、

16 薦新之麵聖、則全團亦聖、樹之根聖、則其枝亦聖、

17 數枝見折、爾素爲野欖、接枝於橄欖、分其根之盛、

18 勿欺舊枝、蓋爾賴根、非根賴爾、

19 若曰、枝見折矣、余得而接之、

20 曰、雖然、彼以不信見折、爾以信而存、

21 亦宜戒懼、勿自高其心、上帝且不惜本然之枝、何有於爾、

22 試思上帝慈而嚴、視彼撥者固嚴、視乎爾者則慈、爾當常懷其慈、否則見折矣、

23 若彼撥者、不終於不信、亦必見接、蓋上帝能接之也、

24 爾本野欖、矯揉接於眞欖、况本然橄欖、復接橄欖乎、

25 兄弟乎、余甚欲爾克知斯奧、免爾自恃爲智、卽以色列中數頑人、迨衆異邦人之歸、而後悉得救、

26 如經云、救主必出郇城、革雅各之不虔、

27 又曰、我除厥罪時、立此盟約、

28 以福音論之、以色列人見棄、爲爾曹利、以選擇言之、以色列人見愛、念列祖故也、

29 夫上帝恩賜、召人不易、

30 昔爾曹不信上帝、今轉緣以色列人之不信、而蒙矜恤、

31 是則以色列人雖不信、亦緣爾之得矜恤、而得矜恤矣上、

32 帝藩萬人於不信之中者、特欲矜恤衆耳、

33 奧哉、上帝何智慧之大乎、其法不可測、其踪不可追、

34 孰知主心、得與共議、

35 孰先施主、而得其報、

36 萬物本之、倚之、歸之、宜尊榮不已、

До римлян

Розділ 11

1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.

2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.

4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.

5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.

6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.

7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,

8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.

9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;

10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“

11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.

12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?

13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,

14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.

15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?

16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.

17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,

18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.

20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!

22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.

23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.

24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?

25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,

27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“

28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.

29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.

30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,

31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.

32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.

33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!

34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“

36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь.

羅馬書第11章	До римлян Розділ 11
1 曰、上帝豈拒厥民乎、曰、非也、我乃以色列人、亞伯拉罕裔、便雅憫支派、	1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
2 上帝所預知之民、不拒之、豈不知經載以利亞龥上帝、訟以色列人云、	2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 主、彼殺爾先知、鋤爾祭壇、獨余留焉、又欲害我矣、	3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
4 默示何也、曰、我遺七千人、未嘗曲跽巴勒、	4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
5 今猶有幾人、乃上帝垂恩遴選者、	5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
6 以恩則不以功、否則恩不爲恩、以功則不以恩、否則功不爲功、	6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
7 曰、然則以色列人所求者、有不得乎、曰、選民得之、其餘則頑也、	7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
8 經云、上帝任〔任字或作使〕其昏昧、目不見、耳不聞、至於今日、	8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
9 大闢曰、厥席成機檻以陷之、爲礙石以罰之、	9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 厥目矇而勿見、礙背屈而不伸、	10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
11 曰、以色列人豈蹶而躓歟、曰、非也、然彼躓、異邦人乃得救、使以色列人發奮、	11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
12 若彼躓爲舉世之福、彼乏爲異邦之富、其盛不更愈乎、	12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
13 余言此示爾異邦人、余乃使徒、教爾異邦人、我敬吾職已耳、	13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
14 欲激二三骨肉之親以救之、	14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
15 若以色列人始見棄、因而舉世得親於上帝、後亦見納、非出死入生乎、	15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
16 薦新之麵聖、則全團亦聖、樹之根聖、則其枝亦聖、	16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
17 數枝見折、爾素爲野欖、接枝於橄欖、分其根之盛、	17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
18 勿欺舊枝、蓋爾賴根、非根賴爾、	18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 若曰、枝見折矣、余得而接之、	19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
20 曰、雖然、彼以不信見折、爾以信而存、	20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 亦宜戒懼、勿自高其心、上帝且不惜本然之枝、何有於爾、	21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
22 試思上帝慈而嚴、視彼撥者固嚴、視乎爾者則慈、爾當常懷其慈、否則見折矣、	22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
23 若彼撥者、不終於不信、亦必見接、蓋上帝能接之也、	23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
24 爾本野欖、矯揉接於眞欖、况本然橄欖、復接橄欖乎、	24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
25 兄弟乎、余甚欲爾克知斯奧、免爾自恃爲智、卽以色列中數頑人、迨衆異邦人之歸、而後悉得救、	25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
26 如經云、救主必出郇城、革雅各之不虔、	26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
27 又曰、我除厥罪時、立此盟約、	27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
28 以福音論之、以色列人見棄、爲爾曹利、以選擇言之、以色列人見愛、念列祖故也、	28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
29 夫上帝恩賜、召人不易、	29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
30 昔爾曹不信上帝、今轉緣以色列人之不信、而蒙矜恤、	30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
31 是則以色列人雖不信、亦緣爾之得矜恤、而得矜恤矣上、	31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
32 帝藩萬人於不信之中者、特欲矜恤衆耳、	32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.
33 奧哉、上帝何智慧之大乎、其法不可測、其踪不可追、	33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
34 孰知主心、得與共議、	34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 孰先施主、而得其報、	35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
36 萬物本之、倚之、歸之、宜尊榮不已、	36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь.

舊約

新約

羅馬書

第11章

До римлян

Розділ 11

羅馬書

第11章

До римлян

Розділ 11