Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 8

1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.

2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.

3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.

4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.

5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.

7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.

8 І радість велика в тім місті була́!

9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.

10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“

11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.

12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.

13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.

14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,

16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.

17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!

18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“

20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!

23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.

24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.

26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.

27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.

29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.

30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“

31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.

34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“

35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.

36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“

37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“

38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

Деяния апостолов

Глава 8

1 Савл одобрил убийство Стефана. Преследование верующих В тот день началось великое гонение на церковь в Иерусалиме, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.

2 Преданные люди похоронили Стефана и громко оплакивали его.

3 Савл же пытался уничтожить церковь; переходя от дома к дому, он брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницу.

4 Рассеявшиеся же ходили повсюду и проповедовали Благую Весть.

5 Филипп пришёл в Самарию и провозглашал учение о Христе.

6 Услышав Филиппа и увидев чудеса, которые он творил, народ стал единодушно внимать ему.

7 Из многих одержимых выходили нечистые духи с громкими воплями, и множество немощных и хромых было исцелено.

8 И великая радость была в том городе.

9 Но был там человек по имени Симон, занимавшийся волшебством до прихода Филиппа и поражавший этим жителей Самарии. Он хвалился и называл себя великим человеком.

10 Все, от самого малого до самого важного, слушали его и говорили: «В этом человеке — сила Божья, называемая „Великой Силой”».

11 Люди слушали его потому, что долгое время Симон изумлял их своим волшебством.

12 Но когда они поверили Филиппу, проповедовавшему Благую Весть о Царстве Божьем и о величии Иисуса Христа, то крестились и мужчины, и женщины.

13 Поверил и сам Симон и после своего крещения всё время находился рядом с Филиппом. Симон, видя великие знамения и чудеса, которые совершал Филип, был глубоко изумлён.

14 Апостолы, которые находились в Иерусалиме, услышали о том, что жители Самарии приняли слово Божье. Поэтому апостолы послали Петра и Иоанна к верующим в Самарию.

15 Прибыв туда, они помолились за верующих, чтобы на них снизошёл Дух Святой,

16 так как хотя они уже были крещены во имя Господа Иисуса, но Святой Дух ни на кого из них ещё не снизошёл.

17 Тогда Пётр и Иоанн стали возлагать на них руки, и Святой Дух снисходил на них.

18 Симон же, увидев, что Святой Дух снисходит, когда апостолы возлагают на них руки, предложил им деньги,

19 говоря: «Дайте и мне эту власть, чтобы на кого бы я ни возложил руки, на того снизошёл Святой Дух».

20 Пётр сказал ему: «Пусть пропадут твои деньги вместе с тобой самим, потому что ты подумал, что сможешь купить за деньги дар Божий.

21 Нет тебе ни части, ни доли в трудах наших, потому что сердце твоё неправедно перед Богом.

22 Так покайся же в этом зле и моли Господа, может быть, он простит тебе твои помыслы.

23 Ведь я вижу, что ты полон горькой зависти и находишься в плену у греха».

24 Тогда Симон ответил: «Помолитесь Господу за меня, чтобы меня не постигло ничего из сказанного вами».

25 Апостолы же, рассказав людям обо всём, чему были свидетелями и, провозгласив слово Божье, вернулись в Иерусалим; на пути туда они благовествовали во многих самаритянских селениях.

26 Ангел Господний сказал Филиппу: «Соберись и иди на юг, по дороге, которая ведёт из Иерусалима в Газу через пустыню».

27 И, собравшись, он отправился в путь. Один эфиоп, евнух, вельможа при дворе Кандакии, царицы Эфиопской, хранитель её казны, побывавший в Иерусалиме на поклонении,

28 возвращался по той дороге домой. Он сидел в своей колеснице и читал книгу пророка Исаии.

29 Тогда Дух сказал Филиппу: «Подойди к колеснице и останься там».

30 Подбежав, Филипп услышал, как евнух читает пророка Исаию. И он спросил его: «Понимаешь ли ты то, о чём читаешь?»

31 «Как мне понять? — ответил евнух. — Разве что кто-нибудь объяснит мне». И он пригласил Филиппа подняться на колесницу и сесть с ним рядом.

32 Вот какое место из Писаний он читал: «Как овцу на заклание вели Его. И как ягнёнок перед стригущими его безгласен, так и Он не открывал уст Своих.

33 Его унижали и отказывали Ему в правосудии. И никто не сможет рассказать о Его потомках, так как жизнь Его на земле закончена».

34 И спросил евнух Филиппа: «Прошу тебя, скажи мне, о ком говорит пророк, о себе или о ком-то другом?»

35 Тогда Филипп заговорил и, начав с этого Писания, стал благовествовать ему об Иисусе.

36 Продолжая свой путь, они приехали к воде, и евнух сказал: «Посмотри: вот вода. Что препятствует мне принять крещение?»

37 [Тогда Филипп сказал: «Если ты веруешь всем сердцем, то можешь быть крещён»]. Тогда вельможа сказал: «Я верую, что Иисус Христос — Сын Божий».

38 Он приказал остановить колесницу, и оба они, Филипп и евнух, сошли в воду, и Филипп крестил его.

39 Когда же они выходили из воды, Дух Господний унёс Филиппа, и евнух больше не видел его, но с радостью продолжил свой путь.

40 Филипп же очутился в Азоте и, переходя из города в город, продолжал проповедовать Благую Весть, пока не пришёл в Кесарию.

Дiї Розділ 8	Деяния апостолов Глава 8
1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.	1 Савл одобрил убийство Стефана. Преследование верующих В тот день началось великое гонение на церковь в Иерусалиме, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.
2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.	2 Преданные люди похоронили Стефана и громко оплакивали его.
3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.	3 Савл же пытался уничтожить церковь; переходя от дома к дому, он брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницу.
4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.	4 Рассеявшиеся же ходили повсюду и проповедовали Благую Весть.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.	5 Филипп пришёл в Самарию и провозглашал учение о Христе.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.	6 Услышав Филиппа и увидев чудеса, которые он творил, народ стал единодушно внимать ему.
7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.	7 Из многих одержимых выходили нечистые духи с громкими воплями, и множество немощных и хромых было исцелено.
8 І радість велика в тім місті була́!	8 И великая радость была в том городе.
9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.	9 Но был там человек по имени Симон, занимавшийся волшебством до прихода Филиппа и поражавший этим жителей Самарии. Он хвалился и называл себя великим человеком.
10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“	10 Все, от самого малого до самого важного, слушали его и говорили: «В этом человеке — сила Божья, называемая „Великой Силой”».
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.	11 Люди слушали его потому, что долгое время Симон изумлял их своим волшебством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.	12 Но когда они поверили Филиппу, проповедовавшему Благую Весть о Царстве Божьем и о величии Иисуса Христа, то крестились и мужчины, и женщины.
13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.	13 Поверил и сам Симон и после своего крещения всё время находился рядом с Филиппом. Симон, видя великие знамения и чудеса, которые совершал Филип, был глубоко изумлён.
14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.	14 Апостолы, которые находились в Иерусалиме, услышали о том, что жители Самарии приняли слово Божье. Поэтому апостолы послали Петра и Иоанна к верующим в Самарию.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,	15 Прибыв туда, они помолились за верующих, чтобы на них снизошёл Дух Святой,
16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.	16 так как хотя они уже были крещены во имя Господа Иисуса, но Святой Дух ни на кого из них ещё не снизошёл.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!	17 Тогда Пётр и Иоанн стали возлагать на них руки, и Святой Дух снисходил на них.
18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,	18 Симон же, увидев, что Святой Дух снисходит, когда апостолы возлагают на них руки, предложил им деньги,
19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“	19 говоря: «Дайте и мне эту власть, чтобы на кого бы я ни возложил руки, на того снизошёл Святой Дух».
20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!	20 Пётр сказал ему: «Пусть пропадут твои деньги вместе с тобой самим, потому что ты подумал, что сможешь купить за деньги дар Божий.
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.	21 Нет тебе ни части, ни доли в трудах наших, потому что сердце твоё неправедно перед Богом.
22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!	22 Так покайся же в этом зле и моли Господа, может быть, он простит тебе твои помыслы.
23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.	23 Ведь я вижу, что ты полон горькой зависти и находишься в плену у греха».
24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.	24 Тогда Симон ответил: «Помолитесь Господу за меня, чтобы меня не постигло ничего из сказанного вами».
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.	25 Апостолы же, рассказав людям обо всём, чему были свидетелями и, провозгласив слово Божье, вернулись в Иерусалим; на пути туда они благовествовали во многих самаритянских селениях.
26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.	26 Ангел Господний сказал Филиппу: «Соберись и иди на юг, по дороге, которая ведёт из Иерусалима в Газу через пустыню».
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,	27 И, собравшись, он отправился в путь. Один эфиоп, евнух, вельможа при дворе Кандакии, царицы Эфиопской, хранитель её казны, побывавший в Иерусалиме на поклонении,
28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.	28 возвращался по той дороге домой. Он сидел в своей колеснице и читал книгу пророка Исаии.
29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.	29 Тогда Дух сказал Филиппу: «Подойди к колеснице и останься там».
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“	30 Подбежав, Филипп услышал, как евнух читает пророка Исаию. И он спросил его: «Понимаешь ли ты то, о чём читаешь?»
31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.	31 «Как мне понять? — ответил евнух. — Разве что кто-нибудь объяснит мне». И он пригласил Филиппа подняться на колесницу и сесть с ним рядом.
32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!	32 Вот какое место из Писаний он читал: «Как овцу на заклание вели Его. И как ягнёнок перед стригущими его безгласен, так и Он не открывал уст Своих.
33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.	33 Его унижали и отказывали Ему в правосудии. И никто не сможет рассказать о Его потомках, так как жизнь Его на земле закончена».
34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“	34 И спросил евнух Филиппа: «Прошу тебя, скажи мне, о ком говорит пророк, о себе или о ком-то другом?»
35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.	35 Тогда Филипп заговорил и, начав с этого Писания, стал благовествовать ему об Иисусе.
36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“	36 Продолжая свой путь, они приехали к воде, и евнух сказал: «Посмотри: вот вода. Что препятствует мне принять крещение?»
37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“	37 [Тогда Филипп сказал: «Если ты веруешь всем сердцем, то можешь быть крещён»]. Тогда вельможа сказал: «Я верую, что Иисус Христос — Сын Божий».
38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.	38 Он приказал остановить колесницу, и оба они, Филипп и евнух, сошли в воду, и Филипп крестил его.
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.	39 Когда же они выходили из воды, Дух Господний унёс Филиппа, и евнух больше не видел его, но с радостью продолжил свой путь.
40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.	40 Филипп же очутился в Азоте и, переходя из города в город, продолжал проповедовать Благую Весть, пока не пришёл в Кесарию.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Старий
завіт

Новий
завіт