Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 8

1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.

2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.

3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.

4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.

5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.

7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.

8 І радість велика в тім місті була́!

9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.

10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“

11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.

12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.

13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.

14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,

16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.

17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!

18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“

20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!

23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.

24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.

26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.

27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.

29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.

30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“

31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.

34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“

35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.

36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“

37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“

38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

Деяния апостолов

Глава 8

1 Среди тех, кто одобрял его убийство, был и Савл. С того самого дня начались жестокие гонения на церковь в Иерусалиме, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.

2 Благочестивые люди похоронили Стефана и горько оплакали его.

3 А Савл тем временем пытался уничтожить церковь: идя из дома в дом, он хватал верующих мужчин и женщин и предавал заточению.

4 Тем временем рассеявшиеся ходили повсюду и проповедовали Благую Весть.

5 Филипп, придя в один из городов Самарии, начал проповедовать там Христа.

6 Толпы людей с особым вниманием относились к тому, что говорил Филипп, потому что слышали о знамениях, совершаемых им, и сами видели их:

7 нечистые духи выходили с громким воплем из многих одержимых, и многие парализованные и хромые были исцелены.

8 И в городе том была великая радость.

9 Там с некоторых пор жил человек по имени Симон, который занимался магией и тем поражал жителей Самарии. Он выдавал себя за человека совершенно необычного.

10 Все, от мала до велика, слушали его внимательно. «Этот человек, — говорили они, — сила Божия, та, что зовется „силой великой“».

11 Горожане слушали его потому, что долгое время он изумлял их своим чародейством.

12 Но когда они поверили Филиппу, возвещавшему Благую Весть о Царстве Божием и об имени Иисуса Христа, то приняли крещение и мужчины, и женщины.

13 Уверовал и сам Симон. После своего крещения он не отходил от Филиппа и изумлялся, видя совершающиеся великие знамения и чудеса.

14 Когда апостолы в Иерусалиме услышали, что Самария приняла слово Божие, они послали к ним Петра и Иоанна.

15 Те пришли и помолились о том, чтобы уверовавшие получили Духа Святого,

16 ибо он еще не снизошел ни на одного из них: они были только крещены во имя Господа Иисуса.

17 Затем Петр и Иоанн возложили на них руки, и те получили Духа Святого.

18 Симон же, увидев, что Дух Святой дается через возложение рук апостолов, предложил им деньги,

19 говоря: «Дайте и мне такую силу, чтобы тот, на кого я возложу руки, мог получить Духа Святого».

20 «Ты думаешь, что за деньги можно приобрести дар Божий?! — поразился Петр. — Серебро твое сгинет с тобой вместе.

21 Нет у тебя в этом деле ни части, ни доли: видит Бог всю неправоту сердца твоего.

22 Покайся в этом грехе своем и помолись Господу, чтобы худое намерение сердца твоего было тебе прощено.

23 Ибо вижу я, что ты исполнен желчи, и узы нечестия — участь твоя».

24 «Вы сами помолитесь за меня Господу, — попросил Симон, — чтобы ничто из сказанного вами не постигло меня».

25 Когда Петр и Иоанн засвидетельствовали о Господе и поделились Его словом, они пошли назад в Иерусалим, по пути во многих селениях самаритянских возвещая Благую Весть.

26 Ангел Господень, явившись Филиппу, сказал: «Встань и иди на юг по той пустынной дороге, что ведет из Иерусалима в Газу».

27 Филипп поднялся и пошел. И вот на этой дороге он встретился с человеком из Эфиопии, евнухом. То был сановник Кандаки, царицы эфиопской, ее казначей, приезжавший в Иерусалим для поклонения.

28 Он возвращался домой и, сидя на своей колеснице, читал пророка Исайю.

29 Дух сказал Филиппу: «Подойди к колеснице и держись ее как можно ближе».

30 Филипп подбежал к колеснице и, услышав, что евнух читает пророка Исайю, спросил его: «Понимаешь ли то, что читаешь?»

31 «Как могу я это понять без помощи знающего человека?» — ответил тот и пригласил Филиппа взойти и сесть с ним.

32 А читал он вот какое место Писания: «Как овца, приведен Он был на заклание, и как ягненок пред стригущим его безгласен, так и Он уст Своих не отверзает.

33 В унижениях [Его] в правосудии было Ему отказано. И кто расскажет обо всем потомстве Его, коль прервана была на земле жизнь Его?»

34 «Прошу тебя, скажи мне, о ком это пророк говорит? — спросил евнух Филиппа. — О себе ли или о ком другом?»

35 Тогда Филипп отверз уста и, начав с этого текста Писания, поведал ему Благую Весть об Иисусе.

36 Продолжая путь, они приблизились к месту, где была вода, и евнух сказал: «Видишь, вот вода. Что препятствует мне креститься?»

37 []

38 И приказал он остановить колесницу. Затем оба они, Филипп и евнух, вошли в воду, и Филипп крестил его.

39 Когда же они вышли из воды, Дух Господень унес Филиппа. Евнух его больше не видел, но продолжал свой путь, радуясь.

40 А Филипп оказался в Азоте: проходя по тем местам, он возвещал Благую Весть во всех городах, пока не достиг Кесарии.

Дiї Розділ 8	Деяния апостолов Глава 8
1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.	1 Среди тех, кто одобрял его убийство, был и Савл. С того самого дня начались жестокие гонения на церковь в Иерусалиме, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.
2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.	2 Благочестивые люди похоронили Стефана и горько оплакали его.
3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.	3 А Савл тем временем пытался уничтожить церковь: идя из дома в дом, он хватал верующих мужчин и женщин и предавал заточению.
4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.	4 Тем временем рассеявшиеся ходили повсюду и проповедовали Благую Весть.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.	5 Филипп, придя в один из городов Самарии, начал проповедовать там Христа.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.	6 Толпы людей с особым вниманием относились к тому, что говорил Филипп, потому что слышали о знамениях, совершаемых им, и сами видели их:
7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.	7 нечистые духи выходили с громким воплем из многих одержимых, и многие парализованные и хромые были исцелены.
8 І радість велика в тім місті була́!	8 И в городе том была великая радость.
9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.	9 Там с некоторых пор жил человек по имени Симон, который занимался магией и тем поражал жителей Самарии. Он выдавал себя за человека совершенно необычного.
10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“	10 Все, от мала до велика, слушали его внимательно. «Этот человек, — говорили они, — сила Божия, та, что зовется „силой великой“».
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.	11 Горожане слушали его потому, что долгое время он изумлял их своим чародейством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.	12 Но когда они поверили Филиппу, возвещавшему Благую Весть о Царстве Божием и об имени Иисуса Христа, то приняли крещение и мужчины, и женщины.
13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.	13 Уверовал и сам Симон. После своего крещения он не отходил от Филиппа и изумлялся, видя совершающиеся великие знамения и чудеса.
14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.	14 Когда апостолы в Иерусалиме услышали, что Самария приняла слово Божие, они послали к ним Петра и Иоанна.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,	15 Те пришли и помолились о том, чтобы уверовавшие получили Духа Святого,
16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.	16 ибо он еще не снизошел ни на одного из них: они были только крещены во имя Господа Иисуса.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!	17 Затем Петр и Иоанн возложили на них руки, и те получили Духа Святого.
18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,	18 Симон же, увидев, что Дух Святой дается через возложение рук апостолов, предложил им деньги,
19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“	19 говоря: «Дайте и мне такую силу, чтобы тот, на кого я возложу руки, мог получить Духа Святого».
20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!	20 «Ты думаешь, что за деньги можно приобрести дар Божий?! — поразился Петр. — Серебро твое сгинет с тобой вместе.
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.	21 Нет у тебя в этом деле ни части, ни доли: видит Бог всю неправоту сердца твоего.
22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!	22 Покайся в этом грехе своем и помолись Господу, чтобы худое намерение сердца твоего было тебе прощено.
23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.	23 Ибо вижу я, что ты исполнен желчи, и узы нечестия — участь твоя».
24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.	24 «Вы сами помолитесь за меня Господу, — попросил Симон, — чтобы ничто из сказанного вами не постигло меня».
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.	25 Когда Петр и Иоанн засвидетельствовали о Господе и поделились Его словом, они пошли назад в Иерусалим, по пути во многих селениях самаритянских возвещая Благую Весть.
26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.	26 Ангел Господень, явившись Филиппу, сказал: «Встань и иди на юг по той пустынной дороге, что ведет из Иерусалима в Газу».
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,	27 Филипп поднялся и пошел. И вот на этой дороге он встретился с человеком из Эфиопии, евнухом. То был сановник Кандаки, царицы эфиопской, ее казначей, приезжавший в Иерусалим для поклонения.
28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.	28 Он возвращался домой и, сидя на своей колеснице, читал пророка Исайю.
29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.	29 Дух сказал Филиппу: «Подойди к колеснице и держись ее как можно ближе».
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“	30 Филипп подбежал к колеснице и, услышав, что евнух читает пророка Исайю, спросил его: «Понимаешь ли то, что читаешь?»
31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.	31 «Как могу я это понять без помощи знающего человека?» — ответил тот и пригласил Филиппа взойти и сесть с ним.
32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!	32 А читал он вот какое место Писания: «Как овца, приведен Он был на заклание, и как ягненок пред стригущим его безгласен, так и Он уст Своих не отверзает.
33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.	33 В унижениях [Его] в правосудии было Ему отказано. И кто расскажет обо всем потомстве Его, коль прервана была на земле жизнь Его?»
34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“	34 «Прошу тебя, скажи мне, о ком это пророк говорит? — спросил евнух Филиппа. — О себе ли или о ком другом?»
35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.	35 Тогда Филипп отверз уста и, начав с этого текста Писания, поведал ему Благую Весть об Иисусе.
36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“	36 Продолжая путь, они приблизились к месту, где была вода, и евнух сказал: «Видишь, вот вода. Что препятствует мне креститься?»
37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“	37 []
38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.	38 И приказал он остановить колесницу. Затем оба они, Филипп и евнух, вошли в воду, и Филипп крестил его.
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.	39 Когда же они вышли из воды, Дух Господень унес Филиппа. Евнух его больше не видел, но продолжал свой путь, радуясь.
40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.	40 А Филипп оказался в Азоте: проходя по тем местам, он возвещал Благую Весть во всех городах, пока не достиг Кесарии.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Старий
завіт

Новий
завіт