ДiїРозділ 19 |
1 |
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ |
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. |
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. |
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. |
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! |
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять. |
8 |
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. |
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. |
11 |
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. |
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ |
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. |
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ |
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. |
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. |
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. |
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. |
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! |
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. |
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. |
23 |
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, |
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. |
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. |
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. |
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ |
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. |
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. |
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. |
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. |
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. |
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ |
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? |
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. |
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. |
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. |
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. |
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду. |
Деяния апостоловГлава 19 |
1 |
2 он спросил их: |
3 |
4 Павел сказал: |
5 Услышав это, они приняли крещение во имя Господа Иисуса. |
6 Когда же Павел возложил на них руки, на них снизошёл Святой Дух, и они стали говорить на разных языках и пророчествовать. |
7 Всего же их было около двенадцати человек. |
8 |
9 Но некоторые из них ожесточились и отказались уверовать, злословя о Пути перед народом. Тогда Павел ушёл от них, взял с собой учеников Господних и каждый день говорил в школе Тиранна. |
10 Он находился там в течение двух лет, так что все иудеи и греки, жившие в Азии, услышали слово Господнее. |
11 |
12 так что даже платки и передники, к которым он притрагивался, уносили и возлагали на больных, и те исцелялись, и нечистые духи выходили из них. |
13 Некоторые иудеи, которые переходили из города в город, пытались изгонять злых духов из одержимых именем Господа Иисуса. Они говорили: |
14 Делали это и семь сыновей Скевы, одного из главных священников иудейских. |
15 Но однажды злой дух сказал им: |
16 Тогда человек, в котором был злой дух, прыгнул на них и, одолев их, избил, а затем сорвал с них одежду. И выбежали сыновья Скевы из того дома нагие и израненные. |
17 Когда все иудеи и греки, живущие в Ефесе, узнали об этом, на них напал страх, и тогда имя Господа Иисуса стало почитаться ещё больше. |
18 Многие из уверовавших приходили исповедоваться и открыто признавались в греховных проступках. |
19 А многие из занимавшихся колдовством собрали свои книги и сожгли их на глазах у всех. Когда подсчитали их стоимость, оказалось, что она доходила до пятидесяти тысяч серебряных монет. |
20 Так слово Господнее широко распространялось и набирало силу, и число верующих всё возрастало. |
21 |
22 Он послал двух человек из числа своих помощников, Тимофея и Ераста, в Македонию, а сам остался на время в Азии. |
23 |
24 Жил один человек по имени Димитрий, мастер по серебру. Он делал из серебра изображения храма Артемиды, приносившие немалый доход ремесленникам, которые их изготовляли. |
25 |
26 Вы видите и слышите, что этот Павел обратил многих людей в новую веру. Он убедил многих не только в Ефесе, но и почти по всей Азии, говоря, что боги, сделанные руками людей, не боги. |
27 Опасность не только в том, что наше ремесло приобретает дурную славу, но и в том, что храм великой богини Артемиды станет ничем, и та, которую почитает вся Азия и весь мир, окажется лишённой величия». |
28 |
29 Город наполнился смятением, и все устремились в амфитеатр, потащив с собой Гаия и Аристарха, двух македонцев, спутников Павла. |
30 Павел же хотел выйти к народу в амфитеатр, но ученики не позволили ему. |
31 Некоторые из начальников провинции, друзья Павла, послали ему сообщение с просьбой не ходить в амфитеатр. |
32 Между тем, одни люди кричали одно, а другие другое, потому что собрание было в смятении, и большинство не знало, зачем они собрались. |
33 Иудеи заставили выйти вперёд одного человека по имени Александр, которому разные люди из толпы советовали что сказать. Он сделал знак рукой, так как хотел объяснить народу, в чём дело. |
34 Но, когда узнали, что он иудей, все в один голос закричали и кричали на протяжении двух часов: |
35 Городской писарь успокоил толпу, сказав: |
36 Так как это неоспоримо, вам надлежит быть спокойными и не поступать опрометчиво. |
37 Вы привели сюда этих людей, хотя они и храмов не обокрали, и не молвили оскорблений против богини нашей. |
38 Если Димитрий и другие мастера, работающие с ним, имеют против кого-нибудь обвинение, на то есть суды и судьи. Пусть они ведут друг друга в суд и там решают свои дела. |
39 Если же у вас есть другие вопросы, то они должны быть решены на обычном собрании. |
40 Сейчас же нам грозит опасность быть обвинёнными в беспорядках за то, что произошло сегодня. Нет причин, которые бы оправдывали такой переполох». |
ДiїРозділ 19 |
Деяния апостоловГлава 19 |
1 |
1 |
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ |
2 он спросил их: |
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. |
3 |
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. |
4 Павел сказал: |
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. |
5 Услышав это, они приняли крещение во имя Господа Иисуса. |
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! |
6 Когда же Павел возложил на них руки, на них снизошёл Святой Дух, и они стали говорить на разных языках и пророчествовать. |
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять. |
7 Всего же их было около двенадцати человек. |
8 |
8 |
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. |
9 Но некоторые из них ожесточились и отказались уверовать, злословя о Пути перед народом. Тогда Павел ушёл от них, взял с собой учеников Господних и каждый день говорил в школе Тиранна. |
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. |
10 Он находился там в течение двух лет, так что все иудеи и греки, жившие в Азии, услышали слово Господнее. |
11 |
11 |
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. |
12 так что даже платки и передники, к которым он притрагивался, уносили и возлагали на больных, и те исцелялись, и нечистые духи выходили из них. |
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ |
13 Некоторые иудеи, которые переходили из города в город, пытались изгонять злых духов из одержимых именем Господа Иисуса. Они говорили: |
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. |
14 Делали это и семь сыновей Скевы, одного из главных священников иудейских. |
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ |
15 Но однажды злой дух сказал им: |
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. |
16 Тогда человек, в котором был злой дух, прыгнул на них и, одолев их, избил, а затем сорвал с них одежду. И выбежали сыновья Скевы из того дома нагие и израненные. |
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. |
17 Когда все иудеи и греки, живущие в Ефесе, узнали об этом, на них напал страх, и тогда имя Господа Иисуса стало почитаться ещё больше. |
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. |
18 Многие из уверовавших приходили исповедоваться и открыто признавались в греховных проступках. |
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. |
19 А многие из занимавшихся колдовством собрали свои книги и сожгли их на глазах у всех. Когда подсчитали их стоимость, оказалось, что она доходила до пятидесяти тысяч серебряных монет. |
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! |
20 Так слово Господнее широко распространялось и набирало силу, и число верующих всё возрастало. |
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. |
21 |
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. |
22 Он послал двух человек из числа своих помощников, Тимофея и Ераста, в Македонию, а сам остался на время в Азии. |
23 |
23 |
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, |
24 Жил один человек по имени Димитрий, мастер по серебру. Он делал из серебра изображения храма Артемиды, приносившие немалый доход ремесленникам, которые их изготовляли. |
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. |
25 |
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. |
26 Вы видите и слышите, что этот Павел обратил многих людей в новую веру. Он убедил многих не только в Ефесе, но и почти по всей Азии, говоря, что боги, сделанные руками людей, не боги. |
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. |
27 Опасность не только в том, что наше ремесло приобретает дурную славу, но и в том, что храм великой богини Артемиды станет ничем, и та, которую почитает вся Азия и весь мир, окажется лишённой величия». |
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ |
28 |
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. |
29 Город наполнился смятением, и все устремились в амфитеатр, потащив с собой Гаия и Аристарха, двух македонцев, спутников Павла. |
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. |
30 Павел же хотел выйти к народу в амфитеатр, но ученики не позволили ему. |
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. |
31 Некоторые из начальников провинции, друзья Павла, послали ему сообщение с просьбой не ходить в амфитеатр. |
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. |
32 Между тем, одни люди кричали одно, а другие другое, потому что собрание было в смятении, и большинство не знало, зачем они собрались. |
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. |
33 Иудеи заставили выйти вперёд одного человека по имени Александр, которому разные люди из толпы советовали что сказать. Он сделал знак рукой, так как хотел объяснить народу, в чём дело. |
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ |
34 Но, когда узнали, что он иудей, все в один голос закричали и кричали на протяжении двух часов: |
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? |
35 Городской писарь успокоил толпу, сказав: |
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. |
36 Так как это неоспоримо, вам надлежит быть спокойными и не поступать опрометчиво. |
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. |
37 Вы привели сюда этих людей, хотя они и храмов не обокрали, и не молвили оскорблений против богини нашей. |
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. |
38 Если Димитрий и другие мастера, работающие с ним, имеют против кого-нибудь обвинение, на то есть суды и судьи. Пусть они ведут друг друга в суд и там решают свои дела. |
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. |
39 Если же у вас есть другие вопросы, то они должны быть решены на обычном собрании. |
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду. |
40 Сейчас же нам грозит опасность быть обвинёнными в беспорядках за то, что произошло сегодня. Нет причин, которые бы оправдывали такой переполох». |