CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 19

1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,

2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“

3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.

4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.

5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.

6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.

11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,

12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.

13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.

15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“

16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.

17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.

22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.

24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,

25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.

27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.

28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“

29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.

30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.

31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.

34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“

35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.

37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.

38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.

39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.

40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.

Acts

Chapter 19

1 AND it came to pass, that while Apol'los was at Cor'inth, Paul traveled through the northern countries and came to Eph'e-sus, and inquired of the disciples whom he found there,

2 Have you received the Holy Spirit since you were converted? They answered and said to him, We have not even heard that there is a Holy Spirit.

3 Then he said to them, By what baptism then were you baptized? They said, By the baptism of John.

4 Then said Paul, John verily baptized the people with the baptism of repentance, saying unto them that they should believe on him who should come after him, that is, Jesus Christ.

5 When they heard these things, they were baptized in the name of our LORD Jesus Christ.

6 And when Paul laid his hands on them, the Holy Spirit came on them; and they spoke in divers tongues, and prophesied.

7 And there were in all twelve persons.

8 Then Paul entered into the synagogue, and spoke openly for a period of three months, persuading the people concerning the kingdom of God.

9 But some of them were stubborn, and they disputed and cursed the way of God in the presence of the assembly. Then Paul withdrew, and separated the disciples from them, and he spoke to them daily in the school of a man named Ty-ran'us.

10 And this continued for two years until all who dwelt in Asia Minor, both Jews and Arameans (Syrians), heard the word of God.

11 And God wrought great miracles by the hands of Paul:

12 So that even when, of the clothes on his body, pieces of garments were brought and laid upon the sick, diseases were cured, and even the insane were restored.

13 Now certain Jews, who went about exorcising evil spirits, invoked the name of our LORD Jesus over those who were possessed, saying, We adjure you in the name of Jesus whom Paul preaches.

14 And there were seven sons of one Sce'va, a Jew, and chief of the priests, who did this.

15 And the insane man answered and said to them, Jesus I recognize and Paul I know; but who are you?

16 Then the insane man leaped on them, and overpowered them, and prevailed against them, so they fled out of that house naked and wounded.

17 And this became known to all the Jews and Arameans (Syrians) who dwelt at Eph'esus; and fear fell on them all, and the name of our LORD Jesus Christ was magnified.

18 And many of them that believed came, and told their faults, and confessed what they had done.

19 Many magicians also gathered together their en_lbp_books and brought them and burned them before the presence of the people; and they counted the price of them, and it amounted to fifty thousand pieces of silver.

20 So mightily grew the faith of God and greatly increased in numbers.

21 When these things had been accomplished, Paul made up his mind to travel through all of Mac-e-do'ni-a and A-cha'ia, and then to go to Jerusalem, saying, After I have been there, I must also see Rome.

22 So he sent to Mac-e-do'ni-a two men of those who had ministered to him, Ti-mo'theus and E-ras'tus; but he himself stayed in Asia Minor for some time.

23 And at that time there was a great uprising against those who followed in the way of God.

24 There was here a silversmith named Deme'tri- us, who made silver shrines for Ar'temis, thus greatly enriching the craftsmen of his trade.

25 He called together all the craftsmen of his trade, with the workmen of like occupation, and said to them: Men, you know that all of our earnings are derived from this craft.

26 You also hear and see that not only the Ephe'si- ans, but almost throughout all Asia Minor, this Paul has persuaded, and turned away many people simply by saying that gods made by the hands of men are not gods,

27 So that not only is this craft doomed, but also the temple of the great goddess Ar'temis will be disregarded, and the goddess of all Asia Minor, even she whom all peoples worship, will be despised.

28 And when they heard these things they were filled with wrath, and cried out, saying, Great is Ar'te-mis of the E-phe'si-ans.

29 And the whole city was in tumult: and they rushed together to the theatre, and there seized and carried along with them Ga'ius and Ar-is-tar'chus, Mac-e-do'ni-ans, members of Paul's escort.

30 And Paul wanted to go into the theatre, but the disciples stopped him.

31 And likewise some of the chiefs of Asia Minor, because they were his friends, sent to him, begging him not to risk his life by entering the theatre.

32 Now the multitude in the theatre was greatly confused; some cried one thing, and some another; and many of them did not know why they had assembled together.

33 And the Jews who were there appointed a Jew named Al-ex-an'der. And when he rose up, he gestured with his hand and would have addressed the people.

34 But when they knew he was a Jew, all of them cried out with one voice for about two hours, Great is Ar'te-mis of the E-phe'si-ans.

35 The mayor of the city finally quieted them, saying, Men of Eph'e-sus, who among men does not know that the city of the Ephe'si- ans is the seat of great Ar'te-mis and her image that fell from heaven.

36 Since, therefore, no man can contradict this, you should keep quiet, and do nothing hastily.

37 For you have brought these men here who have neither robbed temples nor have they reviled our goddess.

38 But if De-me'tri-us and the men of his trade have a case against any man, behold there is a proconsul in the city; let the craftsmen come forward and settle with one another in the court.

39 But if you want something else, it must be determined in a lawful assembly.

40 For even now we are in danger of being charged with sedition, for we cannot give an answer concerning this day's meeting, because we have assembled for no reason, and have been tumultuous without a cause.

Дiї

Розділ 19

Acts

Chapter 19

1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,

1 AND it came to pass, that while Apol'los was at Cor'inth, Paul traveled through the northern countries and came to Eph'e-sus, and inquired of the disciples whom he found there,

2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“

2 Have you received the Holy Spirit since you were converted? They answered and said to him, We have not even heard that there is a Holy Spirit.

3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.

3 Then he said to them, By what baptism then were you baptized? They said, By the baptism of John.

4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.

4 Then said Paul, John verily baptized the people with the baptism of repentance, saying unto them that they should believe on him who should come after him, that is, Jesus Christ.

5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.

5 When they heard these things, they were baptized in the name of our LORD Jesus Christ.

6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

6 And when Paul laid his hands on them, the Holy Spirit came on them; and they spoke in divers tongues, and prophesied.

7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.

7 And there were in all twelve persons.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

8 Then Paul entered into the synagogue, and spoke openly for a period of three months, persuading the people concerning the kingdom of God.

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.

9 But some of them were stubborn, and they disputed and cursed the way of God in the presence of the assembly. Then Paul withdrew, and separated the disciples from them, and he spoke to them daily in the school of a man named Ty-ran'us.

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.

10 And this continued for two years until all who dwelt in Asia Minor, both Jews and Arameans (Syrians), heard the word of God.

11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,

11 And God wrought great miracles by the hands of Paul:

12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.

12 So that even when, of the clothes on his body, pieces of garments were brought and laid upon the sick, diseases were cured, and even the insane were restored.

13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“

13 Now certain Jews, who went about exorcising evil spirits, invoked the name of our LORD Jesus over those who were possessed, saying, We adjure you in the name of Jesus whom Paul preaches.

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.

14 And there were seven sons of one Sce'va, a Jew, and chief of the priests, who did this.

15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“

15 And the insane man answered and said to them, Jesus I recognize and Paul I know; but who are you?

16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.

16 Then the insane man leaped on them, and overpowered them, and prevailed against them, so they fled out of that house naked and wounded.

17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.

17 And this became known to all the Jews and Arameans (Syrians) who dwelt at Eph'esus; and fear fell on them all, and the name of our LORD Jesus Christ was magnified.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

18 And many of them that believed came, and told their faults, and confessed what they had done.

19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

19 Many magicians also gathered together their en_lbp_books and brought them and burned them before the presence of the people; and they counted the price of them, and it amounted to fifty thousand pieces of silver.

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

20 So mightily grew the faith of God and greatly increased in numbers.

21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.

21 When these things had been accomplished, Paul made up his mind to travel through all of Mac-e-do'ni-a and A-cha'ia, and then to go to Jerusalem, saying, After I have been there, I must also see Rome.

22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

22 So he sent to Mac-e-do'ni-a two men of those who had ministered to him, Ti-mo'theus and E-ras'tus; but he himself stayed in Asia Minor for some time.

23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.

23 And at that time there was a great uprising against those who followed in the way of God.

24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,

24 There was here a silversmith named Deme'tri- us, who made silver shrines for Ar'temis, thus greatly enriching the craftsmen of his trade.

25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.

25 He called together all the craftsmen of his trade, with the workmen of like occupation, and said to them: Men, you know that all of our earnings are derived from this craft.

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.

26 You also hear and see that not only the Ephe'si- ans, but almost throughout all Asia Minor, this Paul has persuaded, and turned away many people simply by saying that gods made by the hands of men are not gods,

27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.

27 So that not only is this craft doomed, but also the temple of the great goddess Ar'temis will be disregarded, and the goddess of all Asia Minor, even she whom all peoples worship, will be despised.

28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“

28 And when they heard these things they were filled with wrath, and cried out, saying, Great is Ar'te-mis of the E-phe'si-ans.

29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.

29 And the whole city was in tumult: and they rushed together to the theatre, and there seized and carried along with them Ga'ius and Ar-is-tar'chus, Mac-e-do'ni-ans, members of Paul's escort.

30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.

30 And Paul wanted to go into the theatre, but the disciples stopped him.

31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.

31 And likewise some of the chiefs of Asia Minor, because they were his friends, sent to him, begging him not to risk his life by entering the theatre.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

32 Now the multitude in the theatre was greatly confused; some cried one thing, and some another; and many of them did not know why they had assembled together.

33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.

33 And the Jews who were there appointed a Jew named Al-ex-an'der. And when he rose up, he gestured with his hand and would have addressed the people.

34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“

34 But when they knew he was a Jew, all of them cried out with one voice for about two hours, Great is Ar'te-mis of the E-phe'si-ans.

35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

35 The mayor of the city finally quieted them, saying, Men of Eph'e-sus, who among men does not know that the city of the Ephe'si- ans is the seat of great Ar'te-mis and her image that fell from heaven.

36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.

36 Since, therefore, no man can contradict this, you should keep quiet, and do nothing hastily.

37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.

37 For you have brought these men here who have neither robbed temples nor have they reviled our goddess.

38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.

38 But if De-me'tri-us and the men of his trade have a case against any man, behold there is a proconsul in the city; let the craftsmen come forward and settle with one another in the court.

39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.

39 But if you want something else, it must be determined in a lawful assembly.

40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.

40 For even now we are in danger of being charged with sedition, for we cannot give an answer concerning this day's meeting, because we have assembled for no reason, and have been tumultuous without a cause.