Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 19

1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,

2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“

3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.

4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.

5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.

6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.

11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,

12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.

13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.

15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“

16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.

17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.

22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.

24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,

25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.

27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.

28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“

29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.

30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.

31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.

34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“

35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.

37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.

38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.

39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.

40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.

Деяния апостолов

Глава 19

1 В то время, когда Аполлос был в Коринфе, Павел, пройдя через горные области, пришел в Эфес. Там он встретил нескольких учеников.

2 — Приняли ли вы Святого Духа, когда поверили? — спросил он их. — Мы даже и не слышали о том, что существует Святой Дух, — ответили те.

3 Тогда Павел спросил: — Во что же вы были крещены? — В крещение Иоанна, — ответили они.

4 Павел сказал: — Крещение Иоанна было крещением покаяния. Он призывал народ верить в Того, Кто должен был прийти после него, то есть в Иисуса.

5 Когда они услышали об этом, они приняли крещение во имя Господа Иисуса.

6 И когда Павел возложил на них руки, на них сошел Святой Дух. Они тогда начали говорить другими языками и пророчествовать.

7 Всего их было около двенадцати человек.

8 Павел три месяца смело говорил в синагоге, беседуя с людьми о Божьем Царстве, и убеждал их.

9 Некоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня Путь Иисуса. Тогда Павел оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в школе Тиранна.

10 Так продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в провинции Азия, слышали слово Господа.

11 Бог совершал через Павла необыкновенные чудеса.

12 Больным давали прикоснуться к платкам и фартукам, к которым прежде прикасался Павел, и у них проходили болезни, и злые духи выходили из них.

13 Некоторые из бродячих иудейских заклинателей тоже попробовали призывать над одержимыми имя Господа Иисуса. Они говорили: — Заклинаю вас Иисусом, Которого возвещает Павел.

14 Это делали и семь сыновей Скевы, иудейского первосвященника.

15 Но злой дух ответил им: — Иисуса я знаю, и Павел мне известен, а вы кто такие?

16 И человек, в котором был злой дух, набросился на них с такой силой, что одолел их всех, и они выбежали из дома голые и израненные.

17 Когда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и они стали относиться к имени Господа Иисуса с большим почтением.

18 Многие из поверивших приходили и открыто признавались в своих делах.

19 А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожженных свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч драхм.

20 Так слово Господне распространялось и набирало силу.

21 После всего этого Павел решил отправиться в Иерусалим через Македонию и Ахаию. — После того как я побываю в Иерусалиме, мне нужно посетить и Рим, — говорил он.

22 Он послал в Македонию двух помощников, Тимофея и Эраста, а сам еще на некоторое время остался в провинции Азия.

23 В это время произошел большой мятеж из-за Пути.

24 Человек по имени Димитрий, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма богини Артемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать.

25 Он созвал их и других подобных мастеров и сказал: — Вы знаете, что эта работа дает нам хорошую прибыль.

26 Но вы видите и слышите, что этот Павел убедил и ввел в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей провинции Азия. Он говорит, что боги, сделанные руками, — это вовсе не боги.

27 Это грозит не только тем, что наше ремесло потеряет свое доброе имя, но и что храм великой богини Артемиды уже ничего не будет значить. И сама богиня, которую почитает вся провинция Азия и весь мир, будет лишена божественного величия!

28 Услышав это, они в ярости стали кричать: — Велика Артемида Эфесская!

29 Вскоре весь город пришел в движение. Люди схватили спутников Павла, македонян Гая и Аристарха, и все единодушно ринулись в театр.

30 Павел хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили.

31 Даже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Павла, передали ему просьбу не появляться в театре.

32 Собравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство же вообще не знали, зачем пришли.

33 Из толпы вытолкнули вперед Александра — это сделали иудеи. Александр жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь.

34 Но когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать: — Велика Артемида Эфесская! И кричали около двух часов.

35 Тогда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал: — Эфесяне, разве не известно всему миру, что город Эфес является хранителем храма великой Артемиды и упавшего с небес ее изображения?

36 Это неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не поступать опрометчиво.

37 Вы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не оскорбил нашей богини.

38 Если у Димитрия и у других мастеров на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и власти. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга.

39 Если у вас есть еще какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания.

40 Есть опасность, что после сегодняшних событий нас могут обвинить в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться. С этими словами он распустил собрание.

Дiї Розділ 19	Деяния апостолов Глава 19
1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,	1 В то время, когда Аполлос был в Коринфе, Павел, пройдя через горные области, пришел в Эфес. Там он встретил нескольких учеников.
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“	2 — Приняли ли вы Святого Духа, когда поверили? — спросил он их. — Мы даже и не слышали о том, что существует Святой Дух, — ответили те.
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.	3 Тогда Павел спросил: — Во что же вы были крещены? — В крещение Иоанна, — ответили они.
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.	4 Павел сказал: — Крещение Иоанна было крещением покаяния. Он призывал народ верить в Того, Кто должен был прийти после него, то есть в Иисуса.
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.	5 Когда они услышали об этом, они приняли крещение во имя Господа Иисуса.
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!	6 И когда Павел возложил на них руки, на них сошел Святой Дух. Они тогда начали говорить другими языками и пророчествовать.
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.	7 Всего их было около двенадцати человек.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.	8 Павел три месяца смело говорил в синагоге, беседуя с людьми о Божьем Царстве, и убеждал их.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.	9 Некоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня Путь Иисуса. Тогда Павел оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в школе Тиранна.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.	10 Так продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в провинции Азия, слышали слово Господа.
11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,	11 Бог совершал через Павла необыкновенные чудеса.
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.	12 Больным давали прикоснуться к платкам и фартукам, к которым прежде прикасался Павел, и у них проходили болезни, и злые духи выходили из них.
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“	13 Некоторые из бродячих иудейских заклинателей тоже попробовали призывать над одержимыми имя Господа Иисуса. Они говорили: — Заклинаю вас Иисусом, Которого возвещает Павел.
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.	14 Это делали и семь сыновей Скевы, иудейского первосвященника.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“	15 Но злой дух ответил им: — Иисуса я знаю, и Павел мне известен, а вы кто такие?
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.	16 И человек, в котором был злой дух, набросился на них с такой силой, что одолел их всех, и они выбежали из дома голые и израненные.
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.	17 Когда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и они стали относиться к имени Господа Иисуса с большим почтением.
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.	18 Многие из поверивших приходили и открыто признавались в своих делах.
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.	19 А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожженных свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч драхм.
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!	20 Так слово Господне распространялось и набирало силу.
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.	21 После всего этого Павел решил отправиться в Иерусалим через Македонию и Ахаию. — После того как я побываю в Иерусалиме, мне нужно посетить и Рим, — говорил он.
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.	22 Он послал в Македонию двух помощников, Тимофея и Эраста, а сам еще на некоторое время остался в провинции Азия.
23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.	23 В это время произошел большой мятеж из-за Пути.
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,	24 Человек по имени Димитрий, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма богини Артемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать.
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.	25 Он созвал их и других подобных мастеров и сказал: — Вы знаете, что эта работа дает нам хорошую прибыль.
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.	26 Но вы видите и слышите, что этот Павел убедил и ввел в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей провинции Азия. Он говорит, что боги, сделанные руками, — это вовсе не боги.
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.	27 Это грозит не только тем, что наше ремесло потеряет свое доброе имя, но и что храм великой богини Артемиды уже ничего не будет значить. И сама богиня, которую почитает вся провинция Азия и весь мир, будет лишена божественного величия!
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“	28 Услышав это, они в ярости стали кричать: — Велика Артемида Эфесская!
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.	29 Вскоре весь город пришел в движение. Люди схватили спутников Павла, македонян Гая и Аристарха, и все единодушно ринулись в театр.
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.	30 Павел хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили.
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.	31 Даже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Павла, передали ему просьбу не появляться в театре.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.	32 Собравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство же вообще не знали, зачем пришли.
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.	33 Из толпы вытолкнули вперед Александра — это сделали иудеи. Александр жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь.
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“	34 Но когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать: — Велика Артемида Эфесская! И кричали около двух часов.
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?	35 Тогда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал: — Эфесяне, разве не известно всему миру, что город Эфес является хранителем храма великой Артемиды и упавшего с небес ее изображения?
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.	36 Это неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не поступать опрометчиво.
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.	37 Вы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не оскорбил нашей богини.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.	38 Если у Димитрия и у других мастеров на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и власти. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга.
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.	39 Если у вас есть еще какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.	40 Есть опасность, что после сегодняшних событий нас могут обвинить в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться. С этими словами он распустил собрание.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 19

Деяния апостолов

Глава 19

Дiї

Розділ 19

Деяния апостолов

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 19

Деяния апостолов

Глава 19

Дiї

Розділ 19

Деяния апостолов

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт