CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Mark 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Mark

Chapter 12

1 AND he began to speak to them in parables. A man planted a vineyard, and fenced it all around, and he dug in it a wine-press, and built a tower in it, and then he leased it to laborers, and went on a journey.

2 And in due season he sent his servant to the laborers, to receive some of the fruits of the vineyard.

3 But they beat him, and sent him away empty.

4 And again he sent to them another servant; they stoned him also, and wounded him, and sent him away in disgrace.

5 And again he sent another, but they killed him; and he sent many other servants, some of them they beat, and some they killed.

6 But finally, he had a very beloved son, and he sent him to them last of all, for he said, They might feel ashamed before my son.

7 But the laborers said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance will be ours.

8 And they took and killed him, and threw him outside of the vineyard.

9 What then will the owner of the vineyard do? He will come and destroy those laborers, and give the vineyard to others.

10 Have you not read this scripture, The stone which the builders rejected, the same became the corner-stone?

11 This was from the Lord, and it is a wonder in our eyes.

12 They wanted to seize him, but they were afraid of the people; for they knew that he spoke this parable against them; and they left him and went away.

13 And they sent to him some men of the scribes and of the Herodians, that they might trap him by a word.

14 They came and asked him, Master, we know that you are true, and you do not favor any man; for you are impartial, and you teach the way of God in truth. Is it lawful to give head-tax to Caesar or not?

15 Shall we give or shall we not give? But he knew their scheme, and said to them, Why do you tempt me? Bring me a penny, that I may see it.

16 And they brought it to him. He said to them, Whose is this image and inscription? They said, Caesar's.

17 Jesus said to them, Give to Caesar what is Caesar's, and to God what is God's. And they were amazed at him.

18 Then the Sadducees came to him, those who say there is no resurrection; and they asked him, saying,

19 Teacher, Moses wrote to us, that if a man's brother die, and leave a wife, and leave no children, his brother should take his wife, and raise up offspring for his brother.

20 Now there were seven brothers; the first one took a wife and died, and left no off- spring.

21 Then the second one married her, and he died; he also left no offspring; and likewise the third one.

22 So all seven of them married her, and left no offspring. And after them all the woman also died.

23 Therefore at the resurrection, whose wife will she be? for all seven had married her.

24 Jesus said to them, Do you not err, because you do not understand the scriptures, nor the power of God?

25 For when they rise from the dead, they neither marry women, nor are women given in marriage to men; but they are like the angels in heaven.

26 Now concerning the rising of the dead, have you not read in the book of Moses, how God said to him from the bush, I am the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob?

27 And yet he was not the God of the dead, but of the living. You therefore greatly err.

28 And one of the scribes came near and heard them debating, and he saw that he gave them a good answer. So he asked him, Which is the first commandment of all?

29 Jesus said to him, The first of all commandments is, Hear, O Israel, the Lord our God is one Lord;

30 And you must love the Lord your God with all your heart, and with all your soul, and with all your mind, and with all your power; this is the first commandment.

31 And the second is like to it, You must love your neighbor as yourself. There is no other commandment greater than these.

32 The scribe said to him, Well, Teacher, you have said the truth, that he is one, and there is no other beside him;

33 And that a man should love him with all the heart, and with all the mind, and with all the soul, and with all the power, and love his neighbor as himself; this is far more important than all burnt offerings and sacrifices.

34 When Jesus saw that he replied wisely, he answered and said to him, You are not far from the kingdom of God. And no man dared again to question him.

35 And Jesus answered and said, as he taught in the temple, How do the scribes say that Christ is the son of David?

36 For David himself said through the Holy Spirit, The Lord said to my Lord, Sit on my right hand, until I put your enemies a stool under your feet.

37 Now therefore David himself calls him my Lord, and how can he be his son? And all the people heard him with pleasure.

38 And in his teaching he said to them, Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and love to be saluted in the streets,

39 And the front seats in the synagogues, and the head places at banquets;

40 Those who embezzle the property of widows, with the pretense of making long prayers. They shall receive greater judgment.

41 And when Jesus sat towards the treasury, he watched how the people cast their alms into the treasury; and many rich men were casting in a great deal.

42 And there came a poor widow, and she cast in two coins, which are farthings.

43 And Jesus called his disciples, and said to them, Truly I say to you, that this poor widow has cast in the treasury more than all the men who are casting;

44 For all of them cast of their abundance; but she of her poverty cast everything she had, even all of her possessions.

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Mark

Chapter 12

Вiд Марка

Розділ 12

1 AND he began to speak to them in parables. A man planted a vineyard, and fenced it all around, and he dug in it a wine-press, and built a tower in it, and then he leased it to laborers, and went on a journey.

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 And in due season he sent his servant to the laborers, to receive some of the fruits of the vineyard.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 But they beat him, and sent him away empty.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 And again he sent to them another servant; they stoned him also, and wounded him, and sent him away in disgrace.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 And again he sent another, but they killed him; and he sent many other servants, some of them they beat, and some they killed.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 But finally, he had a very beloved son, and he sent him to them last of all, for he said, They might feel ashamed before my son.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 But the laborers said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance will be ours.

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 And they took and killed him, and threw him outside of the vineyard.

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 What then will the owner of the vineyard do? He will come and destroy those laborers, and give the vineyard to others.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Have you not read this scripture, The stone which the builders rejected, the same became the corner-stone?

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 This was from the Lord, and it is a wonder in our eyes.

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 They wanted to seize him, but they were afraid of the people; for they knew that he spoke this parable against them; and they left him and went away.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 And they sent to him some men of the scribes and of the Herodians, that they might trap him by a word.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 They came and asked him, Master, we know that you are true, and you do not favor any man; for you are impartial, and you teach the way of God in truth. Is it lawful to give head-tax to Caesar or not?

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 Shall we give or shall we not give? But he knew their scheme, and said to them, Why do you tempt me? Bring me a penny, that I may see it.

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 And they brought it to him. He said to them, Whose is this image and inscription? They said, Caesar's.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Jesus said to them, Give to Caesar what is Caesar's, and to God what is God's. And they were amazed at him.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 Then the Sadducees came to him, those who say there is no resurrection; and they asked him, saying,

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 Teacher, Moses wrote to us, that if a man's brother die, and leave a wife, and leave no children, his brother should take his wife, and raise up offspring for his brother.

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Now there were seven brothers; the first one took a wife and died, and left no off- spring.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Then the second one married her, and he died; he also left no offspring; and likewise the third one.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 So all seven of them married her, and left no offspring. And after them all the woman also died.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 Therefore at the resurrection, whose wife will she be? for all seven had married her.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Jesus said to them, Do you not err, because you do not understand the scriptures, nor the power of God?

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 For when they rise from the dead, they neither marry women, nor are women given in marriage to men; but they are like the angels in heaven.

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Now concerning the rising of the dead, have you not read in the book of Moses, how God said to him from the bush, I am the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob?

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 And yet he was not the God of the dead, but of the living. You therefore greatly err.

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 And one of the scribes came near and heard them debating, and he saw that he gave them a good answer. So he asked him, Which is the first commandment of all?

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Jesus said to him, The first of all commandments is, Hear, O Israel, the Lord our God is one Lord;

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 And you must love the Lord your God with all your heart, and with all your soul, and with all your mind, and with all your power; this is the first commandment.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 And the second is like to it, You must love your neighbor as yourself. There is no other commandment greater than these.

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 The scribe said to him, Well, Teacher, you have said the truth, that he is one, and there is no other beside him;

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 And that a man should love him with all the heart, and with all the mind, and with all the soul, and with all the power, and love his neighbor as himself; this is far more important than all burnt offerings and sacrifices.

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 When Jesus saw that he replied wisely, he answered and said to him, You are not far from the kingdom of God. And no man dared again to question him.

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 And Jesus answered and said, as he taught in the temple, How do the scribes say that Christ is the son of David?

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 For David himself said through the Holy Spirit, The Lord said to my Lord, Sit on my right hand, until I put your enemies a stool under your feet.

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Now therefore David himself calls him my Lord, and how can he be his son? And all the people heard him with pleasure.

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 And in his teaching he said to them, Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and love to be saluted in the streets,

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 And the front seats in the synagogues, and the head places at banquets;

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 Those who embezzle the property of widows, with the pretense of making long prayers. They shall receive greater judgment.

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 And when Jesus sat towards the treasury, he watched how the people cast their alms into the treasury; and many rich men were casting in a great deal.

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 And there came a poor widow, and she cast in two coins, which are farthings.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 And Jesus called his disciples, and said to them, Truly I say to you, that this poor widow has cast in the treasury more than all the men who are casting;

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 For all of them cast of their abundance; but she of her poverty cast everything she had, even all of her possessions.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.