Библия - Обещанное Восстановление

Luke

Chapter 18

1 HE also spake to them a parable, that they should pray always and not get weary.

2 There was a judge in a city, who did not fear God, and had no regard for men.

3 There was a widow in that city, and she used to come to him, saying, Avenge me of my accuser.

4 And he would not for a long time; but afterwards he said within himself, Though I am not afraid of God, and have no regard for men;

5 Yet because this widow troubles me, I will avenge her, so that she may not keep coming and annoy me.

6 Then our Lord said, Hear what the unjust judge said.

7 Would not God avenge his chosen ones much more, who call upon him day and night, though he has patience with them?

8 I say to you, he will avenge them promptly. But when the Son of man comes, will he find faith on the earth?

9 And he said this parable against the men who relied upon themselves that they were righteous, and despised every man.

10 Two men went up to the temple to pray; one a Pharisee, and the other a publican.

11 And the Pharisee stood by himself, and prayed thus: O God, I thank thee, that I am not like the rest of men, extortioners, grafters, adulterers, and not like this publican.

12 But I fast twice a week, and I give tithes on everything I earn.

13 But the publican stood afar off, and he would not even lift up his eyes to heaven, but smote his breast, saying, O God, be merciful to me, I am a sinner.

14 I say to you, that this man went down to his house more righteous than the Pharisee. For everyone who exalts himself will be humbled; and everyone who humbles himself will be exalted.

15 They brought to him also little boys, that he might touch them; and his disciples saw them and rebuked them.

16 But Jesus called them, and said to them, Permit the children to come to me, and do not stop them; for the kingdom of heaven is for those who are like these.

17 Truly I say to you, He who will not receive the kingdom of God like a little boy will never enter into it.

18 A nd one of the leaders asked him and said to him, O good Teacher, what shall I do to inherit life everlasting?

19 Jesus said to him, Why do you call me good? there is no one good, except one, that is God.

20 You know the commandments: You shall not kill; You shall not commit adultery; You shall not steal; You shall not bear false witness; Honor your father and your mother.

21 He said to him, All these I have obeyed from my boyhood.

22 When Jesus heard it, he said to him, You lack one thing; go, sell everything you have, and give it to the poor, and you will have a treasure in heaven; and come and follow me.

23 But when he heard these things, he felt sad, because he was very rich.

24 And when Jesus saw that he felt sad, he said, How difficult it is for those who have wealth to enter into the kingdom of God!

25 It is easier for a rope to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God.

26 Those who heard it said to him, Who then can be saved?

27 But Jesus said, Those things which are impossible to men are possible to God.

28 Simon Peter said to him, Behold we have left everything and followed you.

29 Jesus said to him, Truly I say to you, that there is no man who leaves houses, or parents, or brothers, or wife, or children for the sake of the kingdom of God,

30 Who will not receive many times more at this time, and in the world to come life everlasting.

31 Then Jesus took the twelve and said to them, Behold, we are going up to Jerusalem, and all things which are written by the prophets concerning the Son of man will be fulfilled.

32 For he will be delivered to the Gentiles, and they will mock him, and spit in his face.

33 And they will scourge him, and curse him, and kill him; and on the third day he will rise again.

34 But they understood not one of these things; and this saying was hidden from them, and they did not know these things which were spoken to them.

35 And when he drew near Jericho, a blind man was sitting by the roadside and begging.

36 And he heard the voice of the people passing, and asked, Who is this?

37 They said to him, Jesus the Nazarene is passing.

38 And he cried and said, O Jesus, son of David, have mercy on me.

39 And those who were going before Jesus rebuked him, to keep quiet; but he cried the more, O son of David, have mercy on me.

40 So Jesus stood still, and commanded to call him to him; and as he came near him he asked him,

41 And said to him, What do you wish me to do for you? He answered and said, My Lord, that I may see.

42 And Jesus said to him, See; your faith has healed you.

43 And he saw immediately, and followed him, and praised God; and all the people who saw it, gave praise to God.

Вiд Луки

Розділ 18

1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

Luke Chapter 18	Вiд Луки Розділ 18
1 HE also spake to them a parable, that they should pray always and not get weary.	1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 There was a judge in a city, who did not fear God, and had no regard for men.	2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 There was a widow in that city, and she used to come to him, saying, Avenge me of my accuser.	3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 And he would not for a long time; but afterwards he said within himself, Though I am not afraid of God, and have no regard for men;	4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 Yet because this widow troubles me, I will avenge her, so that she may not keep coming and annoy me.	5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 Then our Lord said, Hear what the unjust judge said.	6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 Would not God avenge his chosen ones much more, who call upon him day and night, though he has patience with them?	7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 I say to you, he will avenge them promptly. But when the Son of man comes, will he find faith on the earth?	8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 And he said this parable against the men who relied upon themselves that they were righteous, and despised every man.	9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 Two men went up to the temple to pray; one a Pharisee, and the other a publican.	10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 And the Pharisee stood by himself, and prayed thus: O God, I thank thee, that I am not like the rest of men, extortioners, grafters, adulterers, and not like this publican.	11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 But I fast twice a week, and I give tithes on everything I earn.	12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 But the publican stood afar off, and he would not even lift up his eyes to heaven, but smote his breast, saying, O God, be merciful to me, I am a sinner.	13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 I say to you, that this man went down to his house more righteous than the Pharisee. For everyone who exalts himself will be humbled; and everyone who humbles himself will be exalted.	14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 They brought to him also little boys, that he might touch them; and his disciples saw them and rebuked them.	15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 But Jesus called them, and said to them, Permit the children to come to me, and do not stop them; for the kingdom of heaven is for those who are like these.	16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 Truly I say to you, He who will not receive the kingdom of God like a little boy will never enter into it.	17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 A nd one of the leaders asked him and said to him, O good Teacher, what shall I do to inherit life everlasting?	18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
19 Jesus said to him, Why do you call me good? there is no one good, except one, that is God.	19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 You know the commandments: You shall not kill; You shall not commit adultery; You shall not steal; You shall not bear false witness; Honor your father and your mother.	20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 He said to him, All these I have obeyed from my boyhood.	21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 When Jesus heard it, he said to him, You lack one thing; go, sell everything you have, and give it to the poor, and you will have a treasure in heaven; and come and follow me.	22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 But when he heard these things, he felt sad, because he was very rich.	23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 And when Jesus saw that he felt sad, he said, How difficult it is for those who have wealth to enter into the kingdom of God!	24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 It is easier for a rope to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God.	25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 Those who heard it said to him, Who then can be saved?	26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 But Jesus said, Those things which are impossible to men are possible to God.	27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 Simon Peter said to him, Behold we have left everything and followed you.	28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 Jesus said to him, Truly I say to you, that there is no man who leaves houses, or parents, or brothers, or wife, or children for the sake of the kingdom of God,	29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30 Who will not receive many times more at this time, and in the world to come life everlasting.	30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
31 Then Jesus took the twelve and said to them, Behold, we are going up to Jerusalem, and all things which are written by the prophets concerning the Son of man will be fulfilled.	31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 For he will be delivered to the Gentiles, and they will mock him, and spit in his face.	32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 And they will scourge him, and curse him, and kill him; and on the third day he will rise again.	33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 But they understood not one of these things; and this saying was hidden from them, and they did not know these things which were spoken to them.	34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 And when he drew near Jericho, a blind man was sitting by the roadside and begging.	35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 And he heard the voice of the people passing, and asked, Who is this?	36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 They said to him, Jesus the Nazarene is passing.	37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 And he cried and said, O Jesus, son of David, have mercy on me.	38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 And those who were going before Jesus rebuked him, to keep quiet; but he cried the more, O son of David, have mercy on me.	39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 So Jesus stood still, and commanded to call him to him; and as he came near him he asked him,	40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 And said to him, What do you wish me to do for you? He answered and said, My Lord, that I may see.	41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 And Jesus said to him, See; your faith has healed you.	42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 And he saw immediately, and followed him, and praised God; and all the people who saw it, gave praise to God.	43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

Old
Testament

New
Testament

Luke

Chapter 18

Вiд Луки

Розділ 18

Luke

Chapter 18

Вiд Луки

Розділ 18

Old Testament

New Testament

Luke

Chapter 18

Вiд Луки

Розділ 18

Luke

Chapter 18

Вiд Луки

Розділ 18

Old
Testament

New
Testament