CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Job 29
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Job

Chapter 29

1 MOREOVER Job continued his parable, and said,

2 O that I were as in months past, as in the days when God took care of me;

3 When he put his worship high upon my head, when his lamp shone over me; and when by his light I walked through darkness.

4 O, that I were as in the days when I was in favor, when God abode in my tabernacle;

5 When the Almighty was yet round about me in my youth;

6 When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil;

7 When I went out to the gate of the city and called on the people; and sat down like a poor man in the street,

8 The young men saw me and hid themselves; and the aged arose, and respected me.

9 The nobles held their peace, and laid their hands on their mouth.

10 The voice of the princes was restrained, and their tongues cleaved to the roof of their mouth.

11 For when the ear heard me, then it praised me; and when the eye saw me, it gave testimony about me;

12 Because I delivered the poor out of distress, and the fatherless who had none to help him.

13 The blessing of him who was ready to perish came upon me; and I caused the widow's heart to rejoice.

14 I put on righteousness, and it clothed me like a robe and diadem of justice.

15 I was eyes to the blind, and feet was I to the lame.

16 I was a father to the poor; and the cause which I knew not I searched out.

17 And I broke the jaws of the wicked, and snatched the prey out of his teeth.

18 Then I said, I shall become straight like a reed, I shall deliver the poor and multiply my days like the sand of the seas.

19 My roots are planted by the waters, and the dew lies all night upon my boughs, and at the harvest season I shall be invited to the feast.

20 I shall take my bow with me, and renew it in my hand.

21 Men listened to me, and waited, and hearkened to my counsel.

22 And from my words they departed not, and my speech was pleasing to them.

23 They waited for me as for the rain; and they opened their mouths wide as for the spring rain.

24 If I ridiculed them, they did not take offense; and they did not turn from the light of my countenance.

25 I searched out their ways, and then returned and dwelt as a king in his army, like one who comforts the mourners.

Йов

Розділ 29

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

Job

Chapter 29

Йов

Розділ 29

1 MOREOVER Job continued his parable, and said,

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 O that I were as in months past, as in the days when God took care of me;

2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3 When he put his worship high upon my head, when his lamp shone over me; and when by his light I walked through darkness.

3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4 O, that I were as in the days when I was in favor, when God abode in my tabernacle;

4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5 When the Almighty was yet round about me in my youth;

5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6 When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil;

6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7 When I went out to the gate of the city and called on the people; and sat down like a poor man in the street,

7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8 The young men saw me and hid themselves; and the aged arose, and respected me.

8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9 The nobles held their peace, and laid their hands on their mouth.

9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10 The voice of the princes was restrained, and their tongues cleaved to the roof of their mouth.

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11 For when the ear heard me, then it praised me; and when the eye saw me, it gave testimony about me;

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12 Because I delivered the poor out of distress, and the fatherless who had none to help him.

12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13 The blessing of him who was ready to perish came upon me; and I caused the widow's heart to rejoice.

13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14 I put on righteousness, and it clothed me like a robe and diadem of justice.

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15 I was eyes to the blind, and feet was I to the lame.

15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16 I was a father to the poor; and the cause which I knew not I searched out.

16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17 And I broke the jaws of the wicked, and snatched the prey out of his teeth.

17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18 Then I said, I shall become straight like a reed, I shall deliver the poor and multiply my days like the sand of the seas.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19 My roots are planted by the waters, and the dew lies all night upon my boughs, and at the harvest season I shall be invited to the feast.

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20 I shall take my bow with me, and renew it in my hand.

20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21 Men listened to me, and waited, and hearkened to my counsel.

21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22 And from my words they departed not, and my speech was pleasing to them.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23 They waited for me as for the rain; and they opened their mouths wide as for the spring rain.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24 If I ridiculed them, they did not take offense; and they did not turn from the light of my countenance.

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25 I searched out their ways, and then returned and dwelt as a king in his army, like one who comforts the mourners.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!