ActsChapter 8 |
|
1 SAUL was pleased to have had a part in the murder of Stephen. At that very time there was severe persecution against the church at Jerusalem; and they were all, with the exception of the apostles, dispersed throughout the towns of Judµ'a and Sama'ria. |
|
2 And devout men picked up Stephen and buried him, and they mourned over him in great sorrow. |
|
3 As for Saul, he continued to persecute the church of God, entering into houses and dragging out men and women and delivering them to prison, |
|
4 So that they that were scattered abroad went everywhere preaching the word of God. |
|
5 Then Philip went down to a Samaritan city and preached to them about Christ. |
|
6 And when the people of that place heard his word, they gave heed and listened attentively to everything Philip said, because they saw the miracles which he did. |
|
7 Many who were mentally afflicted, cried with loud voices and were restored; and others who were paralytic and lame, were healed. |
|
8 And there was great joy in that city. |
|
9 Now there was there a man called Semon, who had lived in that city a long time, and who had deceived the Samaritan people by his magic, boasting of himself and saying, I am the greatest one. |
|
10 And both the noblest and the least followed him, saying, He is the greatest power of God. |
|
11 All of them listened to him, because for a long time he had bewitched them with his sorceries. |
|
12 But when they believed Philip, preaching the things concerning the kingdom of God in the name of our LORD Jesus Christ, they were baptized, both men and women. |
|
13 Semon himself also believed and was baptized and attached himself to Philip, and as he saw the miracles and great signs performed by his hand, he marvelled greatly. |
|
14 N ow when the apostles at Jerusalem heard that the Samaritan people had accepted the word of God, they sent to them Simon Peter and John, |
|
15 Who, when they went down, prayed over them that they might receive the Holy Spirit. |
|
16 For as yet it had not come upon them although they had been baptized in the name of our Lord Jesus. |
|
17 Then they laid their hands on them and they received the Holy Spirit. |
|
18 And when Semon saw that the Holy Spirit was given by the laying on of the apostles' hands, he offered them money, |
|
19 Saying, Give me also this authority so that on whomsoever I lay hands, he may receive the Holy Spirit. |
|
20 Simon Peter said to him, Let your money perish with you because you have thought that the gift of God may be purchased with wealth. |
|
21 You have no part nor lot in this faith because your heart is not right in the sight of God. |
|
22 Repent, therefore, of this evil of yours, and beseech God that he may perhaps forgive you for the guile which is in your heart. |
|
23 For I see your heart is as bitter as gall and you are in the bonds of iniquity. |
|
24 Then Semon answered and said, Pray God for me so that none of these things which you have spoken may come upon me. |
|
25 Now when Simon Peter and John had testified and taught them the word of God, they returned to Jerusalem after they had preached in many Samaritan villages. |
|
26 And the angel of the LORD spoke to Philip, saying, Arise, and go south by way of the desert that leads down from Jerusalem to Gaza, |
|
27 So he arose and went: and he was met by a eunuch, who had come from E-thi-o'pi-a; an official of Can'da-ce, queen of the E-thio'pi- ans, who had the charge of all her treasure, and had come to worship at Jerusalem. |
|
28 While he was returning, sitting in his chariot, he read the book of the prophet Isa'iah. |
|
29 And the Spirit said to Philip, Go near and keep close to the chariot. |
|
30 And as Philip drew near and heard him reading from the book of the prophet I-sa'iah, he said to him, Do you understand what you are reading? |
|
31 And the E-thi-o'pi-an said, How can I understand unless some one teach me? and he invited Philip to come up and sit with him. |
|
32 The portion of the scripture which he was reading was this: He was led like a lamb to the slaughter, and like a ewe sheep before the shearer, so he opened not his mouth: |
|
33 In his humiliation, he suffered imprisonment and judgment: none can tell his struggle, for even his life is taken away from the earth. |
|
34 And the eunuch said to Philip. I pray you, of whom does this prophet speak? of himself or of some other man? |
|
35 Then Philip opened his mouth and began at that same scripture and preached to him concerning our LORD Jesus. |
|
36 And as they went on their way, they came to a place where there was water; and the eunuch said, Behold here is water; what prevents me from being baptized? |
|
37 * And Philip said, If you believe with all your heart, you may. And he answered and said, I believe that Jesus Christ is the Son of God. |
|
38 And he commanded the chariot be stopped: and both went down into the water, and Philip baptized the eunuch. |
|
39 And when they came up from the water, the Spirit of the LORD caught Philip away and the eunuch saw him no more: and he went on his way rejoicing. |
|
40 Philip was found at Az-o'tus: and from there he traveled around and preached in all the cities till he came to Cµs-a-re'a. |
ДiїРозділ 8 |
|
1 |
|
2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним. |
|
3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці. |
|
4 |
|
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. |
|
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив. |
|
7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися. |
|
8 І радість велика в тім місті була́! |
|
9 |
|
10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“ |
|
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством. |
|
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися. |
|
13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався. |
|
14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана. |
|
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́, |
|
16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса. |
|
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого! |
|
18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, |
|
19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“ |
|
20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші! |
|
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. |
|
22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого! |
|
23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“. |
|
24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“. |
|
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях. |
|
26 |
|
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, |
|
28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю. |
|
29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“. |
|
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“ |
|
31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. |
|
32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! |
|
33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“. |
|
34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“ |
|
35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому. |
|
36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“ |
|
37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“ |
|
38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його. |
|
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. |
|
40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю. |
ActsChapter 8 |
ДiїРозділ 8 |
|
1 SAUL was pleased to have had a part in the murder of Stephen. At that very time there was severe persecution against the church at Jerusalem; and they were all, with the exception of the apostles, dispersed throughout the towns of Judµ'a and Sama'ria. |
1 |
|
2 And devout men picked up Stephen and buried him, and they mourned over him in great sorrow. |
2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним. |
|
3 As for Saul, he continued to persecute the church of God, entering into houses and dragging out men and women and delivering them to prison, |
3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці. |
|
4 So that they that were scattered abroad went everywhere preaching the word of God. |
4 |
|
5 Then Philip went down to a Samaritan city and preached to them about Christ. |
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. |
|
6 And when the people of that place heard his word, they gave heed and listened attentively to everything Philip said, because they saw the miracles which he did. |
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив. |
|
7 Many who were mentally afflicted, cried with loud voices and were restored; and others who were paralytic and lame, were healed. |
7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися. |
|
8 And there was great joy in that city. |
8 І радість велика в тім місті була́! |
|
9 Now there was there a man called Semon, who had lived in that city a long time, and who had deceived the Samaritan people by his magic, boasting of himself and saying, I am the greatest one. |
9 |
|
10 And both the noblest and the least followed him, saying, He is the greatest power of God. |
10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“ |
|
11 All of them listened to him, because for a long time he had bewitched them with his sorceries. |
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством. |
|
12 But when they believed Philip, preaching the things concerning the kingdom of God in the name of our LORD Jesus Christ, they were baptized, both men and women. |
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися. |
|
13 Semon himself also believed and was baptized and attached himself to Philip, and as he saw the miracles and great signs performed by his hand, he marvelled greatly. |
13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався. |
|
14 N ow when the apostles at Jerusalem heard that the Samaritan people had accepted the word of God, they sent to them Simon Peter and John, |
14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана. |
|
15 Who, when they went down, prayed over them that they might receive the Holy Spirit. |
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́, |
|
16 For as yet it had not come upon them although they had been baptized in the name of our Lord Jesus. |
16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса. |
|
17 Then they laid their hands on them and they received the Holy Spirit. |
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого! |
|
18 And when Semon saw that the Holy Spirit was given by the laying on of the apostles' hands, he offered them money, |
18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, |
|
19 Saying, Give me also this authority so that on whomsoever I lay hands, he may receive the Holy Spirit. |
19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“ |
|
20 Simon Peter said to him, Let your money perish with you because you have thought that the gift of God may be purchased with wealth. |
20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші! |
|
21 You have no part nor lot in this faith because your heart is not right in the sight of God. |
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. |
|
22 Repent, therefore, of this evil of yours, and beseech God that he may perhaps forgive you for the guile which is in your heart. |
22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого! |
|
23 For I see your heart is as bitter as gall and you are in the bonds of iniquity. |
23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“. |
|
24 Then Semon answered and said, Pray God for me so that none of these things which you have spoken may come upon me. |
24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“. |
|
25 Now when Simon Peter and John had testified and taught them the word of God, they returned to Jerusalem after they had preached in many Samaritan villages. |
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях. |
|
26 And the angel of the LORD spoke to Philip, saying, Arise, and go south by way of the desert that leads down from Jerusalem to Gaza, |
26 |
|
27 So he arose and went: and he was met by a eunuch, who had come from E-thi-o'pi-a; an official of Can'da-ce, queen of the E-thio'pi- ans, who had the charge of all her treasure, and had come to worship at Jerusalem. |
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, |
|
28 While he was returning, sitting in his chariot, he read the book of the prophet Isa'iah. |
28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю. |
|
29 And the Spirit said to Philip, Go near and keep close to the chariot. |
29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“. |
|
30 And as Philip drew near and heard him reading from the book of the prophet I-sa'iah, he said to him, Do you understand what you are reading? |
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“ |
|
31 And the E-thi-o'pi-an said, How can I understand unless some one teach me? and he invited Philip to come up and sit with him. |
31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. |
|
32 The portion of the scripture which he was reading was this: He was led like a lamb to the slaughter, and like a ewe sheep before the shearer, so he opened not his mouth: |
32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! |
|
33 In his humiliation, he suffered imprisonment and judgment: none can tell his struggle, for even his life is taken away from the earth. |
33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“. |
|
34 And the eunuch said to Philip. I pray you, of whom does this prophet speak? of himself or of some other man? |
34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“ |
|
35 Then Philip opened his mouth and began at that same scripture and preached to him concerning our LORD Jesus. |
35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому. |
|
36 And as they went on their way, they came to a place where there was water; and the eunuch said, Behold here is water; what prevents me from being baptized? |
36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“ |
|
37 * And Philip said, If you believe with all your heart, you may. And he answered and said, I believe that Jesus Christ is the Son of God. |
37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“ |
|
38 And he commanded the chariot be stopped: and both went down into the water, and Philip baptized the eunuch. |
38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його. |
|
39 And when they came up from the water, the Spirit of the LORD caught Philip away and the eunuch saw him no more: and he went on his way rejoicing. |
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. |
|
40 Philip was found at Az-o'tus: and from there he traveled around and preached in all the cities till he came to Cµs-a-re'a. |
40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю. |