MatthewChapter 13 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 That |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
|
51 |
|
52 Then |
|
53 |
|
54 And |
|
55 Is |
|
56 And |
|
57 And |
|
58 And |
Вiд МатвiяРозділ 13 |
|
1 |
|
2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом. |
|
3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: |
|
4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували. |
|
5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́; |
|
6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли. |
|
7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в. |
|
8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро. |
|
9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“ |
|
10 |
|
11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но. |
|
12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має. |
|
13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. |
|
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите. |
|
15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
|
16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують. |
|
17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули. |
|
18 |
|
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. |
|
20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; |
|
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується. |
|
22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду. |
|
23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“. |
|
24 |
|
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. |
|
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль. |
|
27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“ |
|
28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“ |
|
29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю. |
|
30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“. |
|
31 |
|
32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“. |
|
33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“. |
|
34 |
|
35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“ |
|
36 |
|
37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський, |
|
38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого; |
|
39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́. |
|
40 |
|
41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння, |
|
42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів! |
|
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає! |
|
44 |
|
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих, |
|
46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її. |
|
47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину. |
|
48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають. |
|
49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, |
|
50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів! |
|
51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому. |
|
52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“. |
|
53 |
|
54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні? |
|
55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда? |
|
56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“ |
|
57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“ |
|
58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру. |
MatthewChapter 13 |
Вiд МатвiяРозділ 13 |
|
1 |
1 |
|
2 And |
2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом. |
|
3 And |
3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: |
|
4 |
4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували. |
|
5 |
5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́; |
|
6 |
6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли. |
|
7 |
7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в. |
|
8 |
8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро. |
|
9 |
9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“ |
|
10 |
10 |
|
11 |
11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но. |
|
12 |
12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має. |
|
13 |
13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. |
|
14 |
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите. |
|
15 |
15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
|
16 |
16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують. |
|
17 |
17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули. |
|
18 |
18 |
|
19 |
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. |
|
20 |
20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; |
|
21 |
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується. |
|
22 |
22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду. |
|
23 |
23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“. |
|
24 |
24 |
|
25 |
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. |
|
26 |
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль. |
|
27 |
27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“ |
|
28 |
28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“ |
|
29 |
29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю. |
|
30 |
30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“. |
|
31 |
31 |
|
32 |
32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“. |
|
33 |
33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“. |
|
34 |
34 |
|
35 That |
35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“ |
|
36 |
36 |
|
37 |
37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський, |
|
38 |
38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого; |
|
39 |
39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́. |
|
40 |
40 |
|
41 |
41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння, |
|
42 |
42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів! |
|
43 |
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає! |
|
44 |
44 |
|
45 |
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих, |
|
46 |
46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її. |
|
47 |
47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину. |
|
48 |
48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають. |
|
49 |
49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, |
|
50 |
50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів! |
|
51 |
51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому. |
|
52 Then |
52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“. |
|
53 |
53 |
|
54 And |
54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні? |
|
55 Is |
55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда? |
|
56 And |
56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“ |
|
57 And |
57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“ |
|
58 And |
58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру. |