LukeChapter 24 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 And |
|
5 And |
|
6 He is |
|
7 saying, |
|
8 And |
|
9 |
|
10 |
|
11 And |
|
12 Then |
|
13 |
|
14 And |
|
15 And |
|
16 But |
|
17 And |
|
18 And |
|
19 And |
|
20 And |
|
21 But |
|
22 Yea, and |
|
23 |
|
24 And |
|
25 Then |
|
26 |
|
27 And |
|
28 |
|
29 But |
|
30 And |
|
31 And |
|
32 And |
|
33 And |
|
34 saying, |
|
35 |
|
36 |
|
37 But |
|
38 And |
|
39 |
|
40 And |
|
41 And |
|
42 And |
|
43 |
|
44 |
|
45 Then |
|
46 And |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
|
51 And |
|
52 And |
|
53 |
Вiд ЛукиРозділ 24 |
|
1 |
|
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був. |
|
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. |
|
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них. |
|
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими? |
|
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї. |
|
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“. |
|
8 І згадали вони ті слова́ Його! |
|
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. |
|
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це. |
|
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм. |
|
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось. |
|
13 |
|
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося. |
|
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними. |
|
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали. |
|
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“ |
|
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“ |
|
19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом. |
|
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́. |
|
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося. |
|
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували: |
|
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він. |
|
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“. |
|
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки! |
|
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“ |
|
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́. |
|
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. |
|
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути. |
|
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав. |
|
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий... |
|
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“ |
|
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́, |
|
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові. |
|
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба. |
|
36 |
|
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа. |
|
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять? |
|
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“. |
|
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги. |
|
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“ |
|
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го. |
|
43 І, взявши, Він їв перед ними. |
|
44 |
|
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння. |
|
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього, |
|
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши. |
|
48 А ви свідки того́. |
|
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“. |
|
50 |
|
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись. |
|
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. |
|
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь. |
LukeChapter 24 |
Вiд ЛукиРозділ 24 |
|
1 |
1 |
|
2 And |
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був. |
|
3 And |
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. |
|
4 And |
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них. |
|
5 And |
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими? |
|
6 He is |
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї. |
|
7 saying, |
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“. |
|
8 And |
8 І згадали вони ті слова́ Його! |
|
9 |
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. |
|
10 |
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це. |
|
11 And |
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм. |
|
12 Then |
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось. |
|
13 |
13 |
|
14 And |
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося. |
|
15 And |
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними. |
|
16 But |
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали. |
|
17 And |
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“ |
|
18 And |
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“ |
|
19 And |
19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом. |
|
20 And |
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́. |
|
21 But |
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося. |
|
22 Yea, and |
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували: |
|
23 |
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він. |
|
24 And |
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“. |
|
25 Then |
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки! |
|
26 |
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“ |
|
27 And |
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́. |
|
28 |
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. |
|
29 But |
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути. |
|
30 And |
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав. |
|
31 And |
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий... |
|
32 And |
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“ |
|
33 And |
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́, |
|
34 saying, |
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові. |
|
35 |
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба. |
|
36 |
36 |
|
37 But |
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа. |
|
38 And |
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять? |
|
39 |
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“. |
|
40 And |
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги. |
|
41 And |
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“ |
|
42 And |
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го. |
|
43 |
43 І, взявши, Він їв перед ними. |
|
44 |
44 |
|
45 Then |
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння. |
|
46 And |
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього, |
|
47 |
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши. |
|
48 |
48 А ви свідки того́. |
|
49 |
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“. |
|
50 |
50 |
|
51 And |
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись. |
|
52 And |
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. |
|
53 |
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь. |