Библия - Обещанное Восстановление

耶利米書

第14章

1 耶和華論到饑荒［dearth］之災的話臨到耶利米：

2 猶大悲哀，城門衰敗。眾人披上黑衣在土［unto the ground］；耶路撒冷的哀聲上達。

3 他們的貴族已經［have sent］打發家僮打水；他們來到水池，找不著［found no］水，就拿著空器皿，蒙羞慚愧，抱頭而回。

4 耕地的也蒙羞抱頭；因為無雨降在地上，地都乾裂。

5 田野的母鹿生下小鹿，就撇棄，因為無草。

6 野驢站在高處［high places］，吸風［snuffed up the wind］好像龍［dragons］，因為無草，眼目失明。

7 耶和華啊，我們的罪孽雖然作見證告我們，還求你為你名的緣故行事。我們本是多次背道，得罪了你。

8 以色列所盼望、在患難時作他救主的啊，你為何在這地像作客旅的［stranger］，又像行路的只住一宵呢？

9 你為何像受驚的人，像不能救人的勇士呢？耶和華啊，你仍在我們中間；我們也稱為你名下的人，求你不要離開我們。

10 耶和華對這百姓如此說：他們這樣［Thus they］喜愛流離［wander］，不禁止腳步，所以耶和華不悅納他們。現今要記念他們的罪孽，追討他們的罪惡。

11 耶和華又對我說：「不要為這百姓祈禱求好處。

12 他們禁食的時候，我不聽他們的呼求；他們獻燔祭和供祭［oblation］，我也不悅納；我卻要用刀劍、饑荒、瘟疫滅絕他們。」

13 我就說：「唉，主耶和華啊。你看［behold］，那些先知常對他們說：『你們必不看見刀劍，也不遭遇饑荒；耶和華要在這地方賜你們長久的平安。』」

14 耶和華對我說：「那些先知託我的名說假預言，我並沒有打發他們，沒有吩咐他們，也沒有對他們說話；他們向你們預言的，乃是虛假的異象和占卜，並虛無的事，以及他們［their］本心的詭詐。

15 所以耶和華如此說：論到託我名說預言的那些先知，我並沒有打發他們；他們還說這地不能有刀劍饑荒，其實那些先知必被刀劍饑荒滅絕。

16 聽他們說預言的百姓必因饑荒刀劍拋在耶路撒冷的街道上，無人葬埋。他們連妻子帶兒女，都是如此。我必將他們的惡倒在他們身上［pour their wickedness upon them］。」

17 所以［Therefore］你要將這話對他們說：願我眼淚汪汪，晝夜不息，因為我民的處女［virgin daughter of my people］受了裂口破壞的大傷。

18 我若出往田間，就見有被刀殺的。我若進入城內，就見有因饑荒患病的。連先知帶祭司也往他們素不認識之地［go about into a land that they know not］。

19 你全然棄掉猶大嗎？你心厭惡錫安嗎？為何擊打我們，以致無法醫治呢？我們指望平安，卻得不著好處；指望痊癒，不料，遭了患難［trouble］。

20 耶和華啊，我們承認自己的罪惡，和我們列祖的罪孽，因我們得罪了你。

21 求你為你名的緣故，不厭惡我們，不辱沒你榮耀的寶座。求你追念，不要背了與我們所立的約。

22 外邦人虛無的神中有能降雨的嗎？諸天［heavens］能自降甘霖嗎？耶和華─我們的神啊，能如此的不是你嗎？所以，我們要［will］等候你，因為這一切都是你所造的。

Єремiя

Розділ 14

1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.

2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.

4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.

5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.

6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.

7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!

8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?

9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!

10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!

11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:

12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!

13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“

14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.

15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!

16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!

17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!

18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.

19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!

20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —

21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!

耶利米書第14章	Єремiя Розділ 14
1 耶和華論到饑荒［dearth］之災的話臨到耶利米：	1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.
2 猶大悲哀，城門衰敗。眾人披上黑衣在土［unto the ground］；耶路撒冷的哀聲上達。	2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
3 他們的貴族已經［have sent］打發家僮打水；他們來到水池，找不著［found no］水，就拿著空器皿，蒙羞慚愧，抱頭而回。	3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.
4 耕地的也蒙羞抱頭；因為無雨降在地上，地都乾裂。	4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.
5 田野的母鹿生下小鹿，就撇棄，因為無草。	5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.
6 野驢站在高處［high places］，吸風［snuffed up the wind］好像龍［dragons］，因為無草，眼目失明。	6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.
7 耶和華啊，我們的罪孽雖然作見證告我們，還求你為你名的緣故行事。我們本是多次背道，得罪了你。	7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!
8 以色列所盼望、在患難時作他救主的啊，你為何在這地像作客旅的［stranger］，又像行路的只住一宵呢？	8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?
9 你為何像受驚的人，像不能救人的勇士呢？耶和華啊，你仍在我們中間；我們也稱為你名下的人，求你不要離開我們。	9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!
10 耶和華對這百姓如此說：他們這樣［Thus they］喜愛流離［wander］，不禁止腳步，所以耶和華不悅納他們。現今要記念他們的罪孽，追討他們的罪惡。	10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!
11 耶和華又對我說：「不要為這百姓祈禱求好處。	11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:
12 他們禁食的時候，我不聽他們的呼求；他們獻燔祭和供祭［oblation］，我也不悅納；我卻要用刀劍、饑荒、瘟疫滅絕他們。」	12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!
13 我就說：「唉，主耶和華啊。你看［behold］，那些先知常對他們說：『你們必不看見刀劍，也不遭遇饑荒；耶和華要在這地方賜你們長久的平安。』」	13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“
14 耶和華對我說：「那些先知託我的名說假預言，我並沒有打發他們，沒有吩咐他們，也沒有對他們說話；他們向你們預言的，乃是虛假的異象和占卜，並虛無的事，以及他們［their］本心的詭詐。	14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.
15 所以耶和華如此說：論到託我名說預言的那些先知，我並沒有打發他們；他們還說這地不能有刀劍饑荒，其實那些先知必被刀劍饑荒滅絕。	15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!
16 聽他們說預言的百姓必因饑荒刀劍拋在耶路撒冷的街道上，無人葬埋。他們連妻子帶兒女，都是如此。我必將他們的惡倒在他們身上［pour their wickedness upon them］。」	16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!
17 所以［Therefore］你要將這話對他們說：願我眼淚汪汪，晝夜不息，因為我民的處女［virgin daughter of my people］受了裂口破壞的大傷。	17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!
18 我若出往田間，就見有被刀殺的。我若進入城內，就見有因饑荒患病的。連先知帶祭司也往他們素不認識之地［go about into a land that they know not］。	18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.
19 你全然棄掉猶大嗎？你心厭惡錫安嗎？為何擊打我們，以致無法醫治呢？我們指望平安，卻得不著好處；指望痊癒，不料，遭了患難［trouble］。	19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!
20 耶和華啊，我們承認自己的罪惡，和我們列祖的罪孽，因我們得罪了你。	20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —
21 求你為你名的緣故，不厭惡我們，不辱沒你榮耀的寶座。求你追念，不要背了與我們所立的約。	21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
22 外邦人虛無的神中有能降雨的嗎？諸天［heavens］能自降甘霖嗎？耶和華─我們的神啊，能如此的不是你嗎？所以，我們要［will］等候你，因為這一切都是你所造的。	22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!

舊約

新約

耶利米書

第14章

Єремiя

Розділ 14

耶利米書

第14章

Єремiя

Розділ 14