出埃及記第22章 |
1 |
2 人若遇見賊在挖 |
3 若太陽已經出來,就以他為流人血的 |
4 若實在找著 |
5 |
6 |
7 |
8 若找不到賊,那家主就要被領到審判官那裏 |
9 |
10 |
11 那看守的人要憑著耶和華起誓,手裏未曾拿鄰居的物,本主就要罷休,看守的人不必賠還。 |
12 牲畜若從看守的那裏被偷去,他就要賠還本主; |
13 若被野獸撕碎,看守的要帶來當作證據,所撕的不必賠還。 |
14 |
15 若本主同在一處,他就不必賠還;若是雇的,也不必賠還,本是為雇價來的。」 |
16 |
17 若女子的父親決不肯將女子給他,他就要按處女的聘禮,交出錢來。 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 不可苦待寡婦和無父的孩子 |
23 若是苦待他們一點,他們向我一哀求,我總要聽他們的哀聲, |
24 並要發烈怒,用刀殺你們,使你們的妻子為寡婦,兒女沒有父親 |
25 |
26 你即或拿鄰居的衣服作抵押,必在日落以先歸還他; |
27 因他只有這一件當蓋頭,是他蓋身的衣服,若是沒有,他拿甚麼睡覺呢?他哀求我,我就聽允 |
28 |
29 |
30 你牛羊頭生的,也要這樣;七天當跟著母,第八天要歸給我。 |
31 |
ВихідРозділ 22 |
1 |
2 Але як засвітило сонце над ним, то є на ньо́му прови́на крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде про́даний за свою краді́жку. |
3 Якщо та крадіжка справді буде зна́йдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє. |
4 Коли хто ви́пасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випаса́ти на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника. |
5 Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, — конче відшкодує той, хто запалив пожежу. |
6 Коли хто дасть своє́му ближньому срібло або по́суд на збере́ження, а воно буде вкра́дене з дому того чоловіка, — якщо буде зна́йдений злодій, нехай відшкодує вдвоє. |
7 Якщо ж злодій не буде зна́йдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього. |
8 У кожній справі провини, — про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох при́йде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому. |
9 Коли хто дасть своєму ближньому на збере́ження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, — |
10 прися́га Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодо́вувати. |
11 А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власнико́ві її. |
12 Якщо дійсно буде розша́рпана вона, нехай принесе її як свідо́цтво, а за розша́рпане він не відшкодує. |
13 А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує; |
14 якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її. |
15 А коли хто підмо́вить дівчину, яка не зару́чена, і ляже з нею, то нехай дасть їй ві́но, і візьме її собі за жінку. |
16 Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, — нехай відважить срібла згідно з віном дівочим. |
17 Чарівни́ці не зоставиш при житті. |
18 Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий. |
19 Кожен, хто прино́сить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю. |
20 А прихо́дька не будеш утискати та гноби́ти його, бо й ви були прихо́дьками в єгипетськім кра́ї. |
21 Жодної вдови та сироти не будеш гноби́ти; |
22 якщо ж ти справді гноби́тимеш їх, то коли вони, кли́чучи, кли́катимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, |
23 і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки́ ваші вдо́вами, а діти ваші си́ротами. |
24 Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позича́льник, — не покладеш на нього лихви. |
25 Якщо дійсно ві́зьмеш у заста́ву одежу ближнього свого, то вернеш її йому до за́ходу сонця, |
26 бо вона — єдине накриття́ його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний. |
27 Бога не будеш лихосло́вити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати. |
28 Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з пли́нами твоїми. Перворідного з синів своїх даси́ Мені. |
29 Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені. |
30 І ви будете Мені святими людьми, і не бу́дете їсти м'яса, розша́рпаного в полі, — псові кинете його! |
31 |
出埃及記第22章 |
ВихідРозділ 22 |
1 |
1 |
2 人若遇見賊在挖 |
2 Але як засвітило сонце над ним, то є на ньо́му прови́на крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде про́даний за свою краді́жку. |
3 若太陽已經出來,就以他為流人血的 |
3 Якщо та крадіжка справді буде зна́йдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє. |
4 若實在找著 |
4 Коли хто ви́пасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випаса́ти на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника. |
5 |
5 Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, — конче відшкодує той, хто запалив пожежу. |
6 |
6 Коли хто дасть своє́му ближньому срібло або по́суд на збере́ження, а воно буде вкра́дене з дому того чоловіка, — якщо буде зна́йдений злодій, нехай відшкодує вдвоє. |
7 |
7 Якщо ж злодій не буде зна́йдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього. |
8 若找不到賊,那家主就要被領到審判官那裏 |
8 У кожній справі провини, — про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох при́йде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому. |
9 |
9 Коли хто дасть своєму ближньому на збере́ження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, — |
10 |
10 прися́га Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодо́вувати. |
11 那看守的人要憑著耶和華起誓,手裏未曾拿鄰居的物,本主就要罷休,看守的人不必賠還。 |
11 А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власнико́ві її. |
12 牲畜若從看守的那裏被偷去,他就要賠還本主; |
12 Якщо дійсно буде розша́рпана вона, нехай принесе її як свідо́цтво, а за розша́рпане він не відшкодує. |
13 若被野獸撕碎,看守的要帶來當作證據,所撕的不必賠還。 |
13 А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує; |
14 |
14 якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її. |
15 若本主同在一處,他就不必賠還;若是雇的,也不必賠還,本是為雇價來的。」 |
15 А коли хто підмо́вить дівчину, яка не зару́чена, і ляже з нею, то нехай дасть їй ві́но, і візьме її собі за жінку. |
16 |
16 Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, — нехай відважить срібла згідно з віном дівочим. |
17 若女子的父親決不肯將女子給他,他就要按處女的聘禮,交出錢來。 |
17 Чарівни́ці не зоставиш при житті. |
18 |
18 Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий. |
19 |
19 Кожен, хто прино́сить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю. |
20 |
20 А прихо́дька не будеш утискати та гноби́ти його, бо й ви були прихо́дьками в єгипетськім кра́ї. |
21 |
21 Жодної вдови та сироти не будеш гноби́ти; |
22 不可苦待寡婦和無父的孩子 |
22 якщо ж ти справді гноби́тимеш їх, то коли вони, кли́чучи, кли́катимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, |
23 若是苦待他們一點,他們向我一哀求,我總要聽他們的哀聲, |
23 і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки́ ваші вдо́вами, а діти ваші си́ротами. |
24 並要發烈怒,用刀殺你們,使你們的妻子為寡婦,兒女沒有父親 |
24 Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позича́льник, — не покладеш на нього лихви. |
25 |
25 Якщо дійсно ві́зьмеш у заста́ву одежу ближнього свого, то вернеш її йому до за́ходу сонця, |
26 你即或拿鄰居的衣服作抵押,必在日落以先歸還他; |
26 бо вона — єдине накриття́ його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний. |
27 因他只有這一件當蓋頭,是他蓋身的衣服,若是沒有,他拿甚麼睡覺呢?他哀求我,我就聽允 |
27 Бога не будеш лихосло́вити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати. |
28 |
28 Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з пли́нами твоїми. Перворідного з синів своїх даси́ Мені. |
29 |
29 Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені. |
30 你牛羊頭生的,也要這樣;七天當跟著母,第八天要歸給我。 |
30 І ви будете Мені святими людьми, і не бу́дете їсти м'яса, розша́рпаного в полі, — псові кинете його! |
31 |
31 |