馬太福音

第27章

1 平旦、一祭司諸長、民之長老、共謀攻耶穌、欲死之、

2 繫而曳之、解與方伯本丟彼拉多前、〇

3 時賣師猶大見耶穌定罪、則悔、反其金三十、與祭司諸長長老曰、

4 我賣無辜者之血、有罪矣、僉曰、於我何與、爾自當之、

5 猶大擲金於殿、退而自縊、

6 祭司諸長取其金曰、此乃血價、貯庫非宜、

7 遂共議、以金購陶人田、以瘞旅、

8 其田至今稱血田焉、

9 於是應先知耶利米言云、我取被估者之價、三十金、卽以色列人所估者、

10 捐之購陶人田、從主命我也、〇

11 耶穌立方伯前、方伯問曰、爾猶太人王乎、耶穌曰、爾言之矣、

12 祭司諸長長老諶耶穌、耶穌不答、

13 彼拉多曰、此人證爾如此、爾不聞乎、

14 耶穌不措一詞、方伯甚奇之、〇

15 屆節期、方伯例釋一囚、任衆所欲、

16 時有惡名之囚巴拉巴、

17 衆集、彼拉多曰、爾欲我釋誰耶、巴拉巴乎、抑耶穌稱基督乎、

18 蓋知人媢嫉解耶穌也、〇

19 方伯坐於堂、夫人使謂之曰、此義人、爾無以爲也、我於夢中、不勝爲之哀惻焉、〇

20 祭司諸長長老唆衆、求釋巴拉巴、滅耶穌、

21 方伯謂衆曰、二人中欲我釋誰、曰、巴拉巴、

22 彼拉多曰、然則所稱基督之耶穌、何以處之、衆曰、釘之十字架、

23 方伯曰、彼行何惡耶、衆愈呼曰、釘之十字架、

24 彼拉多見言之無益、愈以生亂、乃於衆前、取水盥手、曰、流此義人之血、非我罪也、爾衆當之、

25 庶民對曰、其血歸我及子孫矣、

26 由是釋巴拉巴鞭耶穌、發之釘十字架、〇

27 時方伯之卒攜耶穌至公廨、全營圍之、

28 褫其衣、衣以絳袍、

29 編棘冕、冠其首、置葦於右手、戲跪其前曰、猶太人之王安、

30 唾之、取葦擊其首、

31 戲畢、褫其袍、衣以故衣、曳釘十字架、〇

32 衆出遇古利奈人、名西門强之負十字架、

33 至一所、名各各他卽所謂髑髏處、

34 以醋和膽飲之、耶穌嘗而不飲、

35 釘十字架後、鬮分其衣、應先知言云、分我外服、鬮我裹衣、

36 羣卒坐而守之、

37 置標於首、書其上曰、猶太王耶穌、

38 有二盜同釘十字架、一左一右、〇

39 過者誚之、搖首曰、

40 爾毀殿、三日建之、今宜自救也、爾若上帝子、可由十字架下矣、

41 祭司諸長、士子、長老、亦如是譏曰、

42 彼救他人、不能自救、若爲以色列王、今由十字架而下、我卽信之、

43 彼恃上帝、若上帝悅之、今必見拯、蓋彼曰、我乃上帝子也、

44 同釘之盜、詬亦如是、〇

45 自日中至未終、徧地晦冥、

46 至未終、耶穌大聲呼曰、以利、以利、啦嗎撒駁大呢、卽言我之上帝、我之上帝、何以遺予、

47 旁立者聞之、曰、彼呼以利亞也、

48 其中一人疾走、取海絨漬醯、束葦飲之、

49 有曰、姑聽之、試觀以利亞來救之否、〇

50 耶穌復大聲而呼、氣遂絕、〇

51 倏見殿幔、自上至下、裂爲二、地震、磐裂、

52 墓啓、而旣逝之聖、其身多復起出墓者、

53 迨耶穌甦後、入聖京、多人見之、〇

54 百夫長及同守耶穌者、見地震、與所歷之事、懼甚、曰、此誠上帝子也、〇

55 有多婦、由加利利從耶穌而供事之者、在彼遠視、

56 中有抹大拉之馬利亞雅各約西之母馬利亞及西比太二子之母、〇

57 旣暮、有富人、自亞利馬太來、名約瑟耶穌之徒也、

58 入見彼拉多求耶穌屍、彼拉多命與之、

59 約瑟取屍、裹以潔枲布、

60 置己磐中所鑿之新墓、轉大石於墓門而去、

61 有抹大拉之馬利亞及他馬利亞對塋而坐、〇

62 明日、卽備節之翌日、祭司諸長法利賽人集、見彼拉多曰、

63 主我儕憶彼偽者、生時嘗曰、三日後復生、

64 是以請命、固守其塋三日、恐其徒夜盜之、而以由死復生告民、如是則後謬較甚於先矣、

65 彼拉多曰、予爾守兵、往盡乃心、固守之、

66 遂往固守其塋、封石設兵焉、

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

馬太福音

第27章

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 平旦、一祭司諸長、民之長老、共謀攻耶穌、欲死之、

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 繫而曳之、解與方伯本丟彼拉多前、〇

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 時賣師猶大見耶穌定罪、則悔、反其金三十、與祭司諸長長老曰、

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 我賣無辜者之血、有罪矣、僉曰、於我何與、爾自當之、

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 猶大擲金於殿、退而自縊、

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 祭司諸長取其金曰、此乃血價、貯庫非宜、

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 遂共議、以金購陶人田、以瘞旅、

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 其田至今稱血田焉、

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 於是應先知耶利米言云、我取被估者之價、三十金、卽以色列人所估者、

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 捐之購陶人田、從主命我也、〇

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 耶穌立方伯前、方伯問曰、爾猶太人王乎、耶穌曰、爾言之矣、

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 祭司諸長長老諶耶穌、耶穌不答、

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 彼拉多曰、此人證爾如此、爾不聞乎、

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 耶穌不措一詞、方伯甚奇之、〇

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 屆節期、方伯例釋一囚、任衆所欲、

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 時有惡名之囚巴拉巴、

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 衆集、彼拉多曰、爾欲我釋誰耶、巴拉巴乎、抑耶穌稱基督乎、

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 蓋知人媢嫉解耶穌也、〇

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 方伯坐於堂、夫人使謂之曰、此義人、爾無以爲也、我於夢中、不勝爲之哀惻焉、〇

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 祭司諸長長老唆衆、求釋巴拉巴、滅耶穌、

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 方伯謂衆曰、二人中欲我釋誰、曰、巴拉巴、

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 彼拉多曰、然則所稱基督之耶穌、何以處之、衆曰、釘之十字架、

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 方伯曰、彼行何惡耶、衆愈呼曰、釘之十字架、

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 彼拉多見言之無益、愈以生亂、乃於衆前、取水盥手、曰、流此義人之血、非我罪也、爾衆當之、

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 庶民對曰、其血歸我及子孫矣、

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 由是釋巴拉巴鞭耶穌、發之釘十字架、〇

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 時方伯之卒攜耶穌至公廨、全營圍之、

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 褫其衣、衣以絳袍、

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 編棘冕、冠其首、置葦於右手、戲跪其前曰、猶太人之王安、

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 唾之、取葦擊其首、

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 戲畢、褫其袍、衣以故衣、曳釘十字架、〇

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 衆出遇古利奈人、名西門强之負十字架、

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 至一所、名各各他卽所謂髑髏處、

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 以醋和膽飲之、耶穌嘗而不飲、

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 釘十字架後、鬮分其衣、應先知言云、分我外服、鬮我裹衣、

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 羣卒坐而守之、

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 置標於首、書其上曰、猶太王耶穌、

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 有二盜同釘十字架、一左一右、〇

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 過者誚之、搖首曰、

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 爾毀殿、三日建之、今宜自救也、爾若上帝子、可由十字架下矣、

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 祭司諸長、士子、長老、亦如是譏曰、

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 彼救他人、不能自救、若爲以色列王、今由十字架而下、我卽信之、

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 彼恃上帝、若上帝悅之、今必見拯、蓋彼曰、我乃上帝子也、

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 同釘之盜、詬亦如是、〇

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 自日中至未終、徧地晦冥、

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 至未終、耶穌大聲呼曰、以利、以利、啦嗎撒駁大呢、卽言我之上帝、我之上帝、何以遺予、

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 旁立者聞之、曰、彼呼以利亞也、

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 其中一人疾走、取海絨漬醯、束葦飲之、

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 有曰、姑聽之、試觀以利亞來救之否、〇

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 耶穌復大聲而呼、氣遂絕、〇

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 倏見殿幔、自上至下、裂爲二、地震、磐裂、

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 墓啓、而旣逝之聖、其身多復起出墓者、

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 迨耶穌甦後、入聖京、多人見之、〇

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 百夫長及同守耶穌者、見地震、與所歷之事、懼甚、曰、此誠上帝子也、〇

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 有多婦、由加利利從耶穌而供事之者、在彼遠視、

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 中有抹大拉之馬利亞雅各約西之母馬利亞及西比太二子之母、〇

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 旣暮、有富人、自亞利馬太來、名約瑟耶穌之徒也、

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 入見彼拉多求耶穌屍、彼拉多命與之、

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 約瑟取屍、裹以潔枲布、

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 置己磐中所鑿之新墓、轉大石於墓門而去、

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 有抹大拉之馬利亞及他馬利亞對塋而坐、〇

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 明日、卽備節之翌日、祭司諸長法利賽人集、見彼拉多曰、

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 主我儕憶彼偽者、生時嘗曰、三日後復生、

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 是以請命、固守其塋三日、恐其徒夜盜之、而以由死復生告民、如是則後謬較甚於先矣、

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 彼拉多曰、予爾守兵、往盡乃心、固守之、

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 遂往固守其塋、封石設兵焉、

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.