Библия - Обещанное Восстановление

約翰福音

第8章

1 耶穌往橄欖山、

2 昧爽返至殿、庶民就之、耶穌坐而教焉、

3 有婦行淫、爲人所執、士子法利賽人、曳就耶穌、置於前、

4 曰、先生、此婦淫時、爲人所執、

5 有婦如此、依摩西律、宜石擊、爾意云何、

6 衆以此難耶穌、欲訟之、耶穌鞠躬、以指畫地、

7 衆問不已、耶穌起曰、爾中無罪者、可先石擊之、

8 復鞠躬畫地、

9 衆聞言而內自訟、由長至幼、一一皆出、遺耶穌在、婦立於前、

10 耶穌起、見無人、惟婦而己、謂之曰、訟爾者安在、無人罪爾乎、

11 曰、主、無有、耶穌曰、我亦不爾罪、爾去、勿再犯也、〇

12 耶穌語衆曰、我乃世之光、從我者不行於暗、得生之光、

13 法利賽人曰、爾自證、證不眞、

14 耶穌曰、我雖自證、我證亦眞、蓋我自知何來何去、爾不知我何來何去、

15 爾以貌擬人、惟我不然、

16 苟我擬人、其擬乃眞、以我非獨在、乃遣找之父同在焉、

17 爾律載云、證以二人爲眞、

18 如是、我自證、遣我之父亦爲我證、

19 僉曰、爾父安在、耶穌曰、我與父、爾皆不識、識我、卽識父、

20 耶穌在殿教誨、庫前言此、以時末至、無人執之、

21 耶穌又曰、我往、爾將求我、而必死於爾罪、我往之所、爾不得至、

22 猶太人曰、彼將自戕乎、何言我往之所、爾不得至也、

23 耶穌曰、爾屬下、我屬上、爾屬此世、我不屬此世、

24 我故云、爾必死於爾罪、蓋不信我之爲我、爾死於罪必矣、

25 衆曰、爾爲誰、耶穌曰、我昔言之矣、

26 我有多端責爾、惟遣我者眞、我聞於彼者、傳於世也、

27 衆不知其言指天父也、

28 耶穌曰、爾曹舉人子時、必知我之爲我、無自擅而行、乃循父所教我者言耳、

29 遣我者偕我、父不遺我獨立、以我常行父所悅也、

30 耶穌言此、人多信之、

31 乃語猶太之信者曰、爾存我道、誠我徒也、

32 爾將識眞理、而眞理必釋爾、〇

33 衆曰、我儕亞伯拉罕裔、從未爲人奴、何云釋我乎、

34 耶穌曰、我誠告爾、犯罪者、罪之奴、

35 夫奴無常家、而子有常、

36 若子釋爾、則誠釋矣、

37 我知爾亞伯拉罕裔、惟我道不存爾心、故欲殺我、

38 我所見於我父卽言之、爾所見於爾父卽行之、

39 衆曰、亞伯拉罕我父也、耶穌曰、爾若亞伯拉罕子、必行亞伯拉罕所行、

40 今我以所聞上帝眞理傅爾、爾反欲殺我、此非亞伯拉罕所行、

41 特行爾父所行耳、衆曰、我儕非由淫而生、我儕有一父、卽上帝也、

42 耶穌曰、若上帝爲爾父、則必愛我、因我出自上帝、非自擅而來、乃上帝遣我、

43 爾不明我言、何歟、不聽我道故也、

44 爾所自出之父、魔鬼也、爾父所喜者、爾欲行之、彼自始爲殺人者、不存眞理、以其內無眞理、魔鬼言誑、本於性生、以其爲誑、及誑者之父也、

45 我告爾眞理、爾不信、

46 爾中誰責我以誑乎、何我以眞理告爾、爾不信耶、

47 由上帝來者、聽上帝言、爾不由上帝來、故不聽也、

48 猶太人曰、我言爾爲撒馬利亞人、鬼所憑者、豈不然乎、

49 耶穌曰、我非鬼所憑者、我尊吾父、惟爾辱我、

50 我不求己榮、有審判者榮我也、

51 我誠告爾、人守我道、永不死、

52 猶太人曰、吾今知爾憑於鬼、亞伯拉罕死、先知亦然、爾言人守爾道、永不死、

53 爾豈大於我祖亞伯拉罕乎、亞伯拉罕死、先知亦然、爾自居何等耶、

54 耶穌曰、我若自榮、則不得爲榮、榮我者父、卽爾所稱爾之上帝、

55 爾不識之、我識之、若我言不識、則誑如爾、惟我識之、而守其道、

56 我之日、爾祖亞伯拉罕極欲見之、見則樂矣、

57 猶太人曰、爾年未五十、豈見亞伯拉罕乎、

58 耶穌曰、我誠告爾、未有亞伯拉罕、我在矣、

59 衆取石欲擊之、耶穌隱行衆中、出殿而去、

Вiд Iвана

Розділ 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

約翰福音第8章	Вiд Iвана Розділ 8
1 耶穌往橄欖山、	1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.
2 昧爽返至殿、庶民就之、耶穌坐而教焉、	2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 有婦行淫、爲人所執、士子法利賽人、曳就耶穌、置於前、	3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,
4 曰、先生、此婦淫時、爲人所執、	4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.
5 有婦如此、依摩西律、宜石擊、爾意云何、	5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“
6 衆以此難耶穌、欲訟之、耶穌鞠躬、以指畫地、	6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.
7 衆問不已、耶穌起曰、爾中無罪者、可先石擊之、	7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“
8 復鞠躬畫地、	8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.
9 衆聞言而內自訟、由長至幼、一一皆出、遺耶穌在、婦立於前、	9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.
10 耶穌起、見無人、惟婦而己、謂之曰、訟爾者安在、無人罪爾乎、	10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“
11 曰、主、無有、耶穌曰、我亦不爾罪、爾去、勿再犯也、〇	11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“
12 耶穌語衆曰、我乃世之光、從我者不行於暗、得生之光、	12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.
13 法利賽人曰、爾自證、證不眞、	13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.
14 耶穌曰、我雖自證、我證亦眞、蓋我自知何來何去、爾不知我何來何去、	14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.
15 爾以貌擬人、惟我不然、	15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.
16 苟我擬人、其擬乃眞、以我非獨在、乃遣找之父同在焉、	16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
17 爾律載云、證以二人爲眞、	17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.
18 如是、我自證、遣我之父亦爲我證、	18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.
19 僉曰、爾父安在、耶穌曰、我與父、爾皆不識、識我、卽識父、	19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.
20 耶穌在殿教誨、庫前言此、以時末至、無人執之、	20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.
21 耶穌又曰、我往、爾將求我、而必死於爾罪、我往之所、爾不得至、	21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.
22 猶太人曰、彼將自戕乎、何言我往之所、爾不得至也、	22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“
23 耶穌曰、爾屬下、我屬上、爾屬此世、我不屬此世、	23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
24 我故云、爾必死於爾罪、蓋不信我之爲我、爾死於罪必矣、	24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.
25 衆曰、爾爲誰、耶穌曰、我昔言之矣、	25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.
26 我有多端責爾、惟遣我者眞、我聞於彼者、傳於世也、	26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.
27 衆不知其言指天父也、	27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
28 耶穌曰、爾曹舉人子時、必知我之爲我、無自擅而行、乃循父所教我者言耳、	28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.
29 遣我者偕我、父不遺我獨立、以我常行父所悅也、	29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.
30 耶穌言此、人多信之、	30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
31 乃語猶太之信者曰、爾存我道、誠我徒也、	31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,
32 爾將識眞理、而眞理必釋爾、〇	32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“
33 衆曰、我儕亞伯拉罕裔、從未爲人奴、何云釋我乎、	33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“
34 耶穌曰、我誠告爾、犯罪者、罪之奴、	34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.
35 夫奴無常家、而子有常、	35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.
36 若子釋爾、則誠釋矣、	36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
37 我知爾亞伯拉罕裔、惟我道不存爾心、故欲殺我、	37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
38 我所見於我父卽言之、爾所見於爾父卽行之、	38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.
39 衆曰、亞伯拉罕我父也、耶穌曰、爾若亞伯拉罕子、必行亞伯拉罕所行、	39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.
40 今我以所聞上帝眞理傅爾、爾反欲殺我、此非亞伯拉罕所行、	40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
41 特行爾父所行耳、衆曰、我儕非由淫而生、我儕有一父、卽上帝也、	41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.
42 耶穌曰、若上帝爲爾父、則必愛我、因我出自上帝、非自擅而來、乃上帝遣我、	42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 爾不明我言、何歟、不聽我道故也、	43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.
44 爾所自出之父、魔鬼也、爾父所喜者、爾欲行之、彼自始爲殺人者、不存眞理、以其內無眞理、魔鬼言誑、本於性生、以其爲誑、及誑者之父也、	44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.
45 我告爾眞理、爾不信、	45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.
46 爾中誰責我以誑乎、何我以眞理告爾、爾不信耶、	46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?
47 由上帝來者、聽上帝言、爾不由上帝來、故不聽也、	47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.
48 猶太人曰、我言爾爲撒馬利亞人、鬼所憑者、豈不然乎、	48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“
49 耶穌曰、我非鬼所憑者、我尊吾父、惟爾辱我、	49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.
50 我不求己榮、有審判者榮我也、	50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.
51 我誠告爾、人守我道、永不死、	51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!
52 猶太人曰、吾今知爾憑於鬼、亞伯拉罕死、先知亦然、爾言人守爾道、永不死、	52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.
53 爾豈大於我祖亞伯拉罕乎、亞伯拉罕死、先知亦然、爾自居何等耶、	53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“
54 耶穌曰、我若自榮、則不得爲榮、榮我者父、卽爾所稱爾之上帝、	54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 爾不識之、我識之、若我言不識、則誑如爾、惟我識之、而守其道、	55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.
56 我之日、爾祖亞伯拉罕極欲見之、見則樂矣、	56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.
57 猶太人曰、爾年未五十、豈見亞伯拉罕乎、	57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“
58 耶穌曰、我誠告爾、未有亞伯拉罕、我在矣、	58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.
59 衆取石欲擊之、耶穌隱行衆中、出殿而去、	59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

舊約

新約

約翰福音

第8章

Вiд Iвана

Розділ 8

約翰福音

第8章

Вiд Iвана

Розділ 8