馬太福音

第19章

1 耶穌言竟、去加利利、至猶太境、約但河外、

2 衆從之、耶穌醫其病者、〇

3 法利賽人試之曰、不論何故出妻、可乎、

4 曰、造化之主、始造男女、

5 故曰、人離父母、膠漆其妻、成爲一體、此經汝豈未讀乎、

6 如是、終不爲二、而一體矣、故上帝所耦者、人不可分之、〇

7 曰、然則摩西命予離書出之、何也、

8 曰、摩西以爾心忍、容爾出妻、但元始不然、

9 吾語汝、非以姦故、出妻而他娶者、淫行也、娶所出之妻者、亦淫行也、〇

10 門徒曰、人於妻如此、寕勿娶、

11 曰、衆不能、惟禀賦者能之、

12 蓋有生而閹者、有被人閹者、有爲天國自閹者、此言惟能受者受之、〇

13 時有人攜孩提、欲耶穌按手而禱、門徒責之、

14 耶穌曰、容孩提就我、勿禁之、蓋有天國者、正如是人也、

15 遂按之而去、〇

16 有少者就之曰、善哉師乎、我當行何善、以獲永生、

17 耶穌曰、胡爲以善稱我、無一善者、惟上帝而已、爾欲得生、則當守誡、

18 曰何誡、耶穌曰、毋殺人、毋行淫、毋攘竊、毋妄證、

19 敬爾父母、愛人如己、

20 少者曰、我自幼皆守之、猶有末盡乎、

21 耶穌曰、爾欲盡善、往售所有以濟貧、則必有財於天、且來從我、

22 少者聞言、愀然而去、貲厚故也、〇

23 耶穌謂門徒曰、我誠告爾、富人入天國、難矣哉、

24 我又語汝、駝穿針孔、較富人入上帝國、尤易也、

25 門徒聞之、甚奇、曰、然則誰得救耶、

26 耶穌目之曰、人則不能、上帝無不能也、〇

27 彼得曰、吾儕舍一切以從爾、將何得歟、

28 耶穌曰、我誠告爾、爾曹從我、至復興之際、人子坐榮位、爾亦坐十二位、審以色列十二支派矣、

29 凡爲我名、離屋宇、兄弟、姊妹、父母、妻子、田疇者、將受百倍、而得永生、

30 然先者多爲後、後者多爲先也、

Вiд Матвiя

Розділ 19

1 І сталось, як Ісус закінчи́в ці слова́, то Він ви́рушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на то́й бік Йорда́ну.

2 А за Ним ішла бе́зліч наро́ду, — і Він уздоро́вив їх тут.

3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробо́вуючи, запитали Його: „Чи дозволено дружи́ну свою відпускати з причини всякої?“

4 А Він відповів і сказав: „Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконві́ку людей, „створив їх чоловіком і жінкою?“

5 І сказав: „Покине тому́ чоловік батька й матір, і пристане до дружи́ни своєї, — і стануть обо́є вони одним тілом“,

6 тому́ то немає вже двох, але́ одне тіло. Тож, що Бог спарува́в, — людина нехай не розлу́чує!“

7 Вони кажуть Йому: „А чому́ ж Мойсей заповів дати листа розводо́вого, та й відпускати?“

8 Він говорить до них: „То за ваше жорстокосе́рдя дозволив Мойсей відпускати дружи́н ваших, споча́тку ж так не було́.

9 А Я вам кажу́: Хто дружи́ну відпустить свою не з причини пере́любу, і одру́житься з іншою, той чинить пере́люб. І хто одру́житься з розве́деною, той чинить пере́люб“.

10 Учні говорять Йому: „Коли справа така чоловіка із дружи́ною, то не добре одру́жуватись“.

11 А Він їм відказав: „Це слово вміщають не всі, але ті, кому да́но.

12 Бо бувають скопці, що з утро́би ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопи́ли, і є скопці, що самі оскопи́ли себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, — нехай вмістить“.

13 Тоді привели Йому ді́ток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.

14 Ісус же сказав: „Пустіть ді́ток, і не бороніть їм прихо́дити до Мене, — бо Царство Небесне належить таким“.

15 І Він руки на них покла́в, та й пішов звідтіля́.

16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: „Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?“

17 Він же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Само́го. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді“.

18 Той питає Його: „Які саме!“ А Ісус відказав: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво.

19 Шануй батька та матір“, і: „Люби свого ближнього, як само́го себе“.

20 Говорить до Нього юна́к: „Це я виконав все. Чого́ ще бракує мені?“

21 Ісус каже йому: „Коли хочеш бути досконалим, — піди, продай до́бра свої та й убогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі. Пото́му приходь та й іди вслід за Мною“.

22 Почувши ж юна́к таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав.

23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

24 Іще вам кажу́: Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти́!“

25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

26 А Ісус позирнув і сказав їм: „Неможливе це лю́дям, та можливе все Богові“.

27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що́ ж нам буде за це?“

28 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам, що коли, при відно́вленні світу, Син Лю́дський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племе́н Ізраїлевих.

29 І кожен, хто за Йме́ння Моє кине дім, чи братів, чи сесте́р, або ба́тька, чи матір, чи діти, чи зе́млі, — той багатокротно одержить і успадку́є вічне життя.

30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні — першими.

馬太福音

第19章

Вiд Матвiя

Розділ 19

1 耶穌言竟、去加利利、至猶太境、約但河外、

1 І сталось, як Ісус закінчи́в ці слова́, то Він ви́рушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на то́й бік Йорда́ну.

2 衆從之、耶穌醫其病者、〇

2 А за Ним ішла бе́зліч наро́ду, — і Він уздоро́вив їх тут.

3 法利賽人試之曰、不論何故出妻、可乎、

3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробо́вуючи, запитали Його: „Чи дозволено дружи́ну свою відпускати з причини всякої?“

4 曰、造化之主、始造男女、

4 А Він відповів і сказав: „Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконві́ку людей, „створив їх чоловіком і жінкою?“

5 故曰、人離父母、膠漆其妻、成爲一體、此經汝豈未讀乎、

5 І сказав: „Покине тому́ чоловік батька й матір, і пристане до дружи́ни своєї, — і стануть обо́є вони одним тілом“,

6 如是、終不爲二、而一體矣、故上帝所耦者、人不可分之、〇

6 тому́ то немає вже двох, але́ одне тіло. Тож, що Бог спарува́в, — людина нехай не розлу́чує!“

7 曰、然則摩西命予離書出之、何也、

7 Вони кажуть Йому: „А чому́ ж Мойсей заповів дати листа розводо́вого, та й відпускати?“

8 曰、摩西以爾心忍、容爾出妻、但元始不然、

8 Він говорить до них: „То за ваше жорстокосе́рдя дозволив Мойсей відпускати дружи́н ваших, споча́тку ж так не було́.

9 吾語汝、非以姦故、出妻而他娶者、淫行也、娶所出之妻者、亦淫行也、〇

9 А Я вам кажу́: Хто дружи́ну відпустить свою не з причини пере́любу, і одру́житься з іншою, той чинить пере́люб. І хто одру́житься з розве́деною, той чинить пере́люб“.

10 門徒曰、人於妻如此、寕勿娶、

10 Учні говорять Йому: „Коли справа така чоловіка із дружи́ною, то не добре одру́жуватись“.

11 曰、衆不能、惟禀賦者能之、

11 А Він їм відказав: „Це слово вміщають не всі, але ті, кому да́но.

12 蓋有生而閹者、有被人閹者、有爲天國自閹者、此言惟能受者受之、〇

12 Бо бувають скопці, що з утро́би ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопи́ли, і є скопці, що самі оскопи́ли себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, — нехай вмістить“.

13 時有人攜孩提、欲耶穌按手而禱、門徒責之、

13 Тоді привели Йому ді́ток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.

14 耶穌曰、容孩提就我、勿禁之、蓋有天國者、正如是人也、

14 Ісус же сказав: „Пустіть ді́ток, і не бороніть їм прихо́дити до Мене, — бо Царство Небесне належить таким“.

15 遂按之而去、〇

15 І Він руки на них покла́в, та й пішов звідтіля́.

16 有少者就之曰、善哉師乎、我當行何善、以獲永生、

16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: „Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?“

17 耶穌曰、胡爲以善稱我、無一善者、惟上帝而已、爾欲得生、則當守誡、

17 Він же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Само́го. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді“.

18 曰何誡、耶穌曰、毋殺人、毋行淫、毋攘竊、毋妄證、

18 Той питає Його: „Які саме!“ А Ісус відказав: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво.

19 敬爾父母、愛人如己、

19 Шануй батька та матір“, і: „Люби свого ближнього, як само́го себе“.

20 少者曰、我自幼皆守之、猶有末盡乎、

20 Говорить до Нього юна́к: „Це я виконав все. Чого́ ще бракує мені?“

21 耶穌曰、爾欲盡善、往售所有以濟貧、則必有財於天、且來從我、

21 Ісус каже йому: „Коли хочеш бути досконалим, — піди, продай до́бра свої та й убогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі. Пото́му приходь та й іди вслід за Мною“.

22 少者聞言、愀然而去、貲厚故也、〇

22 Почувши ж юна́к таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав.

23 耶穌謂門徒曰、我誠告爾、富人入天國、難矣哉、

23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

24 我又語汝、駝穿針孔、較富人入上帝國、尤易也、

24 Іще вам кажу́: Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти́!“

25 門徒聞之、甚奇、曰、然則誰得救耶、

25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

26 耶穌目之曰、人則不能、上帝無不能也、〇

26 А Ісус позирнув і сказав їм: „Неможливе це лю́дям, та можливе все Богові“.

27 彼得曰、吾儕舍一切以從爾、將何得歟、

27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що́ ж нам буде за це?“

28 耶穌曰、我誠告爾、爾曹從我、至復興之際、人子坐榮位、爾亦坐十二位、審以色列十二支派矣、

28 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам, що коли, при відно́вленні світу, Син Лю́дський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племе́н Ізраїлевих.

29 凡爲我名、離屋宇、兄弟、姊妹、父母、妻子、田疇者、將受百倍、而得永生、

29 І кожен, хто за Йме́ння Моє кине дім, чи братів, чи сесте́р, або ба́тька, чи матір, чи діти, чи зе́млі, — той багатокротно одержить і успадку́є вічне життя.

30 然先者多爲後、後者多爲先也、

30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні — першими.