約伯記

第17章

1 我神已昏、我命垂盡、將入墓矣。

2 然猶爲人凌侮、屢加橫逆、

3 我欲於主前明辨而弗敢、誰保其不怒乎、願主遺我以質。

4 維彼友朋、主蔽其聰、懵焉無智、理屈詞窮。

5 凡使同儕爲寇所陷、其子之目當盲。

6 民作歌刺我、衆前唾我、主使之然。

7 我有殷憂、目眯不明、體質單薄、譬彼虛影、

8 善人見上帝降災、而生畏懼心、良民見偽善譏彈、而生起攻心。

9 義人志道、久而不息、潔者用力、久而彌堅。

10 爾曹之中、欲求一哲人、不可得也、爾試復言之。

11 我命已終、我志已灰、

12 視晝若夜、視光若暗、

13 別無所望、惟以墓爲室、長眠地下、

14 與朽腐爲鄰、與蚯蚓同處、奚啻父母姊妹。

15 我至此、豈復有冀望哉、卽有所望、安能遂乎。

16 必歸陰府、安寢於土、所望之福、歸於烏有。

Йов

Розділ 17

1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не знахо́джу між вами розумного.

11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.

14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“

15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?

16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“.

約伯記

第17章

Йов

Розділ 17

1 我神已昏、我命垂盡、將入墓矣。

1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

2 然猶爲人凌侮、屢加橫逆、

2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

3 我欲於主前明辨而弗敢、誰保其不怒乎、願主遺我以質。

3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

4 維彼友朋、主蔽其聰、懵焉無智、理屈詞窮。

4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

5 凡使同儕爲寇所陷、其子之目當盲。

5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

6 民作歌刺我、衆前唾我、主使之然。

6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

7 我有殷憂、目眯不明、體質單薄、譬彼虛影、

7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

8 善人見上帝降災、而生畏懼心、良民見偽善譏彈、而生起攻心。

8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

9 義人志道、久而不息、潔者用力、久而彌堅。

9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

10 爾曹之中、欲求一哲人、不可得也、爾試復言之。

10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не знахо́джу між вами розумного.

11 我命已終、我志已灰、

11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

12 視晝若夜、視光若暗、

12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

13 別無所望、惟以墓爲室、長眠地下、

13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.

14 與朽腐爲鄰、與蚯蚓同處、奚啻父母姊妹。

14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“

15 我至此、豈復有冀望哉、卽有所望、安能遂乎。

15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?

16 必歸陰府、安寢於土、所望之福、歸於烏有。

16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“.