約伯記

第11章

1 拿馬人鎻法曰、

2 聽此長言、不可無以對、如是多口、豈得稱爲義。

3 爾而誇詡、焉得不辯、爾而姍笑、在所當責。

4 爾自謂道清體潔、主不能摘其疵。

5 我願上帝與爾辯論、

6 使爾知其智慧、不可窺測、較爾所知者、倍蓰無算、因悟上帝罰爾、不足以蔽其辜。

7 上帝非可忖度、全能之主、豈得盡知。

8 大哉上帝之智乎、雖上窮碧落、下及黃泉、周行陸地、徧歷滄海、亦終莫之能測。

9 併於上節

10 如上帝孰人而禁之、當衆而鞫之、孰能禦焉。

11 上帝灼知虛妄、明察惡人、其外若置諸罔見而實則無所不知也。

12 斯世之人、冥頑不靈、空空如也、自其誕生、已若野驢之子。

13 爾如洗心、祈禱上帝、

14 改諸不善、不與惡人居、

15 則仰無愧、屹立不懼、

16 患難可忘、同於逝水、

17 爾在世必愈於日之方中、今卽幽暗、終必光如平旦。

18 後福堪期、雖恥於今日、必樂於他年。

19 爾可安寢、警爾者寡、諛爾者衆、

20 維彼惡人、其目必盲、逋逃無藪、彼之失望、與氣之垂盡無異也。

Йов

Розділ 11

1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:

2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?

3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?

4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“

5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,

6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?

8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її?

9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!

10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?

11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?

12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!

13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —

14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —

15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!

16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.

17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.

18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —

19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.

20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“

約伯記

第11章

Йов

Розділ 11

1 拿馬人鎻法曰、

1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:

2 聽此長言、不可無以對、如是多口、豈得稱爲義。

2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?

3 爾而誇詡、焉得不辯、爾而姍笑、在所當責。

3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?

4 爾自謂道清體潔、主不能摘其疵。

4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“

5 我願上帝與爾辯論、

5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,

6 使爾知其智慧、不可窺測、較爾所知者、倍蓰無算、因悟上帝罰爾、不足以蔽其辜。

6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

7 上帝非可忖度、全能之主、豈得盡知。

7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?

8 大哉上帝之智乎、雖上窮碧落、下及黃泉、周行陸地、徧歷滄海、亦終莫之能測。

8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її?

9 併於上節

9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!

10 如上帝孰人而禁之、當衆而鞫之、孰能禦焉。

10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?

11 上帝灼知虛妄、明察惡人、其外若置諸罔見而實則無所不知也。

11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?

12 斯世之人、冥頑不靈、空空如也、自其誕生、已若野驢之子。

12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!

13 爾如洗心、祈禱上帝、

13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —

14 改諸不善、不與惡人居、

14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —

15 則仰無愧、屹立不懼、

15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!

16 患難可忘、同於逝水、

16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.

17 爾在世必愈於日之方中、今卽幽暗、終必光如平旦。

17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.

18 後福堪期、雖恥於今日、必樂於他年。

18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —

19 爾可安寢、警爾者寡、諛爾者衆、

19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.

20 維彼惡人、其目必盲、逋逃無藪、彼之失望、與氣之垂盡無異也。

20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“