Плач Єремiї

Розділ 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

Плач Иеремии

Глава 5

1 Вспомни,2142 Господи,3068 что над нами совершилось; призри5027 и посмотри7200 на поругание2781 наше.

2 Наследие5159 наше перешло2015 к чужим,2114 домы1004 наши — к иноплеменным;5237

3 мы сделались сиротами,3490 без369 отца;1 матери517 наши — как вдовы.490

4 Воду4325 свою пьем8354 за серебро,3701 дрова6086 наши достаются9354242 нам за деньги.9354242

5 Нас погоняют7291 в шею,6677 мы работаем,3021 и не имеем5117 отдыха.5117

6 Протягиваем5414 руку3027 к Египтянам,4714 к Ассириянам,804 чтобы насытиться7646 хлебом.3899

7 Отцы1 наши грешили:2398 их уже нет,369 а мы несем5445 наказание5771 за беззакония5771 их.

8 Рабы5650 господствуют4910 над нами, и некому избавить6561 от руки3027 их.

9 С опасностью жизни5315 от меча,2719 в пустыне4057 достаем935 хлеб3899 себе.

10 Кожа5785 наша почернела,3648 как печь,8574 от жгучего2152 голода.7458

11 Жен802 бесчестят6031 на Сионе,6726 девиц1330 — в городах5892 Иудейских.3063

12 Князья8269 повешены8518 руками3027 их, лица6440 старцев2205 не уважены.1921

13 Юношей970 берут5375 к жерновам,2911 и отроки5288 падают3782 под ношами дров.6086

14 Старцы2205 уже не сидят7673 у ворот;8179 юноши970 не поют.5058

15 Прекратилась7673 радость4885 сердца3820 нашего; хороводы4234 наши обратились2015 в сетование.60

16 Упал5307 венец5850 с головы7218 нашей; горе188 нам, что мы согрешили!2398

17 От сего-то изнывает1739 сердце3820 наше; от сего померкли2821 глаза5869 наши.

18 От того, что опустела8074 гора2022 Сион,6726 лисицы7776 ходят1980 по ней.

19 Ты, Господи,3068 пребываешь3427 во веки;5769 престол3678 Твой — в род1755 и род.1755

20 Для чего совсем5331 забываешь7911 нас, оставляешь5800 нас на долгое753 время?3117

21 Обрати7725 нас к Тебе, Господи,3068 и мы обратимся;7725 обнови2318 дни3117 наши, как древле.6924

22 Неужели Ты совсем3988 отверг3988 нас, прогневался7107 на нас безмерно?3966

Плач Єремiї

Розділ 5

Плач Иеремии

Глава 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

1 Вспомни,2142 Господи,3068 что над нами совершилось; призри5027 и посмотри7200 на поругание2781 наше.

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

2 Наследие5159 наше перешло2015 к чужим,2114 домы1004 наши — к иноплеменным;5237

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

3 мы сделались сиротами,3490 без369 отца;1 матери517 наши — как вдовы.490

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

4 Воду4325 свою пьем8354 за серебро,3701 дрова6086 наши достаются9354242 нам за деньги.9354242

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

5 Нас погоняют7291 в шею,6677 мы работаем,3021 и не имеем5117 отдыха.5117

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

6 Протягиваем5414 руку3027 к Египтянам,4714 к Ассириянам,804 чтобы насытиться7646 хлебом.3899

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

7 Отцы1 наши грешили:2398 их уже нет,369 а мы несем5445 наказание5771 за беззакония5771 их.

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

8 Рабы5650 господствуют4910 над нами, и некому избавить6561 от руки3027 их.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

9 С опасностью жизни5315 от меча,2719 в пустыне4057 достаем935 хлеб3899 себе.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

10 Кожа5785 наша почернела,3648 как печь,8574 от жгучего2152 голода.7458

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

11 Жен802 бесчестят6031 на Сионе,6726 девиц1330 — в городах5892 Иудейских.3063

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

12 Князья8269 повешены8518 руками3027 их, лица6440 старцев2205 не уважены.1921

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

13 Юношей970 берут5375 к жерновам,2911 и отроки5288 падают3782 под ношами дров.6086

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

14 Старцы2205 уже не сидят7673 у ворот;8179 юноши970 не поют.5058

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

15 Прекратилась7673 радость4885 сердца3820 нашего; хороводы4234 наши обратились2015 в сетование.60

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

16 Упал5307 венец5850 с головы7218 нашей; горе188 нам, что мы согрешили!2398

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

17 От сего-то изнывает1739 сердце3820 наше; от сего померкли2821 глаза5869 наши.

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

18 От того, что опустела8074 гора2022 Сион,6726 лисицы7776 ходят1980 по ней.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

19 Ты, Господи,3068 пребываешь3427 во веки;5769 престол3678 Твой — в род1755 и род.1755

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

20 Для чего совсем5331 забываешь7911 нас, оставляешь5800 нас на долгое753 время?3117

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

21 Обрати7725 нас к Тебе, Господи,3068 и мы обратимся;7725 обнови2318 дни3117 наши, как древле.6924

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

22 Неужели Ты совсем3988 отверг3988 нас, прогневался7107 на нас безмерно?3966