| Плач ЄремiїРозділ 5 | 
| 1  | 
| 2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям! | 
| 3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви! | 
| 4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо. | 
| 5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо! | 
| 6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом! | 
| 7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни! | 
| 8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки. | 
| 9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб. | 
| 10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду, | 
| 11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах. | 
| 12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані. | 
| 13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються. | 
| 14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати, | 
| 15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу. | 
| 16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, — | 
| 17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли, | 
| 18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній. | 
| 19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід: | 
| 20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? | 
| 21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́! | 
| 22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас? | 
| Плач ИеремииГлава 5 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3  | 
| 4  | 
| 5  | 
| 6  | 
| 7  | 
| 8  | 
| 9  | 
| 10  | 
| 11  | 
| 12  | 
| 13  | 
| 14  | 
| 15  | 
| 16  | 
| 17  | 
| 18  | 
| 19  | 
| 20  | 
| 21  | 
| 22  | 
| Плач ЄремiїРозділ 5 | Плач ИеремииГлава 5 | 
| 1  | 1  | 
| 2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям! | 2  | 
| 3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви! | 3  | 
| 4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо. | 4  | 
| 5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо! | 5  | 
| 6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом! | 6  | 
| 7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни! | 7  | 
| 8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки. | 8  | 
| 9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб. | 9  | 
| 10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду, | 10  | 
| 11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах. | 11  | 
| 12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані. | 12  | 
| 13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються. | 13  | 
| 14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати, | 14  | 
| 15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу. | 15  | 
| 16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, — | 16  | 
| 17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли, | 17  | 
| 18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній. | 18  | 
| 19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід: | 19  | 
| 20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? | 20  | 
| 21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́! | 21  | 
| 22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас? | 22  |