CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йов 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йов

Розділ 2

1 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.

2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.

3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“.

4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“

6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“

7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.

8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.

9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“

10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.

11 I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його.

12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба.

13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий

Книга Иова

Глава 2

1 Был день,3117 когда пришли935 сыны1121 Божии430 предстать3320 пред Господа;3068 между8432 ними пришел935 и сатана7854 предстать3320 пред Господа.3068

2 И сказал559 Господь3068 сатане:7854 откуда335 ты пришел?935 И отвечал6030 сатана7854 Господу3068 и сказал:559 я ходил7751 по земле776 и обошел1980 ее.

3 И сказал559 Господь3068 сатане:7854 обратил7760 ли ты внимание3820 твое на раба5650 Моего Иова?347 ибо нет такого, как он, на земле:776 человек376 непорочный,8535 справедливый,3477 богобоязненный3373430 и удаляющийся5493 от зла,7451 и доселе тверд2388 в своей непорочности;8538 а ты возбуждал5496 Меня против него, чтобы погубить1104 его безвинно.2600

4 И отвечал6030 сатана7854 Господу3068 и сказал:559 кожу5785 за кожу,5785 а за жизнь5315 свою отдаст5414 человек376 все, что есть у него;

5 но199 простри7971 руку3027 Твою и коснись5060 кости6106 его и плоти1320 его, — благословит1288 ли он Тебя?

6 И сказал559 Господь3068 сатане:7854 вот, он в руке3027 твоей, только душу5315 его сбереги.8104

7 И отошел3318 сатана7854 от лица6440 Господня3068 и поразил5221 Иова347 проказою7822 лютою7451 от подошвы3709 ноги7272 его по самое темя6936 его.

8 И взял3947 он себе черепицу,2789 чтобы скоблить1623 себя ею, и сел3427 в пепел.665

9 И сказала559 ему жена802 его: ты все еще тверд2388 в непорочности8538 твоей! похули1288 Бога430 и умри.4191

10 Но он сказал559 ей: ты говоришь1696 как одна259 из безумных:5036 неужели доброе2896 мы будем6901 принимать6901 от Бога,430 а злого7451 не будем6901 принимать?6901 Во всем этом не согрешил2398 Иов347 устами8193 своими.

11 И услышали8085 трое7969 друзей7453 Иова347 о всех этих несчастьях,7451 постигших935 его, и пошли935 каждый376 из своего места:4725 Елифаз464 Феманитянин,8489 Вилдад1085 Савхеянин7747 и Софар6691 Наамитянин,5284 и сошлись,3259 чтобы идти935 вместе3162 сетовать5110 с ним и утешать5162 его.

12 И подняв5375 глаза5869 свои издали,7350 они не узнали5234 его; и возвысили5375 голос6963 свой и зарыдали;1058 и разодрал7167 каждый376 верхнюю4598 одежду4598 свою, и бросали2236 пыль6083 над головами7218 своими к небу.8064

13 И сидели3427 с ним на земле776 семь7651 дней3117 и семь7651 ночей;3915 и никто не говорил1696 ему ни слова,1697 ибо видели,7200 что страдание3511 его весьма3966 велико.1431

Йов

Розділ 2

Книга Иова

Глава 2

1 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.

1 Был день,3117 когда пришли935 сыны1121 Божии430 предстать3320 пред Господа;3068 между8432 ними пришел935 и сатана7854 предстать3320 пред Господа.3068

2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.

2 И сказал559 Господь3068 сатане:7854 откуда335 ты пришел?935 И отвечал6030 сатана7854 Господу3068 и сказал:559 я ходил7751 по земле776 и обошел1980 ее.

3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“.

3 И сказал559 Господь3068 сатане:7854 обратил7760 ли ты внимание3820 твое на раба5650 Моего Иова?347 ибо нет такого, как он, на земле:776 человек376 непорочный,8535 справедливый,3477 богобоязненный3373430 и удаляющийся5493 от зла,7451 и доселе тверд2388 в своей непорочности;8538 а ты возбуждал5496 Меня против него, чтобы погубить1104 его безвинно.2600

4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

4 И отвечал6030 сатана7854 Господу3068 и сказал:559 кожу5785 за кожу,5785 а за жизнь5315 свою отдаст5414 человек376 все, что есть у него;

5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“

5 но199 простри7971 руку3027 Твою и коснись5060 кости6106 его и плоти1320 его, — благословит1288 ли он Тебя?

6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“

6 И сказал559 Господь3068 сатане:7854 вот, он в руке3027 твоей, только душу5315 его сбереги.8104

7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.

7 И отошел3318 сатана7854 от лица6440 Господня3068 и поразил5221 Иова347 проказою7822 лютою7451 от подошвы3709 ноги7272 его по самое темя6936 его.

8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.

8 И взял3947 он себе черепицу,2789 чтобы скоблить1623 себя ею, и сел3427 в пепел.665

9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“

9 И сказала559 ему жена802 его: ты все еще тверд2388 в непорочности8538 твоей! похули1288 Бога430 и умри.4191

10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.

10 Но он сказал559 ей: ты говоришь1696 как одна259 из безумных:5036 неужели доброе2896 мы будем6901 принимать6901 от Бога,430 а злого7451 не будем6901 принимать?6901 Во всем этом не согрешил2398 Иов347 устами8193 своими.

11 I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його.

11 И услышали8085 трое7969 друзей7453 Иова347 о всех этих несчастьях,7451 постигших935 его, и пошли935 каждый376 из своего места:4725 Елифаз464 Феманитянин,8489 Вилдад1085 Савхеянин7747 и Софар6691 Наамитянин,5284 и сошлись,3259 чтобы идти935 вместе3162 сетовать5110 с ним и утешать5162 его.

12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба.

12 И подняв5375 глаза5869 свои издали,7350 они не узнали5234 его; и возвысили5375 голос6963 свой и зарыдали;1058 и разодрал7167 каждый376 верхнюю4598 одежду4598 свою, и бросали2236 пыль6083 над головами7218 своими к небу.8064

13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий

13 И сидели3427 с ним на земле776 семь7651 дней3117 и семь7651 ночей;3915 и никто не говорил1696 ему ни слова,1697 ибо видели,7200 что страдание3511 его весьма3966 велико.1431