Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 23

1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

25 І листа написав він такого ось змісту:

26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

Деяния апостолов

Глава 23

1 Посмотрев на членов синедриона, Павел обратился к ним с такими словами: «Братья мои! До сегодняшнего дня я жил перед Богом с чистой совестью и всегда поступал так, как считал правильным».

2 Услышав это, первосвященник Анания приказал стоящим рядом с Павлом ударить его по губам.

3 Павел же сказал ему: «Бог поразит тебя! Ты словно грязная стена, которую побелили, чтобы скрыть нечистоты! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по Закону Моисея, а сам приказываешь бить меня и тем самым нарушаешь закон».

4 Люди, стоявшие рядом с Павлом, сказали ему: «Как ты осмеливаешься оскорблять первосвященника Божьего?»

5 Тогда Павел ответил: «Братья, я не знал, что он первосвященник. В Писаниях сказано: „Не говори плохо о правителе народа твоего” ».

6 Когда Павел понял, что одни из собравшихся там были саддукеи, а другие фарисеи, он громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисея! И на суд привели меня за то, что надеюсь на воскресение людей из мёртвых».

7 Когда он сказал это, поднялся спор между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось,

8 потому что саддукеи говорят, что ни воскресения, ни Ангелов, ни духов нет, а фарисеи признают всё это.

9 Все стали громко кричать, и некоторые законники из фарисеев начали спорить: «Ничего плохого мы не находим в этом человеке. Что если дух или Ангел говорил с ним?»

10 Спор перешёл в драку, и военный трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал солдатам спуститься вниз и увести его от евреев в крепость.

11 На следующую ночь Господь предстал перед Павлом и сказал: «Мужайся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».

12 Когда наступил день, иудеи сговорились между собой и дали клятву не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

13 Участвовавших в заговоре было более сорока человек.

14 Они пошли к главным священникам и старейшинам и сказали: «Мы поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьём Павла.

15 Поэтому просим вас и синедрион приказать трибуну, чтобы тот привёл к вам Павла, якобы для более подробного допроса. Мы же готовы убить его по дороге сюда».

16 Но об этой засаде услышал племянник Павла, и поэтому он пошёл в крепость предупредить его об этом.

17 Тогда Павел подозвал одного из центурионов и повелел ему: «Отведи этого юношу к трибуну, потому что он хочет ему что-то сказать».

18 И тот привёл юношу к трибуну и сказал: «Узник Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе, так как он хочет тебе что-то сообщить».

19 Командир взял юношу за руку и, отведя в сторону, спросил: «Что ты хочешь сказать мне?»

20 Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести Павла завтра в синедрион, якобы для более подробного расследования.

21 Не слушай их, потому что больше сорока человек ждут его в засаде. Они поклялись не есть и не пить до тех пор, пока не убьют его. И теперь они ожидают твоего согласия».

22 Тогда военачальник отпустил юношу, приказав ему: «Никому не говори, что ты рассказал мне об этом».

23 Затем военачальник позвал двух своих центурионов и приказал им: «Подготовьте двести солдат для перехода в Кесарию, а также семьдесят всадников и двести копьеносцев и будьте готовы к девяти часам вечера.

24 Приготовьте также лошадей, чтобы в целости и сохранности доставить Павла к правителю Феликсу».

25 Кроме того, он написал письмо такого содержания:

26 «Клавдий Лисий шлёт приветствия его превосходительству правителю Феликсу.

27 Некоторые иудеи схватили этого человека и чуть было не убили его. Но когда я узнал, что он является римским гражданином, то пришёл с солдатами и спас его.

28 Желая узнать причину, по которой его обвиняют, я привёл его в их синедрион.

29 Вот что я выяснил: все обвинения, выдвинутые против него, касаются их же собственного Закона, и ни в чём, заслуживающем смерти или заключения, он не повинен.

30 Когда же мне сказали, что против этого человека готовится заговор, я тотчас же послал его к тебе и приказал его обвинителям представить их дело на твоё рассмотрение».

31 Солдаты выполнили приказ и в тот же вечер привели Павла в Антипатриду,

32 а на следующий день всадники отправились с Павлом в Кесарию, остальные же возвратились в крепость.

33 Прибыв в Кесарию, всадники доставили письмо правителю и передали Павла в его руки.

34 Феликс прочёл письмо и спросил Павла: «Из какой ты провинции?» Узнав, что он из Киликии,

35 Феликс сказал: «Я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители». Правитель приказал держать Павла под стражей во дворце Ирода.

Дiї Розділ 23	Деяния апостолов Глава 23
1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“	1 Посмотрев на членов синедриона, Павел обратился к ним с такими словами: «Братья мои! До сегодняшнего дня я жил перед Богом с чистой совестью и всегда поступал так, как считал правильным».
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.	2 Услышав это, первосвященник Анания приказал стоящим рядом с Павлом ударить его по губам.
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“	3 Павел же сказал ему: «Бог поразит тебя! Ты словно грязная стена, которую побелили, чтобы скрыть нечистоты! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по Закону Моисея, а сам приказываешь бить меня и тем самым нарушаешь закон».
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“	4 Люди, стоявшие рядом с Павлом, сказали ему: «Как ты осмеливаешься оскорблять первосвященника Божьего?»
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.	5 Тогда Павел ответил: «Братья, я не знал, что он первосвященник. В Писаниях сказано: „Не говори плохо о правителе народа твоего” ».
6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“	6 Когда Павел понял, что одни из собравшихся там были саддукеи, а другие фарисеи, он громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисея! И на суд привели меня за то, что надеюсь на воскресение людей из мёртвых».
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.	7 Когда он сказал это, поднялся спор между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось,
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.	8 потому что саддукеи говорят, что ни воскресения, ни Ангелов, ни духов нет, а фарисеи признают всё это.
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.	9 Все стали громко кричать, и некоторые законники из фарисеев начали спорить: «Ничего плохого мы не находим в этом человеке. Что если дух или Ангел говорил с ним?»
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.	10 Спор перешёл в драку, и военный трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал солдатам спуститься вниз и увести его от евреев в крепость.
11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“	11 На следующую ночь Господь предстал перед Павлом и сказал: «Мужайся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!	12 Когда наступил день, иудеи сговорились между собой и дали клятву не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.	13 Участвовавших в заговоре было более сорока человек.
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!	14 Они пошли к главным священникам и старейшинам и сказали: «Мы поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьём Павла.
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.	15 Поэтому просим вас и синедрион приказать трибуну, чтобы тот привёл к вам Павла, якобы для более подробного допроса. Мы же готовы убить его по дороге сюда».
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.	16 Но об этой засаде услышал племянник Павла, и поэтому он пошёл в крепость предупредить его об этом.
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.	17 Тогда Павел подозвал одного из центурионов и повелел ему: «Отведи этого юношу к трибуну, потому что он хочет ему что-то сказать».
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.	18 И тот привёл юношу к трибуну и сказал: «Узник Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе, так как он хочет тебе что-то сообщить».
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“	19 Командир взял юношу за руку и, отведя в сторону, спросил: «Что ты хочешь сказать мне?»
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.	20 Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести Павла завтра в синедрион, якобы для более подробного расследования.
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.	21 Не слушай их, потому что больше сорока человек ждут его в засаде. Они поклялись не есть и не пить до тех пор, пока не убьют его. И теперь они ожидают твоего согласия».
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“	22 Тогда военачальник отпустил юношу, приказав ему: «Никому не говори, что ты рассказал мне об этом».
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.	23 Затем военачальник позвал двух своих центурионов и приказал им: «Подготовьте двести солдат для перехода в Кесарию, а также семьдесят всадников и двести копьеносцев и будьте готовы к девяти часам вечера.
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.	24 Приготовьте также лошадей, чтобы в целости и сохранности доставить Павла к правителю Феликсу».
25 І листа написав він такого ось змісту:	25 Кроме того, он написал письмо такого содержания:
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!	26 «Клавдий Лисий шлёт приветствия его превосходительству правителю Феликсу.
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.	27 Некоторые иудеи схватили этого человека и чуть было не убили его. Но когда я узнал, что он является римским гражданином, то пришёл с солдатами и спас его.
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.	28 Желая узнать причину, по которой его обвиняют, я привёл его в их синедрион.
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.	29 Вот что я выяснил: все обвинения, выдвинутые против него, касаются их же собственного Закона, и ни в чём, заслуживающем смерти или заключения, он не повинен.
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“	30 Когда же мне сказали, что против этого человека готовится заговор, я тотчас же послал его к тебе и приказал его обвинителям представить их дело на твоё рассмотрение».
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.	31 Солдаты выполнили приказ и в тот же вечер привели Павла в Антипатриду,
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.	32 а на следующий день всадники отправились с Павлом в Кесарию, остальные же возвратились в крепость.
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.	33 Прибыв в Кесарию, всадники доставили письмо правителю и передали Павла в его руки.
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:	34 Феликс прочёл письмо и спросил Павла: «Из какой ты провинции?» Узнав, что он из Киликии,
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.	35 Феликс сказал: «Я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители». Правитель приказал держать Павла под стражей во дворце Ирода.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Старий
завіт

Новий
завіт