Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 23

1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

25 І листа написав він такого ось змісту:

26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

Деяния апостолов

Глава 23

1 Павел, устремив взгляд на членов Синедриона, сказал: «Братья! С чистой совестью перед Богом жил я до сего дня…»

2 Прервав Павла, первосвященник Анания приказал тем, кто стоял рядом, бить его по устам.

3 На это Павел сказал ему: «Бить тебя будет Бог, ты, стена побелённая! Сидишь ты тут, чтобы судить меня по Закону, а сам вопреки Закону велишь бить меня».

4 «Первосвященника Божия оскорбить ты осмелился?!» — возмутились стоявшие вокруг.

5 «Не знал я, братья, — ответил им Павел, — что он первосвященник. Я помню сказанное в Писании: „Не говори худо о начальствующем в народе твоем“».

6 Павел, хорошо зная, что одна часть Синедриона состояла из саддукеев, а другая — из фарисеев, громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисеев. И за нашу надежду на воскресение мертвых стою [я] здесь перед судом».

7 Как только он это сказал, фарисеи и саддукеи заспорили между собой, и собрание раскололось.

8 (Саддукеи, как известно, утверждают, что нет ни воскресения из мертвых, ни ангелов, ни духов, а фарисеи всё это признают.)

9 Поднялся крик, некоторые книжники из фарисеев стали спорить, заявляя: «Мы не находим ничего плохого в этом человеке. Разве не могло быть такого, что с ним говорил дух или ангел?»

10 Спор стал таким ожесточенным, что трибун начал опасаться, что Павла могут растерзать, потому он приказал воинам прийти и вывести Павла из толпы спорящих и препроводить его в крепость.

11 На следующую ночь Господь явился Павлу: «Не бойся! — сказал Он. — Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».

12 С наступлением дня некоторые иудеи вступили в тайный сговор между собой, связав себя священной клятвой, что не будут ни есть, ни пить, пока не убьют Павла.

13 В этом заговоре участвовало более сорока человек.

14 Они пришли к первосвященникам и старейшинам и сказали: «Мы связали себя священной клятвой: ничего есть не будем, пока не убьем Павла.

15 Обратитесь же теперь вместе с Синедрионом к трибуну и попросите привести к вам Павла, якобы для того, чтобы поточнее рассмотреть его дело. Мы готовы убить его прежде, чем он придет сюда».

16 Об этом заговоре узнал племянник Павла, он пришел в крепость и всё ему пересказал.

17 Павел же позвал к себе одного из центурионов и попросил его: «Этот молодой человек хочет кое-что сказать трибуну, проводи его к нему».

18 Центурион взял его, привел к трибуну и доложил: «Узник Павел позвал меня и попросил проводить этого молодого человека к тебе, ему надо о чем-то поговорить с тобой».

19 Трибун взял юношу за руку, отвел в сторону и спросил: «Так что же ты хотел мне сказать?»

20 «Иудеи, — начал тот, — договорились о том, чтобы просить тебя привести Павла завтра в Синедрион; они якобы хотят точнее рассмотреть его дело.

21 Но, прошу тебя, не доверяй им. Потому что более сорока человек устроили засаду и поклялись не есть и не пить, пока не убьют Павла. И уже сейчас они готовы и ожидают лишь твоего согласия».

22 Трибун отпустил молодого человека, наказав ему: «Не говори никому, что ты рассказал мне об этом».

23 Затем трибун вызвал двух центурионов и приказал: «К девяти часам вечера подготовьте отряд из двухсот воинов для перехода в Кесарию, а кроме того, семьдесят всадников и еще двести воинов, вооруженных копьями!

24 Приготовьте также лошадей для Павла, чтобы он под надежной охраной был доставлен к прокуратору Феликсу».

25 И он написал письмо такого содержания:

26 «Я, Клавдий Лисий, приветствую Его Превосходительство прокуратора Феликса.

27 Сообщаю, что этот человек был схвачен иудеями, и они были готовы убить его, но я с отрядом воинов вмешался и освободил его, узнав, что он римский гражданин.

28 Желая разобраться в том, в чем они его обвиняют, я привел его в их Синедрион.

29 Мне стало ясно, что обвинение касается спорных вопросов их Закона, но не предъявлено ничего такого, за что он достоин был бы смерти или тюрьмы.

30 Когда же мне стало известно о готовящемся покушении на этого человека, я немедленно послал его к тебе, а его обвинителям велел изложить перед тобой всё, что они имеют против него. Будь в полном здравии».

31 Воины, как им было приказано, взяли Павла и ночью привели его в Антипатриду,

32 а на следующий день, оставив всадников сопровождать его, возвратились в крепость.

33 Прибыв в Кесарию, сопровождавшие Павла вручили прокуратору письмо и передали ему узника.

34 Прокуратор прочел письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что тот из Киликии,

35 сказал: «Я выслушаю тебя, когда прибудут твои обвинители». И затем повелел содержать Павла под стражей во дворце Ирода.

Дiї Розділ 23	Деяния апостолов Глава 23
1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“	1 Павел, устремив взгляд на членов Синедриона, сказал: «Братья! С чистой совестью перед Богом жил я до сего дня…»
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.	2 Прервав Павла, первосвященник Анания приказал тем, кто стоял рядом, бить его по устам.
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“	3 На это Павел сказал ему: «Бить тебя будет Бог, ты, стена побелённая! Сидишь ты тут, чтобы судить меня по Закону, а сам вопреки Закону велишь бить меня».
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“	4 «Первосвященника Божия оскорбить ты осмелился?!» — возмутились стоявшие вокруг.
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.	5 «Не знал я, братья, — ответил им Павел, — что он первосвященник. Я помню сказанное в Писании: „Не говори худо о начальствующем в народе твоем“».
6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“	6 Павел, хорошо зная, что одна часть Синедриона состояла из саддукеев, а другая — из фарисеев, громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисеев. И за нашу надежду на воскресение мертвых стою [я] здесь перед судом».
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.	7 Как только он это сказал, фарисеи и саддукеи заспорили между собой, и собрание раскололось.
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.	8 (Саддукеи, как известно, утверждают, что нет ни воскресения из мертвых, ни ангелов, ни духов, а фарисеи всё это признают.)
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.	9 Поднялся крик, некоторые книжники из фарисеев стали спорить, заявляя: «Мы не находим ничего плохого в этом человеке. Разве не могло быть такого, что с ним говорил дух или ангел?»
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.	10 Спор стал таким ожесточенным, что трибун начал опасаться, что Павла могут растерзать, потому он приказал воинам прийти и вывести Павла из толпы спорящих и препроводить его в крепость.
11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“	11 На следующую ночь Господь явился Павлу: «Не бойся! — сказал Он. — Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!	12 С наступлением дня некоторые иудеи вступили в тайный сговор между собой, связав себя священной клятвой, что не будут ни есть, ни пить, пока не убьют Павла.
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.	13 В этом заговоре участвовало более сорока человек.
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!	14 Они пришли к первосвященникам и старейшинам и сказали: «Мы связали себя священной клятвой: ничего есть не будем, пока не убьем Павла.
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.	15 Обратитесь же теперь вместе с Синедрионом к трибуну и попросите привести к вам Павла, якобы для того, чтобы поточнее рассмотреть его дело. Мы готовы убить его прежде, чем он придет сюда».
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.	16 Об этом заговоре узнал племянник Павла, он пришел в крепость и всё ему пересказал.
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.	17 Павел же позвал к себе одного из центурионов и попросил его: «Этот молодой человек хочет кое-что сказать трибуну, проводи его к нему».
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.	18 Центурион взял его, привел к трибуну и доложил: «Узник Павел позвал меня и попросил проводить этого молодого человека к тебе, ему надо о чем-то поговорить с тобой».
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“	19 Трибун взял юношу за руку, отвел в сторону и спросил: «Так что же ты хотел мне сказать?»
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.	20 «Иудеи, — начал тот, — договорились о том, чтобы просить тебя привести Павла завтра в Синедрион; они якобы хотят точнее рассмотреть его дело.
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.	21 Но, прошу тебя, не доверяй им. Потому что более сорока человек устроили засаду и поклялись не есть и не пить, пока не убьют Павла. И уже сейчас они готовы и ожидают лишь твоего согласия».
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“	22 Трибун отпустил молодого человека, наказав ему: «Не говори никому, что ты рассказал мне об этом».
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.	23 Затем трибун вызвал двух центурионов и приказал: «К девяти часам вечера подготовьте отряд из двухсот воинов для перехода в Кесарию, а кроме того, семьдесят всадников и еще двести воинов, вооруженных копьями!
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.	24 Приготовьте также лошадей для Павла, чтобы он под надежной охраной был доставлен к прокуратору Феликсу».
25 І листа написав він такого ось змісту:	25 И он написал письмо такого содержания:
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!	26 «Я, Клавдий Лисий, приветствую Его Превосходительство прокуратора Феликса.
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.	27 Сообщаю, что этот человек был схвачен иудеями, и они были готовы убить его, но я с отрядом воинов вмешался и освободил его, узнав, что он римский гражданин.
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.	28 Желая разобраться в том, в чем они его обвиняют, я привел его в их Синедрион.
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.	29 Мне стало ясно, что обвинение касается спорных вопросов их Закона, но не предъявлено ничего такого, за что он достоин был бы смерти или тюрьмы.
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“	30 Когда же мне стало известно о готовящемся покушении на этого человека, я немедленно послал его к тебе, а его обвинителям велел изложить перед тобой всё, что они имеют против него. Будь в полном здравии».
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.	31 Воины, как им было приказано, взяли Павла и ночью привели его в Антипатриду,
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.	32 а на следующий день, оставив всадников сопровождать его, возвратились в крепость.
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.	33 Прибыв в Кесарию, сопровождавшие Павла вручили прокуратору письмо и передали ему узника.
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:	34 Прокуратор прочел письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что тот из Киликии,
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.	35 сказал: «Я выслушаю тебя, когда прибудут твои обвинители». И затем повелел содержать Павла под стражей во дворце Ирода.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Старий
завіт

Новий
завіт