Дiї

Розділ 23

1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

25 І листа написав він такого ось змісту:

26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

Деяния апостолов

Глава 23

1 Устремив взор на синедрион, Павел сказал: мужи братья, я по всей доброй совести прожил жизнь мою пред Богом до сего дня.

2 Но первосвященник Анания приказал стоящим при нем бить его по устам.

3 Тогда Павел ему сказал: бить тебя будет Бог, стена побелённая! И сидишь-то ты, чтобы судить меня по Закону, и преступая Закон, велишь меня бить!

4 Стоящие же сказали: первосвященника Божия поносишь?

5 И сказал Павел: я не знал, братья, что он первосвященник. Ибо написано: «о начальствующем в народе твоем не говори худо».

6 Но учтя, что одна часть принадлежит к саддукеям, а другая к фарисеям, Павел начал громко говорить в синедрионе: мужи братья, я фарисей, сын фарисейский; судят меня за надежду и за воскресение мертвых.

7 Когда он сказал это, произошла распря между фарисеями и саддукеями, и собрание раскололось.

8 Ибо саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангела, ни духа; фарисеи же признают всё это.

9 Поднялся большой крик и, встав, некоторые из книжников фарисейской стороны спорили, говоря: ничего худого мы не находим в этом человеке. А что, если дух сказал ему, или ангел?

10 Но так как распря усиливалась, то трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал наряду воинов придти, взять его силой из их среды и вести в казарму.

11 А следующей ночью Господь, представ ему, сказал: мужайся; ибо как ты был свидетелем Моим в Иерусалиме, так надлежит тебе свидетельствовать и в Риме.

12 С наступлением дня, Иудеи сговорились между собой и связали себя заклятием не есть и не пить, доколе не убьют Павла.

13 Было более сорока, составивших этот заговор.

14 Они, явившись к первосвященникам и старейшинам, сказали: мы заклятием закляли себя ничего не вкушать, доколе не убьем Павла.

15 Итак, теперь же вы с синедрионом дайте знать трибуну, чтобы он привел его к вам, якобы для более точного рассмотрения его дела; а мы, прежде чем он приблизится, готовы убить его.

16 Услышав же об этой западне, сын сестры Павловой пришел и, войдя в казарму, сообщил Павлу.

17 Призвав одного из сотников, Павел сказал: отведи этого юношу к трибуну, потому что он имеет нечто сказать ему.

18 Тот, взяв его, привел к трибуну и говорит: узник Павел, призвав меня, попросил привести к тебе этого юношу, который имеет нечто сказать тебе.

19 Трибун, взяв его за руку и отведя в сторону, спрашивал: что такое имеешь ты сообщить мне?

20 Он сказал: Иудеи согласились просить тебя, чтобы завтра ты привел Павла в синедрион, якобы для более точного расследования о нем.

21 Ты же не дай им убедить тебя: ибо его подстерегают более сорока человек из них, которые связали себя заклятием не есть и не пить, доколе не убьют его; и они теперь готовы, ожидая твоего распоряжения.

22 Тогда трибун отпустил юношу, приказав никому не выдать, что «ты меня поставил об этом в известность».

23 И призвав двух сотников, сказал: приготовьте двести воинов, чтобы шли в Кесарию, и семьдесят конных и двести стрелков, с третьего часа ночи;

24 и вьючных животных дать, чтобы, посадив Павла верхом, благополучно доставить к правителю Феликсу.

25 И написал письмо такого содержания:

26 «Клавдий Лисий Превосходнейшему Правителю Феликсу, — радоваться!

27 Этого человека схватили Иудеи и собирались убить. Придя с нарядом воинов, я его выручил, получив сведения, что он Римский гражданин.

28 И желая точно узнать то обвинение, которое они выставляют против него, я привел его в их синедрион,

29 и нашел, что относится оно к спорным вопросам их закона, но что он не обвиняется ни в каком преступлении достойном смерти или уз.

30 Между тем, будучи осведомлен о готовящемся на этого человека покушении, я тотчас же послал его к тебе, приказав и обвинителям говорить против него перед тобой. Будь здоров».

31 Итак, воины, по данному им приказанию, взяв Павла, повели его ночью в Антипатриду.

32 А на другой день, предоставив конным идти с ним, возвратились в казарму.

33 Те, прибыв в Кесарию и вручив письмо правителю, представили ему и Павла.

34 Прочитав же и спросив, из какой он провинции, и узнав, что из Киликии,

35 правитель сказал: я выслушаю тебя, когда явятся и твои обвинители, повелев ему быть под стражей в Иродовой претории.

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

1 Устремив взор на синедрион, Павел сказал: мужи братья, я по всей доброй совести прожил жизнь мою пред Богом до сего дня.

2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

2 Но первосвященник Анания приказал стоящим при нем бить его по устам.

3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

3 Тогда Павел ему сказал: бить тебя будет Бог, стена побелённая! И сидишь-то ты, чтобы судить меня по Закону, и преступая Закон, велишь меня бить!

4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

4 Стоящие же сказали: первосвященника Божия поносишь?

5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

5 И сказал Павел: я не знал, братья, что он первосвященник. Ибо написано: «о начальствующем в народе твоем не говори худо».

6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

6 Но учтя, что одна часть принадлежит к саддукеям, а другая к фарисеям, Павел начал громко говорить в синедрионе: мужи братья, я фарисей, сын фарисейский; судят меня за надежду и за воскресение мертвых.

7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

7 Когда он сказал это, произошла распря между фарисеями и саддукеями, и собрание раскололось.

8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

8 Ибо саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангела, ни духа; фарисеи же признают всё это.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

9 Поднялся большой крик и, встав, некоторые из книжников фарисейской стороны спорили, говоря: ничего худого мы не находим в этом человеке. А что, если дух сказал ему, или ангел?

10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

10 Но так как распря усиливалась, то трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал наряду воинов придти, взять его силой из их среды и вести в казарму.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

11 А следующей ночью Господь, представ ему, сказал: мужайся; ибо как ты был свидетелем Моим в Иерусалиме, так надлежит тебе свидетельствовать и в Риме.

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

12 С наступлением дня, Иудеи сговорились между собой и связали себя заклятием не есть и не пить, доколе не убьют Павла.

13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

13 Было более сорока, составивших этот заговор.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

14 Они, явившись к первосвященникам и старейшинам, сказали: мы заклятием закляли себя ничего не вкушать, доколе не убьем Павла.

15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

15 Итак, теперь же вы с синедрионом дайте знать трибуну, чтобы он привел его к вам, якобы для более точного рассмотрения его дела; а мы, прежде чем он приблизится, готовы убить его.

16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

16 Услышав же об этой западне, сын сестры Павловой пришел и, войдя в казарму, сообщил Павлу.

17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

17 Призвав одного из сотников, Павел сказал: отведи этого юношу к трибуну, потому что он имеет нечто сказать ему.

18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

18 Тот, взяв его, привел к трибуну и говорит: узник Павел, призвав меня, попросил привести к тебе этого юношу, который имеет нечто сказать тебе.

19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

19 Трибун, взяв его за руку и отведя в сторону, спрашивал: что такое имеешь ты сообщить мне?

20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

20 Он сказал: Иудеи согласились просить тебя, чтобы завтра ты привел Павла в синедрион, якобы для более точного расследования о нем.

21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

21 Ты же не дай им убедить тебя: ибо его подстерегают более сорока человек из них, которые связали себя заклятием не есть и не пить, доколе не убьют его; и они теперь готовы, ожидая твоего распоряжения.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

22 Тогда трибун отпустил юношу, приказав никому не выдать, что «ты меня поставил об этом в известность».

23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

23 И призвав двух сотников, сказал: приготовьте двести воинов, чтобы шли в Кесарию, и семьдесят конных и двести стрелков, с третьего часа ночи;

24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

24 и вьючных животных дать, чтобы, посадив Павла верхом, благополучно доставить к правителю Феликсу.

25 І листа написав він такого ось змісту:

25 И написал письмо такого содержания:

26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

26 «Клавдий Лисий Превосходнейшему Правителю Феликсу, — радоваться!

27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

27 Этого человека схватили Иудеи и собирались убить. Придя с нарядом воинов, я его выручил, получив сведения, что он Римский гражданин.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

28 И желая точно узнать то обвинение, которое они выставляют против него, я привел его в их синедрион,

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

29 и нашел, что относится оно к спорным вопросам их закона, но что он не обвиняется ни в каком преступлении достойном смерти или уз.

30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

30 Между тем, будучи осведомлен о готовящемся на этого человека покушении, я тотчас же послал его к тебе, приказав и обвинителям говорить против него перед тобой. Будь здоров».

31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

31 Итак, воины, по данному им приказанию, взяв Павла, повели его ночью в Антипатриду.

32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

32 А на другой день, предоставив конным идти с ним, возвратились в казарму.

33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

33 Те, прибыв в Кесарию и вручив письмо правителю, представили ему и Павла.

34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

34 Прочитав же и спросив, из какой он провинции, и узнав, что из Киликии,

35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

35 правитель сказал: я выслушаю тебя, когда явятся и твои обвинители, повелев ему быть под стражей в Иродовой претории.