CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Деяния апостолов

Глава 14

1 В Иконии Павел и Варнава, как обычно, пришли в иудейскую синагогу и говорили так убедительно, что многие иудеи и язычники поверили.

2 Но некоторые иудеи не поверили и отравили умы язычников, внушив злобу против братьев.

3 Павел и Варнава пробыли там долгое время и смело говорили о Господе, Который, как свидетельство Своей благодати, творил их руками знамения и чудеса.

4 Население города разделилось: одни были с иудеями, а другие — с апостолами.

5 Когда же язычники и иудеи вместе со своими предводителями задумали побить Павла и Варнаву камнями,

6 то апостолы, узнав об этом, ушли в окрестность городов Листра и Дервия, в Ликаонии,

7 и там продолжали проповедовать Благую Весть.

8 В Листре жил человек, чьи ноги отнялись ещё при рождении, и, будучи всю жизнь калекой, он никогда не ходил.

9 Этот человек сидел и слушал речи Павла. Павел посмотрел на него и, увидев, что у того есть вера получить исцеление,

10 громко сказал: «Встань на ноги». Тогда калека вскочил и стал ходить.

11 А люди, увидев, что сделал Павел, закричали на своём языке: «Боги в человеческом образе сошли к нам!» —

12 и назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, так как из них двоих говорил он.

13 За городскими воротами стоял храм Зевса. Жрец этого храма привёл быков и принёс венки к воротам и хотел вместе с народом принести жертвы в знак поклонения апостолам.

14 Услышав об этом, Варнава и Павел разорвали на себе одежды и с криком бросились к толпе,

15 восклицая: «Люди, что вы делаете? Мы не боги, а такие же, как и вы! Мы пришли к вам с Благовестием, чтобы вы оставили эти никчёмные вещи и обратились к живому Богу, создавшему небо и землю, и море, и всё, что в них.

16 Прежде Он позволял каждому народу идти своим путём,

17 хотя постоянно напоминал о Себе, творя добро: посылая вам с неба дожди, давая вам урожай в плодоносное время, даруя вам пищу, а сердца ваши наполняя радостью».

18 Даже такими словами Павел и Варнава едва сумели удержать толпу от жертвоприношения им.

19 Но в это время из Антиохии и Иконии пришли иудеи и настроили толпу против Павла. Они побили его камнями и выволокли за город, думая, что он умер.

20 Когда ученики собрались вокруг него, он встал и пошёл в город, а на следующий день вместе с Варнавой отправился в Дервию.

21 Павел и Варнава благовествовали в том городе и приобрели много учеников, а потом возвратились в Листру, Иконию и Антиохию,

22 укрепляя души учеников и побуждая их оставаться твёрдыми в вере. Они говорили: «Нам предстоит пройти через множество страданий, прежде чем мы войдём в Царство Божье».

23 Избрав в каждой церкви старейшин, Павел и Варнава после молитвы и поста передали их на милость Господа, в Которого те поверили.

24 Пройдя через Писидию, Павел и Варнава пришли в Памфилию

25 и проповедовали в Пергии. Затем они отправились в Атталию,

26 а оттуда отплыли в Антиохию, из которой прежде, по благодати Божьей, были посланы верующими совершить то, что ими было исполнено.

27 Прибыв туда и собрав всю церковь, Павел и Варнава рассказали обо всём, что сотворил через них Бог и как Он открыл язычникам дверь веры.

28 И они ещё долго оставались там с учениками.

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

1 В Иконии Павел и Варнава, как обычно, пришли в иудейскую синагогу и говорили так убедительно, что многие иудеи и язычники поверили.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

2 Но некоторые иудеи не поверили и отравили умы язычников, внушив злобу против братьев.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

3 Павел и Варнава пробыли там долгое время и смело говорили о Господе, Который, как свидетельство Своей благодати, творил их руками знамения и чудеса.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

4 Население города разделилось: одни были с иудеями, а другие — с апостолами.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

5 Когда же язычники и иудеи вместе со своими предводителями задумали побить Павла и Варнаву камнями,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

6 то апостолы, узнав об этом, ушли в окрестность городов Листра и Дервия, в Ликаонии,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

7 и там продолжали проповедовать Благую Весть.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

8 В Листре жил человек, чьи ноги отнялись ещё при рождении, и, будучи всю жизнь калекой, он никогда не ходил.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

9 Этот человек сидел и слушал речи Павла. Павел посмотрел на него и, увидев, что у того есть вера получить исцеление,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

10 громко сказал: «Встань на ноги». Тогда калека вскочил и стал ходить.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

11 А люди, увидев, что сделал Павел, закричали на своём языке: «Боги в человеческом образе сошли к нам!» —

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

12 и назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, так как из них двоих говорил он.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

13 За городскими воротами стоял храм Зевса. Жрец этого храма привёл быков и принёс венки к воротам и хотел вместе с народом принести жертвы в знак поклонения апостолам.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

14 Услышав об этом, Варнава и Павел разорвали на себе одежды и с криком бросились к толпе,

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

15 восклицая: «Люди, что вы делаете? Мы не боги, а такие же, как и вы! Мы пришли к вам с Благовестием, чтобы вы оставили эти никчёмные вещи и обратились к живому Богу, создавшему небо и землю, и море, и всё, что в них.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

16 Прежде Он позволял каждому народу идти своим путём,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

17 хотя постоянно напоминал о Себе, творя добро: посылая вам с неба дожди, давая вам урожай в плодоносное время, даруя вам пищу, а сердца ваши наполняя радостью».

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

18 Даже такими словами Павел и Варнава едва сумели удержать толпу от жертвоприношения им.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

19 Но в это время из Антиохии и Иконии пришли иудеи и настроили толпу против Павла. Они побили его камнями и выволокли за город, думая, что он умер.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

20 Когда ученики собрались вокруг него, он встал и пошёл в город, а на следующий день вместе с Варнавой отправился в Дервию.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

21 Павел и Варнава благовествовали в том городе и приобрели много учеников, а потом возвратились в Листру, Иконию и Антиохию,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

22 укрепляя души учеников и побуждая их оставаться твёрдыми в вере. Они говорили: «Нам предстоит пройти через множество страданий, прежде чем мы войдём в Царство Божье».

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

23 Избрав в каждой церкви старейшин, Павел и Варнава после молитвы и поста передали их на милость Господа, в Которого те поверили.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

24 Пройдя через Писидию, Павел и Варнава пришли в Памфилию

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

25 и проповедовали в Пергии. Затем они отправились в Атталию,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

26 а оттуда отплыли в Антиохию, из которой прежде, по благодати Божьей, были посланы верующими совершить то, что ими было исполнено.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

27 Прибыв туда и собрав всю церковь, Павел и Варнава рассказали обо всём, что сотворил через них Бог и как Он открыл язычникам дверь веры.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

28 И они ещё долго оставались там с учениками.