ДiїРозділ 14 |
|
1 |
|
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів. |
|
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками. |
|
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів. |
|
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити, |
|
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні, |
|
7 і Єва́нгелію там звіща́ли. |
|
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг. |
|
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, |
|
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав. |
|
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“ |
|
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові. |
|
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів. |
|
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи |
|
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. |
|
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми, |
|
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“. |
|
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов. |
|
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він. |
|
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію. |
|
21 |
|
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство. |
|
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували. |
|
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю; |
|
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли, |
|
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли. |
|
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам. |
|
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями. |
Деяния посланников МасихаГлава 14 |
|
1 |
|
2 Однако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против верующих. |
|
3 Паул и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Повелителе Исе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса. |
|
4 Жители города разделились. Одни поддерживали отвергающих Ису иудеев, а другие – посланников. |
|
5 Но когда язычники и отвергающие Ису иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями, |
|
6 те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии, Листру и Дербию, и в их окрестности, |
|
7 где продолжали возвещать Радостную Весть. |
|
8 |
|
9 Он слушал то, что говорил Паул. Паул же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления. |
|
10 – Встань на ноги твои прямо! – громко сказал он калеке. |
|
11 Люди увидели, что сделал Паул, и стали кричать на ликаонском языке: |
|
12 Они назвали Варнаву Зевсом, а Паула Гермесом, потому что говорил в основном он. |
|
13 За городом был храм Зевса, и его жрец привёл к городским воротам быков и принёс венки, желая вместе с народом принести им жертву. |
|
14 Когда же посланники Варнава и Паул услышали об этом, они от такого кощунства разорвали на себе одежду, кинулись в толпу и стали кричать: |
|
15 – Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих ложных богов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и всё, что в них. . |
|
16 В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями, |
|
17 но продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в своё время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью. |
|
18 Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву. |
|
19 Однако некоторые иудеи, которые пришли из Антиохии и Конии, склонили толпу на свою сторону. Паула побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мёртв. |
|
20 Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошёл обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дербию. |
|
21 |
|
22 Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твёрдыми в вере. |
|
23 Паул и Варнава в каждой общине верующих назначили по несколько старейшин и, помолившись с постом, посвятили их Повелителю Исе, в Которого они поверили. |
|
24 Затем они прошли Писидию и пришли в Памфилию. |
|
25 Проповедовав слово в Пергии, они пришли в Анталью. |
|
26 Из Антальи они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены попечению Всевышнего на труд, который они и исполнили. |
|
27 Вернувшись обратно, они собрали общину верующих и рассказали обо всём, что Всевышний совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников. |
|
28 Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками. |
ДiїРозділ 14 |
Деяния посланников МасихаГлава 14 |
|
1 |
1 |
|
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів. |
2 Однако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против верующих. |
|
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками. |
3 Паул и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Повелителе Исе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса. |
|
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів. |
4 Жители города разделились. Одни поддерживали отвергающих Ису иудеев, а другие – посланников. |
|
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити, |
5 Но когда язычники и отвергающие Ису иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями, |
|
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні, |
6 те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии, Листру и Дербию, и в их окрестности, |
|
7 і Єва́нгелію там звіща́ли. |
7 где продолжали возвещать Радостную Весть. |
|
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг. |
8 |
|
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, |
9 Он слушал то, что говорил Паул. Паул же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления. |
|
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав. |
10 – Встань на ноги твои прямо! – громко сказал он калеке. |
|
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“ |
11 Люди увидели, что сделал Паул, и стали кричать на ликаонском языке: |
|
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові. |
12 Они назвали Варнаву Зевсом, а Паула Гермесом, потому что говорил в основном он. |
|
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів. |
13 За городом был храм Зевса, и его жрец привёл к городским воротам быков и принёс венки, желая вместе с народом принести им жертву. |
|
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи |
14 Когда же посланники Варнава и Паул услышали об этом, они от такого кощунства разорвали на себе одежду, кинулись в толпу и стали кричать: |
|
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. |
15 – Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих ложных богов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и всё, что в них. . |
|
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми, |
16 В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями, |
|
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“. |
17 но продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в своё время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью. |
|
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов. |
18 Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву. |
|
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він. |
19 Однако некоторые иудеи, которые пришли из Антиохии и Конии, склонили толпу на свою сторону. Паула побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мёртв. |
|
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію. |
20 Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошёл обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дербию. |
|
21 |
21 |
|
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство. |
22 Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твёрдыми в вере. |
|
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували. |
23 Паул и Варнава в каждой общине верующих назначили по несколько старейшин и, помолившись с постом, посвятили их Повелителю Исе, в Которого они поверили. |
|
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю; |
24 Затем они прошли Писидию и пришли в Памфилию. |
|
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли, |
25 Проповедовав слово в Пергии, они пришли в Анталью. |
|
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли. |
26 Из Антальи они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены попечению Всевышнего на труд, который они и исполнили. |
|
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам. |
27 Вернувшись обратно, они собрали общину верующих и рассказали обо всём, что Всевышний совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников. |
|
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями. |
28 Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками. |