Йов

Розділ 4

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

Книга Иова

Глава 4

1 И начал Елифаз Феманитянин, и сказал:

2 Можем ли попытаться сказать нечто тебе, изнеможенному? и удержать слова кто бы мог?

3 Вот ты учил многих, и руки расслабленные укреплял;

4 Падающего восставляли слова твои; и колена гнувшиеся ты утверждал.

5 А ныне, когда дошло до тебя, ты изнемог; коснулось тебя, и ты в смятении.

6 Благочестие твое не есть ли надежда твоя? и чистота путей твоих не есть ли упование твое?

7 Вспомни же, кто тот невинный, который погиб, и где были искоренены праведные?

8 Как я видал, оравшие беду и сеявшие скорбь пожинают ее:

9 От дуновения Божия погибают, и от духа гнева Его исчезают.

10 Рев льва и голос рыкающего!.. и зубы скимнов сокрушены!

11 Могучий лев погибает без корму, и дети львицы рассеиваются.

12 И ко мне прокралось слово, и приняло ухо мое шепот его. {Дабы предать более авторитета своим словам, Елифаз делает намек, что он получил откровение.}

13 Во время дум, прежде видений ночных, когда находит глубокий сон на человеков,

14 Ужас объял меня и трепет, и все кости мои потряс.

15 И дух предо мною пронесся; стали дыбом волоса на теле моем.

16 Стоял, - но я не мог распознать вида его, облик пред глазами моими... тихое веяние... и голос слышу:

17 `Смертный пред Богом праведен ли? чист ли человек пред Создавшим его?

18 Се! слугам Своим Он не доверяет; и в Ангелах Своих усматривает недостатки.

19 Что же обитающие в домах из брения, которых основание в прахе?.. они были бы истреблены прежде моли,

20 Между утром и вечером сокрушились бы, навеки погибли бы без призрения.

21 Не исторглась ли бы тетива их у них {образ, свойственный семитам для обозначения смерти: тело они сравнивают с палаткой, - душу с тетивою, которая поддерживает палатку}? умерли бы, но не достигнув мудрости`.

Йов

Розділ 4

Книга Иова

Глава 4

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

1 И начал Елифаз Феманитянин, и сказал:

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

2 Можем ли попытаться сказать нечто тебе, изнеможенному? и удержать слова кто бы мог?

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

3 Вот ты учил многих, и руки расслабленные укреплял;

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

4 Падающего восставляли слова твои; и колена гнувшиеся ты утверждал.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

5 А ныне, когда дошло до тебя, ты изнемог; коснулось тебя, и ты в смятении.

6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

6 Благочестие твое не есть ли надежда твоя? и чистота путей твоих не есть ли упование твое?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

7 Вспомни же, кто тот невинный, который погиб, и где были искоренены праведные?

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

8 Как я видал, оравшие беду и сеявшие скорбь пожинают ее:

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

9 От дуновения Божия погибают, и от духа гнева Его исчезают.

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

10 Рев льва и голос рыкающего!.. и зубы скимнов сокрушены!

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

11 Могучий лев погибает без корму, и дети львицы рассеиваются.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

12 И ко мне прокралось слово, и приняло ухо мое шепот его. {Дабы предать более авторитета своим словам, Елифаз делает намек, что он получил откровение.}

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

13 Во время дум, прежде видений ночных, когда находит глубокий сон на человеков,

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

14 Ужас объял меня и трепет, и все кости мои потряс.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

15 И дух предо мною пронесся; стали дыбом волоса на теле моем.

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

16 Стоял, - но я не мог распознать вида его, облик пред глазами моими... тихое веяние... и голос слышу:

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

17 `Смертный пред Богом праведен ли? чист ли человек пред Создавшим его?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

18 Се! слугам Своим Он не доверяет; и в Ангелах Своих усматривает недостатки.

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!

19 Что же обитающие в домах из брения, которых основание в прахе?.. они были бы истреблены прежде моли,

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

20 Между утром и вечером сокрушились бы, навеки погибли бы без призрения.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

21 Не исторглась ли бы тетива их у них {образ, свойственный семитам для обозначения смерти: тело они сравнивают с палаткой, - душу с тетивою, которая поддерживает палатку}? умерли бы, но не достигнув мудрости`.