CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

Деяния апостолов

Глава 7

1 И сказал первосвященник: так ли это?

2 И тот сказал: Мужи братья и отцы! Послушайте! Бог славы явился отцу нашему Аврааму, когда он был еще в Месопотамии, прежде поселения его в Харране, и сказал ему:

3 «выйди из земли твоей и из родни твоей и иди в землю, которую Я тебе укажу».

4 Тогда, выйдя из земли Халдейской, поселился он в Харране. И оттуда, по смерти отца его, Бог переселил его в эту землю, на которой вы теперь живете.

5 И не дал ему наследия в ней ни на стопу ноги, но обещал дать её во владение ему и семени его после него, обещал, когда не было у него детей.

6 И Бог сказал так: «будет семя его пришельцем на земле чужой, и поработят его и будут творить ему зло четыреста лет.

7 И народ, которому они будут рабами, судить буду Я», — Бог сказал, — «и после этого они выйдут и будут служить Мне на этом месте».

8 И дал ему завет обрезания. И так родил он Исаака и обрезал его в день восьмой; и Исаак — Иакова, и Иаков — двенадцать патриархов.

9 И патриархи, позавидовав Иосифу, продали его в Египет. И был Бог с ним,

10 и избавил его от всех скорбей и дал ему милость и мудрость в глазах фараона, царя Египетского. И поставил его начальником над Египтом и над всем домом его.

11 И пришел голод на весь Египет и Ханаан, и скорбь великая; и не находили пищи отцы наши.

12 Иаков же, услышав, что есть хлеб в Египте, послал отцов наших в первый раз.

13 И во второй раз узнан был Иосиф братьями своими, и стал известен фараону род Иосифа.

14 Иосиф же послал и вызвал Иакова, отца своего, и всю родню: семьдесят пять душ.

15 И сошел Иаков в Египет и скончался сам и отцы наши;

16 и были они перенесены в Сихем и положены в гробнице, которую купил Авраам ценой серебра у сынов Емморовых в Сихеме.

17 Когда же стало приближаться время исполниться обещанию, которое Богу угодно было дать Аврааму, возрос народ и умножился в Египте.

18 Так было, пока не восстал иной царь над Египтом, который не знал Иосифа.

19 Он, прибегнув к хитрости против рода нашего, в злобе на отцов, заставлял их бросать младенцев своих, чтобы те не оставались в живых.

20 В это время родился Моисей и был прекрасен пред Богом. Его кормили три месяца в доме отца.

21 А когда был он брошен, взяла его к себе дочь фараона и воспитала его как своего сына.

22 И научен был Моисей всей мудрости Египетской и был силен в словах и делах своих.

23 Когда же исполнялось ему сорок лет, пришло ему на сердце посетить братьев своих, сынов Израилевых.

24 И увидев, что кого-то обижают, он заступился и отомстил за страдавшего, поразив Египтянина.

25 Он думал, что братья понимают, что Бог рукой его дает спасение им; но они не поняли.

26 На следующий день он появился между ними, когда они дрались, и склонял их к миру словами: «мужи, вы — братья; почему вы обижаете друг друга?»

27 Но обижающий ближнего оттолкнул его, сказав: «кто тебя поставил начальником и судьей над нами?

28 Не хочешь ли ты убить меня так же, как убил вчера Египтянина?»

29 И бежал Моисей из-за этого слова и стал пришельцем в земле Мадиамской, где он родил двух сыновей.

30 И по исполнении сорока лет, явился ему в пустыне горы Синая Ангел в пламени горящей купины.

31 Моисей же, увидев, дивился видению. А когда он подходил, чтобы всмотреться, раздался голос Господа:

32 «Я — Бог отцов твоих, Бог Авраама, и Исаака, и Иакова». Объятый трепетом, Моисей не посмел всматриваться.

33 И сказал ему Господь: «сними обувь с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, земля святая.

34 Увидел Я, увидел притеснение народа Моего, который в Египте, и стенание его услышал и нисшел освободить их. И теперь иди, Я пошлю тебя в Египет».

35 Этого Моисея, которого они отвергли, сказав: «кто тебя поставил начальником и судьей?» — его-то послал Бог и начальником и избавителем, рукою Ангела, явившегося ему в купине.

36 Это он вывел их, творя чудеса и знамения в земле Египетской и в Чермном море и в пустыне сорок лет.

37 Это тот Моисей, который сказал сынам Израилевым: «Пророка вам воздвигнет Бог из братьев ваших, как меня».

38 Это тот, кто в собрании в пустыне был с Ангелом, говорившим ему на горе Синае, и с отцами нашими; тот, который принял слова живые, чтобы дать вам,

39 которому не захотели покориться отцы ваши, но отринули его и обратились сердцами своими к Египту,

40 сказав Аарону: «сделай нам богов, которые пойдут впереди нас, ибо Моисей этот, который вывел нас из земли Египетской, — не знаем, что случилось с ним».

41 И сделали они тельца в дни те, и принесли жертву идолу, и радовались делу рук своих.

42 И отвратился Бог и предал их служить воинству небесному, как написано в книге Пророков: «Заклания и жертвы принесли ли вы Мне за сорок лет в пустыне, дом Израилев?

43 И взяли вы с собою скинию Молоха и звезду бога вашего Ремфана, изображения, которые вы сделали, чтобы поклоняться им, и Я переселю вас дальше Вавилона».

44 Скиния свидетельства была у отцов наших в пустыне, как повелел Говоривший Моисею сделать её по образу, который тот увидел.

45 Её, получив по преемству, и внесли отцы наши с Иисусом во владения народов, которых изгнал Бог от лица отцов наших. Так было до дней Давида,

46 который обрел благодать пред Богом и молился о том, чтобы найти жилище Богу Иакова.

47 Соломон же воздвиг Ему дом.

48 Но не живет Всевышний в рукотворенном, как говорит пророк:

49 «Небо — Мне престол, а земля — подножие ног Моих. Какой дом вы построите Мне, говорит Господь, или какое место покоя Моего?

50 Не Моя ли рука сотворила это всё?»

51 Жестоковыйные и необрезанные сердцем и ушами, вы всегда Духу Святому противитесь, как отцы ваши, так и вы.

52 Кого из пророков не гнали отцы ваши? И убили они предвозвестивших пришествие Праведного, Которого предателями и убийцами вы теперь сделались,

53 вы, которые получили Закон в наставлениях ангельских и не сохранили.

54 Слыша это, они кипели бешенством в сердцах своих и скрежетали на него зубами.

55 А он, полный Духа Святого, устремил взор к небу и увидел славу Божию и Иисуса, стоящего по правую сторону Бога,

56 и сказал: вот я вижу отверстые небеса и Сына Человеческого стоящего по правую сторону Бога.

57 Они же, закричав громким голосом, зажали уши свои и устремились единодушно на него;

58 и, выгнав его за пределы города, побивали камнями. И свидетели сложили одежды свои у ног юноши, называемого Савлом.

59 И побивали камнями Стефана, а он взывал и говорил: Господи Иисусе, прими дух мой.

60 И склонив колени, воскликнул громким голосом: Господи, не вмени им этого греха! И сказав это, почил.

Дiї

Розділ 7

Деяния апостолов

Глава 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

1 И сказал первосвященник: так ли это?

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

2 И тот сказал: Мужи братья и отцы! Послушайте! Бог славы явился отцу нашему Аврааму, когда он был еще в Месопотамии, прежде поселения его в Харране, и сказал ему:

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

3 «выйди из земли твоей и из родни твоей и иди в землю, которую Я тебе укажу».

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

4 Тогда, выйдя из земли Халдейской, поселился он в Харране. И оттуда, по смерти отца его, Бог переселил его в эту землю, на которой вы теперь живете.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

5 И не дал ему наследия в ней ни на стопу ноги, но обещал дать её во владение ему и семени его после него, обещал, когда не было у него детей.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

6 И Бог сказал так: «будет семя его пришельцем на земле чужой, и поработят его и будут творить ему зло четыреста лет.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

7 И народ, которому они будут рабами, судить буду Я», — Бог сказал, — «и после этого они выйдут и будут служить Мне на этом месте».

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

8 И дал ему завет обрезания. И так родил он Исаака и обрезал его в день восьмой; и Исаак — Иакова, и Иаков — двенадцать патриархов.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

9 И патриархи, позавидовав Иосифу, продали его в Египет. И был Бог с ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

10 и избавил его от всех скорбей и дал ему милость и мудрость в глазах фараона, царя Египетского. И поставил его начальником над Египтом и над всем домом его.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

11 И пришел голод на весь Египет и Ханаан, и скорбь великая; и не находили пищи отцы наши.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

12 Иаков же, услышав, что есть хлеб в Египте, послал отцов наших в первый раз.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

13 И во второй раз узнан был Иосиф братьями своими, и стал известен фараону род Иосифа.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

14 Иосиф же послал и вызвал Иакова, отца своего, и всю родню: семьдесят пять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

15 И сошел Иаков в Египет и скончался сам и отцы наши;

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

16 и были они перенесены в Сихем и положены в гробнице, которую купил Авраам ценой серебра у сынов Емморовых в Сихеме.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

17 Когда же стало приближаться время исполниться обещанию, которое Богу угодно было дать Аврааму, возрос народ и умножился в Египте.

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

18 Так было, пока не восстал иной царь над Египтом, который не знал Иосифа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

19 Он, прибегнув к хитрости против рода нашего, в злобе на отцов, заставлял их бросать младенцев своих, чтобы те не оставались в живых.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

20 В это время родился Моисей и был прекрасен пред Богом. Его кормили три месяца в доме отца.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

21 А когда был он брошен, взяла его к себе дочь фараона и воспитала его как своего сына.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

22 И научен был Моисей всей мудрости Египетской и был силен в словах и делах своих.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

23 Когда же исполнялось ему сорок лет, пришло ему на сердце посетить братьев своих, сынов Израилевых.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

24 И увидев, что кого-то обижают, он заступился и отомстил за страдавшего, поразив Египтянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

25 Он думал, что братья понимают, что Бог рукой его дает спасение им; но они не поняли.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

26 На следующий день он появился между ними, когда они дрались, и склонял их к миру словами: «мужи, вы — братья; почему вы обижаете друг друга?»

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

27 Но обижающий ближнего оттолкнул его, сказав: «кто тебя поставил начальником и судьей над нами?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

28 Не хочешь ли ты убить меня так же, как убил вчера Египтянина?»

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

29 И бежал Моисей из-за этого слова и стал пришельцем в земле Мадиамской, где он родил двух сыновей.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

30 И по исполнении сорока лет, явился ему в пустыне горы Синая Ангел в пламени горящей купины.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

31 Моисей же, увидев, дивился видению. А когда он подходил, чтобы всмотреться, раздался голос Господа:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

32 «Я — Бог отцов твоих, Бог Авраама, и Исаака, и Иакова». Объятый трепетом, Моисей не посмел всматриваться.

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

33 И сказал ему Господь: «сними обувь с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, земля святая.

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

34 Увидел Я, увидел притеснение народа Моего, который в Египте, и стенание его услышал и нисшел освободить их. И теперь иди, Я пошлю тебя в Египет».

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

35 Этого Моисея, которого они отвергли, сказав: «кто тебя поставил начальником и судьей?» — его-то послал Бог и начальником и избавителем, рукою Ангела, явившегося ему в купине.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

36 Это он вывел их, творя чудеса и знамения в земле Египетской и в Чермном море и в пустыне сорок лет.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

37 Это тот Моисей, который сказал сынам Израилевым: «Пророка вам воздвигнет Бог из братьев ваших, как меня».

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

38 Это тот, кто в собрании в пустыне был с Ангелом, говорившим ему на горе Синае, и с отцами нашими; тот, который принял слова живые, чтобы дать вам,

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

39 которому не захотели покориться отцы ваши, но отринули его и обратились сердцами своими к Египту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

40 сказав Аарону: «сделай нам богов, которые пойдут впереди нас, ибо Моисей этот, который вывел нас из земли Египетской, — не знаем, что случилось с ним».

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

41 И сделали они тельца в дни те, и принесли жертву идолу, и радовались делу рук своих.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

42 И отвратился Бог и предал их служить воинству небесному, как написано в книге Пророков: «Заклания и жертвы принесли ли вы Мне за сорок лет в пустыне, дом Израилев?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

43 И взяли вы с собою скинию Молоха и звезду бога вашего Ремфана, изображения, которые вы сделали, чтобы поклоняться им, и Я переселю вас дальше Вавилона».

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

44 Скиния свидетельства была у отцов наших в пустыне, как повелел Говоривший Моисею сделать её по образу, который тот увидел.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

45 Её, получив по преемству, и внесли отцы наши с Иисусом во владения народов, которых изгнал Бог от лица отцов наших. Так было до дней Давида,

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

46 который обрел благодать пред Богом и молился о том, чтобы найти жилище Богу Иакова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

47 Соломон же воздвиг Ему дом.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

48 Но не живет Всевышний в рукотворенном, как говорит пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

49 «Небо — Мне престол, а земля — подножие ног Моих. Какой дом вы построите Мне, говорит Господь, или какое место покоя Моего?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

50 Не Моя ли рука сотворила это всё?»

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

51 Жестоковыйные и необрезанные сердцем и ушами, вы всегда Духу Святому противитесь, как отцы ваши, так и вы.

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

52 Кого из пророков не гнали отцы ваши? И убили они предвозвестивших пришествие Праведного, Которого предателями и убийцами вы теперь сделались,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

53 вы, которые получили Закон в наставлениях ангельских и не сохранили.

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

54 Слыша это, они кипели бешенством в сердцах своих и скрежетали на него зубами.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

55 А он, полный Духа Святого, устремил взор к небу и увидел славу Божию и Иисуса, стоящего по правую сторону Бога,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

56 и сказал: вот я вижу отверстые небеса и Сына Человеческого стоящего по правую сторону Бога.

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

57 Они же, закричав громким голосом, зажали уши свои и устремились единодушно на него;

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

58 и, выгнав его за пределы города, побивали камнями. И свидетели сложили одежды свои у ног юноши, называемого Савлом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

59 И побивали камнями Стефана, а он взывал и говорил: Господи Иисусе, прими дух мой.

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

60 И склонив колени, воскликнул громким голосом: Господи, не вмени им этого греха! И сказав это, почил.