Дiї

Розділ 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

Деяния посланников Масиха

Глава 7

1 Затем верховный священнослужитель спросил Стефана: – Это так?

2 Стефан ответил: – Братья и отцы! Выслушайте меня. Всевышний, пребывающий в славе, явился нашему праотцу Ибрахиму, когда он жил ещё в Месопотамии – до того, как он поселился в Харране.

3 «Оставь свою страну и своих родственников, – сказал Он ему, – и иди в землю, которую Я тебе укажу».

4 Ибрахим покинул страну халдеев и поселился в Харране. Оттуда, после смерти его отца, Всевышний переселил Ибрахима в страну, в которой вы сейчас живёте.

5 Он не дал ему здесь никакого наследия, не дал земли даже на ширину ступни. Но Всевышний обещал дать эту землю во владение ему и его потомкам, . хотя в то время у Ибрахима не было детей.

6 Всевышний говорил ему: «Твои потомки будут странниками в чужой земле; они будут обращены в рабство и будут терпеть зло четыреста лет.

7 Но Я накажу народ, поработивший их, – сказал Всевышний, – и тогда они выйдут из той страны и будут служить Мне на этом месте».

8 Затем Он дал Ибрахиму обряд обрезания как знак священного соглашения. Ибрахим стал отцом Исхака и обрезал его на восьмой день после рождения, Исхак же обрезал Якуба, а Якуб – двенадцать наших праотцев.

9 Праотцы из зависти к Юсуфу продали его в Египет. Но Всевышний был с ним

10 и избавил его от всех бед. Он дал Юсуфу мудрость и расположение в глазах фараона, царя Египта. Тот сделал Юсуфа правителем всего Египта и поставил над всеми своими придворными.

11 Затем во всём Египте и в Ханаане начался голод и великое бедствие, и наши праотцы не могли найти пищи.

12 Когда Якуб услышал о том, что в Египте есть зерно, он послал туда наших праотцев в первый раз.

13 Когда они пришли во второй раз, Юсуф открылся своим братьям, и фараон узнал о родственниках Юсуфа.

14 После этого Юсуф послал за своим отцом Якубом и за всеми своими родственниками, которых насчитывалось семьдесят пять человек.

15 Якуб пришёл в Египет. Там умер и он, и наши праотцы.

16 Тела их были перенесены в Шехем и положены в могильную пещеру, которую Ибрахим купил за серебро у сыновей Еммора в Шехеме.

17 По мере того, как приближалось время исполнения обещаний, данных Всевышним Ибрахиму, возрастала численность нашего народа в Египте.

18 Так продолжалось, пока в Египте не начал править другой фараон, который ничего не знал о Юсуфе.

19 Он притеснял наших предков, действуя с коварством против нашего народа: он заставлял их выбрасывать новорождённых младенцев, чтобы те умирали.

20 В это время родился Муса; он был очень красивым ребёнком. Три месяца его вскармливали в отцовском доме,

21 а когда вынуждены были расстаться с ним, его подобрала дочь фараона и воспитала, как своего собственного сына.

22 Муса был научен всей египетской мудрости; он был силён и в слове, и в деле.

23 Когда ему было сорок лет, он решил навестить своих соплеменников-исраильтян.

24 Увидев, что одного из них обижает египтянин, он вступился и отомстил, убив обидчика.

25 Муса думал, его народ поймёт, что Всевышний через него даёт им избавление от рабства, но они не поняли.

26 На следующий день Муса увидел, как двое исраильтян дерутся. Он попытался помирить их. «Вы же братья, – говорил он, – зачем вы обижаете друг друга?»

27 Тогда обидчик оттолкнул Мусу и сказал: «Кто поставил тебя начальником и судьёй над нами?

28 Или ты хочешь убить и меня, как вчера убил египтянина?»

29 Услышав такие слова, Муса бежал и поселился в Мадианской земле как чужеземец. Там у него родились два сына.

30 Через сорок лет Мусе явился Ангел в пламени горящего тернового куста в пустыне, недалеко от горы Синай.

31 Муса был поражён, когда это увидел. Он подошёл ближе, чтобы лучше рассмотреть, и услышал голос Вечного:

32 «Я – Бог твоих предков, Бог Ибрахима, Исхака и Якуба». Муса дрожал от страха и не решался поднять глаз.

33 Вечный сказал ему: «Сними свою обувь, потому что место, на котором ты стоишь, – святая земля.

34 Я увидел угнетение Моего народа в Египте и услышал их стоны. Я сошёл, чтобы освободить их. А теперь иди, Я посылаю тебя в Египет».

35 Того самого Мусу, которого они отвергли и о котором говорили: «Кто поставил тебя начальником и судьёй?» – Всевышний посылал теперь как вождя и избавителя через Ангела, Который явился ему в терновом кусте.

36 Муса вывел народ, совершая чудеса и знамения в Египте, у Красного моря и в пустыне на протяжении сорока лет.

37 Этот же самый Муса сказал исраильтянам: «Из вашего народа Всевышний поставит вам Пророка, подобного мне». .

38 Он – тот самый человек, который был с народом Исраила, собранным в пустыне; он был посредником между Ангелом, Который говорил с ним на горе Синай, и нашими отцами. Он принял живые слова, чтобы передать их нам.

39 Наши отцы, однако, отказались повиноваться ему, но отвергли его и захотели вернуться в Египет.

40 Они сказали Харуну: «Сделай нам богов, которые бы вели нас, потому что мы не знаем, что приключилось с этим Мусой, выведшим нас из Египта». .

41 В те дни они сделали золотого тельца, принесли этому идолу жертву и радовались делу своих рук.

42 Всевышний же отвернулся от них и оставил их поклоняться небесным телам, как об этом написано в Книге Пророков:
«Приносили ли вы Мне заклания и жертвы в течение сорока лет в пустыне, народ Исраила?

43 Нет, вы взяли с собой святилище Молоха, . звезду вашего бога Ремфана и изображения, которые вы сделали для поклонения.Поэтому Я пошлю вас в плен дальше Вавилона». .

44 У наших отцов в пустыне был шатёр со свидетельствами священного соглашения. . Этот шатёр был сделан согласно указанию Всевышнего соорудить его по образцу, который увидел Муса.

45 Получив этот священный шатёр, наши отцы под предводительством Иешуа внесли его во владения народов, которых Всевышний изгнал перед ними. И так было до времён царствования Давуда,

46 который был любим Всевышним и просил у Него позволения построить жилище для Бога Якуба.

47 Однако дом Ему построил Сулейман.

48 Но Высочайший не живёт в домах, построенных людьми. Пророк говорит об этом:

49 «Небеса – престол Мой, и земля – подножие ног Моих!Какой вы можете построить Мне дом? – говорит Вечный. – Где может быть место отдыха для Меня?

50 Разве не Моей рукой всё это сотворено?»

51 Вы – упрямый народ с необрезанными сердцами и ушами! . Вы всегда противитесь Святому Духу, как и ваши отцы!

52 Кого из пророков ваши отцы не преследовали? Они убили тех, кто предсказывал пришествие Праведного, предателями и убийцами Которого стали теперь вы!

53 Приняв Закон, переданный вам через ангелов, вы не соблюли его.

54 Услышав это, они пришли в ярость и начали скрежетать зубами от злости на Стефана.

55 Стефан же, исполненный Святого Духа, поднял глаза к небу и увидел славу Всевышнего и Ису, стоящего по правую руку от Всевышнего. .

56 – Смотрите, – сказал он, – я вижу открытые небеса и Ниспосланного как Человек. . Он стоит по правую руку от Всевышнего!

57 Тогда они все вместе, заткнув уши, с громким криком бросились на него.

58 Они выволокли Стефана за пределы города и стали бросать в него камни. Свидетели обвинения оставили свои плащи у ног молодого человека по имени Шаул.

59 Когда они бросали в Стефана камни, тот молился: – Повелитель Иса, прими дух мой.

60 Потом он пал на колени и громко воскликнул: – Повелитель, не наказывай их за этот грех. С этими словами он умер.

Дiї

Розділ 7

Деяния посланников Масиха

Глава 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

1 Затем верховный священнослужитель спросил Стефана: – Это так?

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

2 Стефан ответил: – Братья и отцы! Выслушайте меня. Всевышний, пребывающий в славе, явился нашему праотцу Ибрахиму, когда он жил ещё в Месопотамии – до того, как он поселился в Харране.

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

3 «Оставь свою страну и своих родственников, – сказал Он ему, – и иди в землю, которую Я тебе укажу».

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

4 Ибрахим покинул страну халдеев и поселился в Харране. Оттуда, после смерти его отца, Всевышний переселил Ибрахима в страну, в которой вы сейчас живёте.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

5 Он не дал ему здесь никакого наследия, не дал земли даже на ширину ступни. Но Всевышний обещал дать эту землю во владение ему и его потомкам, . хотя в то время у Ибрахима не было детей.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

6 Всевышний говорил ему: «Твои потомки будут странниками в чужой земле; они будут обращены в рабство и будут терпеть зло четыреста лет.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

7 Но Я накажу народ, поработивший их, – сказал Всевышний, – и тогда они выйдут из той страны и будут служить Мне на этом месте».

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

8 Затем Он дал Ибрахиму обряд обрезания как знак священного соглашения. Ибрахим стал отцом Исхака и обрезал его на восьмой день после рождения, Исхак же обрезал Якуба, а Якуб – двенадцать наших праотцев.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

9 Праотцы из зависти к Юсуфу продали его в Египет. Но Всевышний был с ним

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

10 и избавил его от всех бед. Он дал Юсуфу мудрость и расположение в глазах фараона, царя Египта. Тот сделал Юсуфа правителем всего Египта и поставил над всеми своими придворными.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

11 Затем во всём Египте и в Ханаане начался голод и великое бедствие, и наши праотцы не могли найти пищи.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

12 Когда Якуб услышал о том, что в Египте есть зерно, он послал туда наших праотцев в первый раз.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

13 Когда они пришли во второй раз, Юсуф открылся своим братьям, и фараон узнал о родственниках Юсуфа.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

14 После этого Юсуф послал за своим отцом Якубом и за всеми своими родственниками, которых насчитывалось семьдесят пять человек.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

15 Якуб пришёл в Египет. Там умер и он, и наши праотцы.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

16 Тела их были перенесены в Шехем и положены в могильную пещеру, которую Ибрахим купил за серебро у сыновей Еммора в Шехеме.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

17 По мере того, как приближалось время исполнения обещаний, данных Всевышним Ибрахиму, возрастала численность нашего народа в Египте.

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

18 Так продолжалось, пока в Египте не начал править другой фараон, который ничего не знал о Юсуфе.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

19 Он притеснял наших предков, действуя с коварством против нашего народа: он заставлял их выбрасывать новорождённых младенцев, чтобы те умирали.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

20 В это время родился Муса; он был очень красивым ребёнком. Три месяца его вскармливали в отцовском доме,

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

21 а когда вынуждены были расстаться с ним, его подобрала дочь фараона и воспитала, как своего собственного сына.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

22 Муса был научен всей египетской мудрости; он был силён и в слове, и в деле.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

23 Когда ему было сорок лет, он решил навестить своих соплеменников-исраильтян.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

24 Увидев, что одного из них обижает египтянин, он вступился и отомстил, убив обидчика.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

25 Муса думал, его народ поймёт, что Всевышний через него даёт им избавление от рабства, но они не поняли.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

26 На следующий день Муса увидел, как двое исраильтян дерутся. Он попытался помирить их. «Вы же братья, – говорил он, – зачем вы обижаете друг друга?»

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

27 Тогда обидчик оттолкнул Мусу и сказал: «Кто поставил тебя начальником и судьёй над нами?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

28 Или ты хочешь убить и меня, как вчера убил египтянина?»

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

29 Услышав такие слова, Муса бежал и поселился в Мадианской земле как чужеземец. Там у него родились два сына.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

30 Через сорок лет Мусе явился Ангел в пламени горящего тернового куста в пустыне, недалеко от горы Синай.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

31 Муса был поражён, когда это увидел. Он подошёл ближе, чтобы лучше рассмотреть, и услышал голос Вечного:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

32 «Я – Бог твоих предков, Бог Ибрахима, Исхака и Якуба». Муса дрожал от страха и не решался поднять глаз.

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

33 Вечный сказал ему: «Сними свою обувь, потому что место, на котором ты стоишь, – святая земля.

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

34 Я увидел угнетение Моего народа в Египте и услышал их стоны. Я сошёл, чтобы освободить их. А теперь иди, Я посылаю тебя в Египет».

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

35 Того самого Мусу, которого они отвергли и о котором говорили: «Кто поставил тебя начальником и судьёй?» – Всевышний посылал теперь как вождя и избавителя через Ангела, Который явился ему в терновом кусте.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

36 Муса вывел народ, совершая чудеса и знамения в Египте, у Красного моря и в пустыне на протяжении сорока лет.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

37 Этот же самый Муса сказал исраильтянам: «Из вашего народа Всевышний поставит вам Пророка, подобного мне». .

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

38 Он – тот самый человек, который был с народом Исраила, собранным в пустыне; он был посредником между Ангелом, Который говорил с ним на горе Синай, и нашими отцами. Он принял живые слова, чтобы передать их нам.

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

39 Наши отцы, однако, отказались повиноваться ему, но отвергли его и захотели вернуться в Египет.

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

40 Они сказали Харуну: «Сделай нам богов, которые бы вели нас, потому что мы не знаем, что приключилось с этим Мусой, выведшим нас из Египта». .

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

41 В те дни они сделали золотого тельца, принесли этому идолу жертву и радовались делу своих рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

42 Всевышний же отвернулся от них и оставил их поклоняться небесным телам, как об этом написано в Книге Пророков:
«Приносили ли вы Мне заклания и жертвы в течение сорока лет в пустыне, народ Исраила?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

43 Нет, вы взяли с собой святилище Молоха, . звезду вашего бога Ремфана и изображения, которые вы сделали для поклонения.Поэтому Я пошлю вас в плен дальше Вавилона». .

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

44 У наших отцов в пустыне был шатёр со свидетельствами священного соглашения. . Этот шатёр был сделан согласно указанию Всевышнего соорудить его по образцу, который увидел Муса.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

45 Получив этот священный шатёр, наши отцы под предводительством Иешуа внесли его во владения народов, которых Всевышний изгнал перед ними. И так было до времён царствования Давуда,

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

46 который был любим Всевышним и просил у Него позволения построить жилище для Бога Якуба.

47 І Соломон збудував Йому дім.

47 Однако дом Ему построил Сулейман.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

48 Но Высочайший не живёт в домах, построенных людьми. Пророк говорит об этом:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

49 «Небеса – престол Мой, и земля – подножие ног Моих!Какой вы можете построить Мне дом? – говорит Вечный. – Где может быть место отдыха для Меня?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

50 Разве не Моей рукой всё это сотворено?»

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

51 Вы – упрямый народ с необрезанными сердцами и ушами! . Вы всегда противитесь Святому Духу, как и ваши отцы!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

52 Кого из пророков ваши отцы не преследовали? Они убили тех, кто предсказывал пришествие Праведного, предателями и убийцами Которого стали теперь вы!

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

53 Приняв Закон, переданный вам через ангелов, вы не соблюли его.

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

54 Услышав это, они пришли в ярость и начали скрежетать зубами от злости на Стефана.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

55 Стефан же, исполненный Святого Духа, поднял глаза к небу и увидел славу Всевышнего и Ису, стоящего по правую руку от Всевышнего. .

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

56 – Смотрите, – сказал он, – я вижу открытые небеса и Ниспосланного как Человек. . Он стоит по правую руку от Всевышнего!

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

57 Тогда они все вместе, заткнув уши, с громким криком бросились на него.

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

58 Они выволокли Стефана за пределы города и стали бросать в него камни. Свидетели обвинения оставили свои плащи у ног молодого человека по имени Шаул.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

59 Когда они бросали в Стефана камни, тот молился: – Повелитель Иса, прими дух мой.

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

60 Потом он пал на колени и громко воскликнул: – Повелитель, не наказывай их за этот грех. С этими словами он умер.