ДiїРозділ 7 |
1 |
2 |
3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“. |
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер. |
5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він. |
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків. |
7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“. |
8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів. |
9 |
10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. |
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́. |
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. |
13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід. |
14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ. |
15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. |
16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового. |
17 |
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа. |
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. |
20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці. |
21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. |
22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх. |
23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих. |
24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина. |
25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони. |
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“ |
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю? |
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“ |
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів. |
30 |
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: |
32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути... |
33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! |
34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“. |
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника. |
36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині. |
37 |
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати; |
39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, |
40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“. |
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук. |
42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів? |
43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“ |
44 |
45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида. |
46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. |
47 І Соломон збудував Йому дім. |
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: |
49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку? |
50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“ |
51 |
52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, |
53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“ |
54 |
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, |
56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“ |
57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... |
58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом. |
59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“ |
60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив. |
Деяния посланников МасихаГлава 7 |
1 |
2 Стефан ответил: |
3 |
4 Ибрахим покинул страну халдеев и поселился в Харране. Оттуда, после смерти его отца, Всевышний переселил Ибрахима в страну, в которой вы сейчас живёте. |
5 Он не дал ему здесь никакого наследия, не дал земли даже на ширину ступни. Но Всевышний обещал дать эту землю во владение ему и его потомкам, . хотя в то время у Ибрахима не было детей. |
6 Всевышний говорил ему: |
7 Но Я накажу народ, поработивший их, – сказал Всевышний, – и тогда они выйдут из той страны и будут служить Мне на этом месте». |
8 Затем Он дал Ибрахиму обряд обрезания как знак священного соглашения. Ибрахим стал отцом Исхака и обрезал его на восьмой день после рождения, Исхак же обрезал Якуба, а Якуб – двенадцать наших праотцев. |
9 Праотцы из зависти к Юсуфу продали его в Египет. Но Всевышний был с ним |
10 и избавил его от всех бед. Он дал Юсуфу мудрость и расположение в глазах фараона, царя Египта. Тот сделал Юсуфа правителем всего Египта и поставил над всеми своими придворными. |
11 Затем во всём Египте и в Ханаане начался голод и великое бедствие, и наши праотцы не могли найти пищи. |
12 Когда Якуб услышал о том, что в Египте есть зерно, он послал туда наших праотцев в первый раз. |
13 Когда они пришли во второй раз, Юсуф открылся своим братьям, и фараон узнал о родственниках Юсуфа. |
14 После этого Юсуф послал за своим отцом Якубом и за всеми своими родственниками, которых насчитывалось семьдесят пять человек. |
15 Якуб пришёл в Египет. Там умер и он, и наши праотцы. |
16 Тела их были перенесены в Шехем и положены в могильную пещеру, которую Ибрахим купил за серебро у сыновей Еммора в Шехеме. |
17 По мере того, как приближалось время исполнения обещаний, данных Всевышним Ибрахиму, возрастала численность нашего народа в Египте. |
18 Так продолжалось, пока в Египте не начал править другой фараон, который ничего не знал о Юсуфе. |
19 Он притеснял наших предков, действуя с коварством против нашего народа: он заставлял их выбрасывать новорождённых младенцев, чтобы те умирали. |
20 В это время родился Муса; он был очень красивым ребёнком. Три месяца его вскармливали в отцовском доме, |
21 а когда вынуждены были расстаться с ним, его подобрала дочь фараона и воспитала, как своего собственного сына. |
22 Муса был научен всей египетской мудрости; он был силён и в слове, и в деле. |
23 Когда ему было сорок лет, он решил навестить своих соплеменников-исраильтян. |
24 Увидев, что одного из них обижает египтянин, он вступился и отомстил, убив обидчика. |
25 Муса думал, его народ поймёт, что Всевышний через него даёт им избавление от рабства, но они не поняли. |
26 На следующий день Муса увидел, как двое исраильтян дерутся. Он попытался помирить их. «Вы же братья, – говорил он, – зачем вы обижаете друг друга?» |
27 Тогда обидчик оттолкнул Мусу и сказал: |
28 Или ты хочешь убить и меня, как вчера убил египтянина?» |
29 Услышав такие слова, Муса бежал и поселился в Мадианской земле как чужеземец. Там у него родились два сына. |
30 Через сорок лет Мусе явился Ангел в пламени горящего тернового куста в пустыне, недалеко от горы Синай. |
31 Муса был поражён, когда это увидел. Он подошёл ближе, чтобы лучше рассмотреть, и услышал голос Вечного: |
32 |
33 Вечный сказал ему: |
34 Я увидел угнетение Моего народа в Египте и услышал их стоны. Я сошёл, чтобы освободить их. А теперь иди, Я посылаю тебя в Египет». |
35 Того самого Мусу, которого они отвергли и о котором говорили: |
36 Муса вывел народ, совершая чудеса и знамения в Египте, у Красного моря и в пустыне на протяжении сорока лет. |
37 Этот же самый Муса сказал исраильтянам: |
38 Он – тот самый человек, который был с народом Исраила, собранным в пустыне; он был посредником между Ангелом, Который говорил с ним на горе Синай, и нашими отцами. Он принял живые слова, чтобы передать их нам. |
39 Наши отцы, однако, отказались повиноваться ему, но отвергли его и захотели вернуться в Египет. |
40 Они сказали Харуну: |
41 В те дни они сделали золотого тельца, принесли этому идолу жертву и радовались делу своих рук. |
42 Всевышний же отвернулся от них и оставил их поклоняться небесным телам, как об этом написано в Книге Пророков: |
43 |
44 |
45 Получив этот священный шатёр, наши отцы под предводительством Иешуа внесли его во владения народов, которых Всевышний изгнал перед ними. И так было до времён царствования Давуда, |
46 который был любим Всевышним и просил у Него позволения построить жилище для Бога Якуба. |
47 Однако дом Ему построил Сулейман. |
48 Но Высочайший не живёт в домах, построенных людьми. Пророк говорит об этом: |
49 |
50 |
51 Вы – упрямый народ с необрезанными сердцами и ушами! . Вы всегда противитесь Святому Духу, как и ваши отцы! |
52 Кого из пророков ваши отцы не преследовали? Они убили тех, кто предсказывал пришествие Праведного, предателями и убийцами Которого стали теперь вы! |
53 Приняв Закон, переданный вам через ангелов, вы не соблюли его. |
54 |
55 Стефан же, исполненный Святого Духа, поднял глаза к небу и увидел славу Всевышнего и Ису, стоящего по правую руку от Всевышнего. . |
56 – Смотрите, – сказал он, – я вижу открытые небеса и Ниспосланного как Человек. . Он стоит по правую руку от Всевышнего! |
57 Тогда они все вместе, заткнув уши, с громким криком бросились на него. |
58 Они выволокли Стефана за пределы города и стали бросать в него камни. Свидетели обвинения оставили свои плащи у ног молодого человека по имени Шаул. |
59 Когда они бросали в Стефана камни, тот молился: |
60 Потом он пал на колени и громко воскликнул: |
ДiїРозділ 7 |
Деяния посланников МасихаГлава 7 |
1 |
1 |
2 |
2 Стефан ответил: |
3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“. |
3 |
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер. |
4 Ибрахим покинул страну халдеев и поселился в Харране. Оттуда, после смерти его отца, Всевышний переселил Ибрахима в страну, в которой вы сейчас живёте. |
5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він. |
5 Он не дал ему здесь никакого наследия, не дал земли даже на ширину ступни. Но Всевышний обещал дать эту землю во владение ему и его потомкам, . хотя в то время у Ибрахима не было детей. |
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків. |
6 Всевышний говорил ему: |
7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“. |
7 Но Я накажу народ, поработивший их, – сказал Всевышний, – и тогда они выйдут из той страны и будут служить Мне на этом месте». |
8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів. |
8 Затем Он дал Ибрахиму обряд обрезания как знак священного соглашения. Ибрахим стал отцом Исхака и обрезал его на восьмой день после рождения, Исхак же обрезал Якуба, а Якуб – двенадцать наших праотцев. |
9 |
9 Праотцы из зависти к Юсуфу продали его в Египет. Но Всевышний был с ним |
10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. |
10 и избавил его от всех бед. Он дал Юсуфу мудрость и расположение в глазах фараона, царя Египта. Тот сделал Юсуфа правителем всего Египта и поставил над всеми своими придворными. |
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́. |
11 Затем во всём Египте и в Ханаане начался голод и великое бедствие, и наши праотцы не могли найти пищи. |
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. |
12 Когда Якуб услышал о том, что в Египте есть зерно, он послал туда наших праотцев в первый раз. |
13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід. |
13 Когда они пришли во второй раз, Юсуф открылся своим братьям, и фараон узнал о родственниках Юсуфа. |
14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ. |
14 После этого Юсуф послал за своим отцом Якубом и за всеми своими родственниками, которых насчитывалось семьдесят пять человек. |
15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. |
15 Якуб пришёл в Египет. Там умер и он, и наши праотцы. |
16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового. |
16 Тела их были перенесены в Шехем и положены в могильную пещеру, которую Ибрахим купил за серебро у сыновей Еммора в Шехеме. |
17 |
17 По мере того, как приближалось время исполнения обещаний, данных Всевышним Ибрахиму, возрастала численность нашего народа в Египте. |
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа. |
18 Так продолжалось, пока в Египте не начал править другой фараон, который ничего не знал о Юсуфе. |
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. |
19 Он притеснял наших предков, действуя с коварством против нашего народа: он заставлял их выбрасывать новорождённых младенцев, чтобы те умирали. |
20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці. |
20 В это время родился Муса; он был очень красивым ребёнком. Три месяца его вскармливали в отцовском доме, |
21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. |
21 а когда вынуждены были расстаться с ним, его подобрала дочь фараона и воспитала, как своего собственного сына. |
22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх. |
22 Муса был научен всей египетской мудрости; он был силён и в слове, и в деле. |
23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих. |
23 Когда ему было сорок лет, он решил навестить своих соплеменников-исраильтян. |
24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина. |
24 Увидев, что одного из них обижает египтянин, он вступился и отомстил, убив обидчика. |
25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони. |
25 Муса думал, его народ поймёт, что Всевышний через него даёт им избавление от рабства, но они не поняли. |
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“ |
26 На следующий день Муса увидел, как двое исраильтян дерутся. Он попытался помирить их. «Вы же братья, – говорил он, – зачем вы обижаете друг друга?» |
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю? |
27 Тогда обидчик оттолкнул Мусу и сказал: |
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“ |
28 Или ты хочешь убить и меня, как вчера убил египтянина?» |
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів. |
29 Услышав такие слова, Муса бежал и поселился в Мадианской земле как чужеземец. Там у него родились два сына. |
30 |
30 Через сорок лет Мусе явился Ангел в пламени горящего тернового куста в пустыне, недалеко от горы Синай. |
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: |
31 Муса был поражён, когда это увидел. Он подошёл ближе, чтобы лучше рассмотреть, и услышал голос Вечного: |
32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути... |
32 |
33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! |
33 Вечный сказал ему: |
34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“. |
34 Я увидел угнетение Моего народа в Египте и услышал их стоны. Я сошёл, чтобы освободить их. А теперь иди, Я посылаю тебя в Египет». |
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника. |
35 Того самого Мусу, которого они отвергли и о котором говорили: |
36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині. |
36 Муса вывел народ, совершая чудеса и знамения в Египте, у Красного моря и в пустыне на протяжении сорока лет. |
37 |
37 Этот же самый Муса сказал исраильтянам: |
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати; |
38 Он – тот самый человек, который был с народом Исраила, собранным в пустыне; он был посредником между Ангелом, Который говорил с ним на горе Синай, и нашими отцами. Он принял живые слова, чтобы передать их нам. |
39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, |
39 Наши отцы, однако, отказались повиноваться ему, но отвергли его и захотели вернуться в Египет. |
40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“. |
40 Они сказали Харуну: |
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук. |
41 В те дни они сделали золотого тельца, принесли этому идолу жертву и радовались делу своих рук. |
42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів? |
42 Всевышний же отвернулся от них и оставил их поклоняться небесным телам, как об этом написано в Книге Пророков: |
43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“ |
43 |
44 |
44 |
45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида. |
45 Получив этот священный шатёр, наши отцы под предводительством Иешуа внесли его во владения народов, которых Всевышний изгнал перед ними. И так было до времён царствования Давуда, |
46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. |
46 который был любим Всевышним и просил у Него позволения построить жилище для Бога Якуба. |
47 І Соломон збудував Йому дім. |
47 Однако дом Ему построил Сулейман. |
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: |
48 Но Высочайший не живёт в домах, построенных людьми. Пророк говорит об этом: |
49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку? |
49 |
50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“ |
50 |
51 |
51 Вы – упрямый народ с необрезанными сердцами и ушами! . Вы всегда противитесь Святому Духу, как и ваши отцы! |
52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, |
52 Кого из пророков ваши отцы не преследовали? Они убили тех, кто предсказывал пришествие Праведного, предателями и убийцами Которого стали теперь вы! |
53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“ |
53 Приняв Закон, переданный вам через ангелов, вы не соблюли его. |
54 |
54 |
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, |
55 Стефан же, исполненный Святого Духа, поднял глаза к небу и увидел славу Всевышнего и Ису, стоящего по правую руку от Всевышнего. . |
56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“ |
56 – Смотрите, – сказал он, – я вижу открытые небеса и Ниспосланного как Человек. . Он стоит по правую руку от Всевышнего! |
57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... |
57 Тогда они все вместе, заткнув уши, с громким криком бросились на него. |
58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом. |
58 Они выволокли Стефана за пределы города и стали бросать в него камни. Свидетели обвинения оставили свои плащи у ног молодого человека по имени Шаул. |
59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“ |
59 Когда они бросали в Стефана камни, тот молился: |
60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив. |
60 Потом он пал на колени и громко воскликнул: |