ДiїРозділ 23 |
1 |
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х. |
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“ |
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“ |
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“. |
6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“ |
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́. |
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. |
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“. |
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю. |
11 |
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють! |
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́. |
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла! |
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“. |
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив. |
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“. |
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“. |
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“ |
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього. |
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“. |
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“ |
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців. |
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса. |
25 І листа написав він такого ось змісту: |
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення! |
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин. |
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну. |
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в. |
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“ |
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду. |
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись. |
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним. |
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив: |
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії. |
Деяния апостоловГлава 23 |
1 |
2 Но первосвященник Анания приказал стоящим при нем бить его по устам. |
3 Тогда Павел ему сказал: бить тебя будет Бог, стена побелённая! И сидишь-то ты, чтобы судить меня по Закону, и преступая Закон, велишь меня бить! |
4 Стоящие же сказали: первосвященника Божия поносишь? |
5 И сказал Павел: я не знал, братья, что он первосвященник. Ибо написано: «о начальствующем в народе твоем не говори худо». |
6 |
7 Когда он сказал это, произошла распря между фарисеями и саддукеями, и собрание раскололось. |
8 Ибо саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангела, ни духа; фарисеи же признают всё это. |
9 Поднялся большой крик и, встав, некоторые из книжников фарисейской стороны спорили, говоря: ничего худого мы не находим в этом человеке. А что, если дух сказал ему, или ангел? |
10 Но так как распря усиливалась, то трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал наряду воинов придти, взять его силой из их среды и вести в казарму. |
11 |
12 |
13 Было более сорока, составивших этот заговор. |
14 Они, явившись к первосвященникам и старейшинам, сказали: мы заклятием закляли себя ничего не вкушать, доколе не убьем Павла. |
15 Итак, теперь же вы с синедрионом дайте знать трибуну, чтобы он привел его к вам, якобы для более точного рассмотрения его дела; а мы, прежде чем он приблизится, готовы убить его. |
16 Услышав же об этой западне, сын сестры Павловой пришел и, войдя в казарму, сообщил Павлу. |
17 Призвав одного из сотников, Павел сказал: отведи этого юношу к трибуну, потому что он имеет нечто сказать ему. |
18 Тот, взяв его, привел к трибуну и говорит: узник Павел, призвав меня, попросил привести к тебе этого юношу, который имеет нечто сказать тебе. |
19 Трибун, взяв его за руку и отведя в сторону, спрашивал: что такое имеешь ты сообщить мне? |
20 Он сказал: Иудеи согласились просить тебя, чтобы завтра ты привел Павла в синедрион, якобы для более точного расследования о нем. |
21 Ты же не дай им убедить тебя: ибо его подстерегают более сорока человек из них, которые связали себя заклятием не есть и не пить, доколе не убьют его; и они теперь готовы, ожидая твоего распоряжения. |
22 Тогда трибун отпустил юношу, приказав никому не выдать, что «ты меня поставил об этом в известность». |
23 |
24 и вьючных животных дать, чтобы, посадив Павла верхом, благополучно доставить к правителю Феликсу. |
25 И написал письмо такого содержания: |
26 «Клавдий Лисий Превосходнейшему Правителю Феликсу, — радоваться! |
27 Этого человека схватили Иудеи и собирались убить. Придя с нарядом воинов, я его выручил, получив сведения, что он Римский гражданин. |
28 И желая точно узнать то обвинение, которое они выставляют против него, я привел его в их синедрион, |
29 и нашел, что относится оно к спорным вопросам их закона, но что он не обвиняется ни в каком преступлении достойном смерти или уз. |
30 Между тем, будучи осведомлен о готовящемся на этого человека покушении, я тотчас же послал его к тебе, приказав и обвинителям говорить против него перед тобой. Будь здоров». |
31 |
32 А на другой день, предоставив конным идти с ним, возвратились в казарму. |
33 Те, прибыв в Кесарию и вручив письмо правителю, представили ему и Павла. |
34 Прочитав же и спросив, из какой он провинции, и узнав, что из Киликии, |
35 правитель сказал: я выслушаю тебя, когда явятся и твои обвинители, повелев ему быть под стражей в Иродовой претории. |
ДiїРозділ 23 |
Деяния апостоловГлава 23 |
1 |
1 |
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х. |
2 Но первосвященник Анания приказал стоящим при нем бить его по устам. |
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“ |
3 Тогда Павел ему сказал: бить тебя будет Бог, стена побелённая! И сидишь-то ты, чтобы судить меня по Закону, и преступая Закон, велишь меня бить! |
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“ |
4 Стоящие же сказали: первосвященника Божия поносишь? |
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“. |
5 И сказал Павел: я не знал, братья, что он первосвященник. Ибо написано: «о начальствующем в народе твоем не говори худо». |
6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“ |
6 |
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́. |
7 Когда он сказал это, произошла распря между фарисеями и саддукеями, и собрание раскололось. |
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. |
8 Ибо саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангела, ни духа; фарисеи же признают всё это. |
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“. |
9 Поднялся большой крик и, встав, некоторые из книжников фарисейской стороны спорили, говоря: ничего худого мы не находим в этом человеке. А что, если дух сказал ему, или ангел? |
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю. |
10 Но так как распря усиливалась, то трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал наряду воинов придти, взять его силой из их среды и вести в казарму. |
11 |
11 |
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють! |
12 |
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́. |
13 Было более сорока, составивших этот заговор. |
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла! |
14 Они, явившись к первосвященникам и старейшинам, сказали: мы заклятием закляли себя ничего не вкушать, доколе не убьем Павла. |
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“. |
15 Итак, теперь же вы с синедрионом дайте знать трибуну, чтобы он привел его к вам, якобы для более точного рассмотрения его дела; а мы, прежде чем он приблизится, готовы убить его. |
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив. |
16 Услышав же об этой западне, сын сестры Павловой пришел и, войдя в казарму, сообщил Павлу. |
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“. |
17 Призвав одного из сотников, Павел сказал: отведи этого юношу к трибуну, потому что он имеет нечто сказать ему. |
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“. |
18 Тот, взяв его, привел к трибуну и говорит: узник Павел, призвав меня, попросил привести к тебе этого юношу, который имеет нечто сказать тебе. |
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“ |
19 Трибун, взяв его за руку и отведя в сторону, спрашивал: что такое имеешь ты сообщить мне? |
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього. |
20 Он сказал: Иудеи согласились просить тебя, чтобы завтра ты привел Павла в синедрион, якобы для более точного расследования о нем. |
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“. |
21 Ты же не дай им убедить тебя: ибо его подстерегают более сорока человек из них, которые связали себя заклятием не есть и не пить, доколе не убьют его; и они теперь готовы, ожидая твоего распоряжения. |
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“ |
22 Тогда трибун отпустил юношу, приказав никому не выдать, что «ты меня поставил об этом в известность». |
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців. |
23 |
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса. |
24 и вьючных животных дать, чтобы, посадив Павла верхом, благополучно доставить к правителю Феликсу. |
25 І листа написав він такого ось змісту: |
25 И написал письмо такого содержания: |
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення! |
26 «Клавдий Лисий Превосходнейшему Правителю Феликсу, — радоваться! |
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин. |
27 Этого человека схватили Иудеи и собирались убить. Придя с нарядом воинов, я его выручил, получив сведения, что он Римский гражданин. |
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну. |
28 И желая точно узнать то обвинение, которое они выставляют против него, я привел его в их синедрион, |
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в. |
29 и нашел, что относится оно к спорным вопросам их закона, но что он не обвиняется ни в каком преступлении достойном смерти или уз. |
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“ |
30 Между тем, будучи осведомлен о готовящемся на этого человека покушении, я тотчас же послал его к тебе, приказав и обвинителям говорить против него перед тобой. Будь здоров». |
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду. |
31 |
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись. |
32 А на другой день, предоставив конным идти с ним, возвратились в казарму. |
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним. |
33 Те, прибыв в Кесарию и вручив письмо правителю, представили ему и Павла. |
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив: |
34 Прочитав же и спросив, из какой он провинции, и узнав, что из Киликии, |
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії. |
35 правитель сказал: я выслушаю тебя, когда явятся и твои обвинители, повелев ему быть под стражей в Иродовой претории. |