1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:

2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?

3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?

4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!

5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!

8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —

9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —

10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:

11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?

12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:

13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність

15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —

17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:

18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!

19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.

20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...

22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“