Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 7

1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!

2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.

4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.

5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.

6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.

7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.

9 Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,

10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.

11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:

12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?

13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,

14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене

15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.

16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!

17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?

20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?

21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.

Аюб

Глава 7

1 Не тяжкий ли труд уготовлен на земле человеку? Дни его – не дни ли батрака?

2 Как раб, который жаждет вечерней тени, как батрак, который ожидает платы за свой труд,

3 так и я провёл месяцы в суете, и горькие ночи отпущены мне.

4 Ложась, размышляю: «Когда я встану?» – но тянется ночь, и я ворочаюсь до зари.

5 Червями и язвами плоть покрыта, кожа потрескалась и гноится.

6 Бегут мои дни быстрее ткацкого челнока и устремляются к концу без надежды. .

7 Вспомни, о Всевышний, что жизнь моя – лишь дуновение; уже не увидеть счастья моим глазам.

8 Кто видит меня теперь, не увидит вскоре; будешь искать меня, но меня не будет.

9 Как редеет облако и исчезает, так сошедший в мир мёртвых не вернётся.

10 Не возвратится он больше в свой дом, и не вспомнит о нём его земля.

11 Поэтому я не стану молчать, выговорюсь в скорби духа, в муке души пожалуюсь.

12 Разве я море или чудовище морское, что Ты окружил меня стражей?

13 Как подумаю: «Утешит меня постель, печаль мою ложе развеет»,

14 так Ты страшными снами меня пугаешь и ужасаешь видениями.

15 Лучше бы оборвалось моё дыхание и я умер, чем пребывать в этом теле.

16 Я презираю жизнь – всё равно мне не жить вечно. Отступи от меня – мои дни суета.

17 Кто такой человек, что Ты так его возвеличил, что обращаешь на него внимание,

18 что каждое утро посещаешь его и поминутно испытываешь?

19 Неужели не отступишь Ты от меня, не дашь даже сглотнуть слюну?

20 Если я согрешил, что Тебе я сделал, Тебе, о Страж людей?За что Ты поставил меня Своей мишенью? За что я стал Тебе в тягость?

21 Почему не простишь моих проступков и не отпустишь грехов?Скоро, скоро я лягу в землю; будешь искать меня, но меня уже не будет.

Йов Розділ 7	Аюб Глава 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!	1 Не тяжкий ли труд уготовлен на земле человеку? Дни его – не дни ли батрака?
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,	2 Как раб, который жаждет вечерней тени, как батрак, который ожидает платы за свой труд,
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.	3 так и я провёл месяцы в суете, и горькие ночи отпущены мне.
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.	4 Ложась, размышляю: «Когда я встану?» – но тянется ночь, и я ворочаюсь до зари.
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.	5 Червями и язвами плоть покрыта, кожа потрескалась и гноится.
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.	6 Бегут мои дни быстрее ткацкого челнока и устремляются к концу без надежды. .
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.	7 Вспомни, о Всевышний, что жизнь моя – лишь дуновение; уже не увидеть счастья моим глазам.
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.	8 Кто видит меня теперь, не увидит вскоре; будешь искать меня, но меня не будет.
9 Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,	9 Как редеет облако и исчезает, так сошедший в мир мёртвых не вернётся.
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.	10 Не возвратится он больше в свой дом, и не вспомнит о нём его земля.
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:	11 Поэтому я не стану молчать, выговорюсь в скорби духа, в муке души пожалуюсь.
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?	12 Разве я море или чудовище морское, что Ты окружил меня стражей?
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,	13 Как подумаю: «Утешит меня постель, печаль мою ложе развеет»,
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене	14 так Ты страшными снами меня пугаешь и ужасаешь видениями.
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.	15 Лучше бы оборвалось моё дыхание и я умер, чем пребывать в этом теле.
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!	16 Я презираю жизнь – всё равно мне не жить вечно. Отступи от меня – мои дни суета.
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?	17 Кто такой человек, что Ты так его возвеличил, что обращаешь на него внимание,
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.	18 что каждое утро посещаешь его и поминутно испытываешь?
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?	19 Неужели не отступишь Ты от меня, не дашь даже сглотнуть слюну?
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?	20 Если я согрешил, что Тебе я сделал, Тебе, о Страж людей?За что Ты поставил меня Своей мишенью? За что я стал Тебе в тягость?
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.	21 Почему не простишь моих проступков и не отпустишь грехов?Скоро, скоро я лягу в землю; будешь искать меня, но меня уже не будет.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 7

Аюб

Глава 7

Йов

Розділ 7

Аюб

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 7

Аюб

Глава 7

Йов

Розділ 7

Аюб

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт