Плач Єремiї

Розділ 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

Плач об Иерусалиме

Глава 5

1 Вспомни, о Вечный, что случилось с нами, взгляни и посмотри на бесчестие наше.

2 Наследие наше досталось чужим, дома наши – иноземцам.

3 Мы стали сиротами – отца лишились, матери наши овдовели.

4 Воду свою мы пьём за плату, отдаём деньги за наши же дрова.

5 Преследуют нас по пятам, мы измучены и не находим покоя.

6 Мы протягивали руку к Египту и Ассирии, прося у них хлеба.

7 Наши отцы грешили – их уже нет, а мы несём наказание за их беззакония.

8 Рабы господствуют над нами, и некому вызволить нас из их рук.

9 Рискуя своей жизнью, мы добываем хлеб свой, потому что меч подстерегает нас в пустыне.

10 Кожа наша раскалилась от сильного голода, как будто побывала в печи.

11 Женщин бесчестят в Иерусалиме, . девушек – в городах иудейских.

12 Вожди повешены руками захватчиков, старцев они не уважают.

13 Юноши трудятся за жерновами, и мальчики падают под ношами дров.

14 Старцы перестали сидеть у городских ворот, юноши больше не поют.

15 Радость покинула наши сердца, танцы наши сменились плачем.

16 Упал венец с головы нашей; горе нам, согрешившим!

17 Слабеют из-за этого сердца наши, и мрак затмевает глаза.

18 Опустела гора Сион, и шакалы бродят по ней.

19 Ты, о Вечный, – Царь навеки, престол Твой – из поколения в поколение.

20 Почему же Ты до сих пор не вспомнил нас? Почему оставляешь нас на столь долгое время?

21 Верни нас к Себе, Вечный, и мы возвратимся, обнови наши дни подобно дням, давно миновавшим.

22 Или Ты полностью отверг нас, и гневу Твоему нет меры?

Плач Єремiї

Розділ 5

Плач об Иерусалиме

Глава 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

1 Вспомни, о Вечный, что случилось с нами, взгляни и посмотри на бесчестие наше.

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

2 Наследие наше досталось чужим, дома наши – иноземцам.

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

3 Мы стали сиротами – отца лишились, матери наши овдовели.

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

4 Воду свою мы пьём за плату, отдаём деньги за наши же дрова.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

5 Преследуют нас по пятам, мы измучены и не находим покоя.

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

6 Мы протягивали руку к Египту и Ассирии, прося у них хлеба.

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

7 Наши отцы грешили – их уже нет, а мы несём наказание за их беззакония.

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

8 Рабы господствуют над нами, и некому вызволить нас из их рук.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

9 Рискуя своей жизнью, мы добываем хлеб свой, потому что меч подстерегает нас в пустыне.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

10 Кожа наша раскалилась от сильного голода, как будто побывала в печи.

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

11 Женщин бесчестят в Иерусалиме, . девушек – в городах иудейских.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

12 Вожди повешены руками захватчиков, старцев они не уважают.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

13 Юноши трудятся за жерновами, и мальчики падают под ношами дров.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

14 Старцы перестали сидеть у городских ворот, юноши больше не поют.

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

15 Радость покинула наши сердца, танцы наши сменились плачем.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

16 Упал венец с головы нашей; горе нам, согрешившим!

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

17 Слабеют из-за этого сердца наши, и мрак затмевает глаза.

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

18 Опустела гора Сион, и шакалы бродят по ней.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

19 Ты, о Вечный, – Царь навеки, престол Твой – из поколения в поколение.

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

20 Почему же Ты до сих пор не вспомнил нас? Почему оставляешь нас на столь долгое время?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

21 Верни нас к Себе, Вечный, и мы возвратимся, обнови наши дни подобно дням, давно миновавшим.

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

22 Или Ты полностью отверг нас, и гневу Твоему нет меры?