Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 25

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.

2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.

4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.

5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.

6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.

7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,

8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.

9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“

10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“

12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,

15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.

16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.

18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.

22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“.

23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.

24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.

25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.

27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.

Деяния апостолов

Глава 25

1 Через три дня после прибытия в провинцию Фест отправился из Кесарии в Иерусалим,

2 где первосвященники и самые влиятельные из иудеев подали ему жалобу на Павла и просили Феста

3 в виде одолжения для них перевести Павла в Иерусалим, замышляя убить его по дороге.

4 Но Фест ответил, что Павел содержится под стражей в Кесарии и сам он должен будет скоро туда отправиться.

5 «Потому пусть те из вас, — продолжал он, — кто может, пойдут вместе со мной, и если человек этот в чем-либо виновен, там они смогут предъявить все свои обвинения».

6 Он провел среди них в Иерусалиме не более восьми или десяти дней, а затем отправился в Кесарию, где уже на следующий день, заняв судейское место, приказал привести Павла.

7 Когда тот появился, его обступили пришедшие из Иерусалима иудеи, выдвигая против него множество тяжких обвинений, которые они ничем не могли доказать.

8 Павел же, защищаясь, сказал: «Я не совершил никакого преступления ни против Закона иудейского, ни против Храма, ни против кесаря».

9 Фест, желая расположить к себе иудеев, спросил Павла: «Не хотел бы ты отправиться в Иерусалим, чтобы по всем этим обвинениям судили тебя там в моем присутствии?»

10 Но Павел ответил: «Я уже стою перед судом кесаря, где и должен быть судим. Не совершил я, как ты и сам прекрасно знаешь, никакого преступления против иудеев.

11 Если я виновен в чем-то, достойном смерти, я готов умереть. Но если нет ничего верного в тех обвинениях, которые они мне предъявили, никто не вправе выдать меня им. Я прошу суда кесарева!»

12 Фест, обсудив всё со своими советниками, ответил: «Ты просишь суда кесарева — к кесарю и отправишься».

13 Прошло несколько дней, и в Кесарию прибыл царь Агриппа с Вереникой, чтобы засвидетельствовать Фесту свое почтение.

14 Они оставались там довольно долго, и Фест рассказал царю о деле Павла: «Есть тут у меня некий узник, которого Феликс оставил под стражей.

15 Когда я был в Иерусалиме, первосвященники и старейшины иудейские обратились ко мне с жалобой на него, требуя осудить его.

16 Я ответил им, что не в обычае римлян выдавать обвиняемого, прежде чем он не встретится лицом к лицу с обвинителями и не получит возможность защищаться против предъявленных ему обвинений.

17 И когда [они] прибыли сюда со мной, я безо всякого промедления на следующий же день сел на судейское место и велел привести этого человека.

18 Но когда его обвинители поднялись и стали говорить, они не обвинили его ни в одном из предполагаемых мною преступлений.

19 Они просто разошлись с ним по каким-то спорным вопросам об их собственном богопочитании и о каком-то умершем Иисусе, Который, по словам Павла, жив.

20 Затрудняясь в решении подобных вопросов, я спросил его, не хочет ли он отправиться в Иерусалим, чтобы там быть судимым по этому делу.

21 Но поскольку Павел настаивал на том, чтобы его дело отложили до суда самого императора, я и велел держать его под стражей, пока не смогу отослать его к кесарю».

22 Агриппа же сказал Фесту: «Я хотел бы сам послушать этого человека». «Завтра ты услышишь его», — последовал ответ.

23 На следующий день Агриппа и Вереника явились с превеликой пышностью и вместе с трибунами и городской знатью вошли в зал заседаний. Фест приказал ввести Павла.

24 «Царь Агриппа и все присутствующие здесь! — сказал Фест. — Вы видите того самого человека, по поводу которого все иудеи, как в Иерусалиме, так и здесь, обращались ко мне и с криками требовали его смерти.

25 Я, однако, нашел, что он не сделал ничего, что заслуживает смерти. А так как он обратился с просьбой о том, чтобы его судил император, я решил послать его к нему.

26 Но ничего определенного написать о нем своему повелителю я не могу, а потому и представил его вам и в особенности тебе, царь Агриппа, с тем, чтобы по завершении расследования у меня было что написать.

27 Я считаю, что неразумно отправлять узника, не представив выдвинутых против него обвинений».

Дiї Розділ 25	Деяния апостолов Глава 25
1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.	1 Через три дня после прибытия в провинцию Фест отправился из Кесарии в Иерусалим,
2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,	2 где первосвященники и самые влиятельные из иудеев подали ему жалобу на Павла и просили Феста
3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.	3 в виде одолжения для них перевести Павла в Иерусалим, замышляя убить его по дороге.
4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.	4 Но Фест ответил, что Павел содержится под стражей в Кесарии и сам он должен будет скоро туда отправиться.
5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.	5 «Потому пусть те из вас, — продолжал он, — кто может, пойдут вместе со мной, и если человек этот в чем-либо виновен, там они смогут предъявить все свои обвинения».
6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.	6 Он провел среди них в Иерусалиме не более восьми или десяти дней, а затем отправился в Кесарию, где уже на следующий день, заняв судейское место, приказал привести Павла.
7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,	7 Когда тот появился, его обступили пришедшие из Иерусалима иудеи, выдвигая против него множество тяжких обвинений, которые они ничем не могли доказать.
8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.	8 Павел же, защищаясь, сказал: «Я не совершил никакого преступления ни против Закона иудейского, ни против Храма, ни против кесаря».
9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“	9 Фест, желая расположить к себе иудеев, спросил Павла: «Не хотел бы ты отправиться в Иерусалим, чтобы по всем этим обвинениям судили тебя там в моем присутствии?»
10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.	10 Но Павел ответил: «Я уже стою перед судом кесаря, где и должен быть судим. Не совершил я, как ты и сам прекрасно знаешь, никакого преступления против иудеев.
11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“	11 Если я виновен в чем-то, достойном смерти, я готов умереть. Но если нет ничего верного в тех обвинениях, которые они мне предъявили, никто не вправе выдать меня им. Я прошу суда кесарева!»
12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“	12 Фест, обсудив всё со своими советниками, ответил: «Ты просишь суда кесарева — к кесарю и отправишься».
13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.	13 Прошло несколько дней, и в Кесарию прибыл царь Агриппа с Вереникой, чтобы засвидетельствовать Фесту свое почтение.
14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,	14 Они оставались там довольно долго, и Фест рассказал царю о деле Павла: «Есть тут у меня некий узник, которого Феликс оставил под стражей.
15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.	15 Когда я был в Иерусалиме, первосвященники и старейшины иудейские обратились ко мне с жалобой на него, требуя осудить его.
16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.	16 Я ответил им, что не в обычае римлян выдавать обвиняемого, прежде чем он не встретится лицом к лицу с обвинителями и не получит возможность защищаться против предъявленных ему обвинений.
17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.	17 И когда [они] прибыли сюда со мной, я безо всякого промедления на следующий же день сел на судейское место и велел привести этого человека.
18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.	18 Но когда его обвинители поднялись и стали говорить, они не обвинили его ни в одном из предполагаемых мною преступлений.
19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.	19 Они просто разошлись с ним по каким-то спорным вопросам об их собственном богопочитании и о каком-то умершем Иисусе, Который, по словам Павла, жив.
20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?	20 Затрудняясь в решении подобных вопросов, я спросил его, не хочет ли он отправиться в Иерусалим, чтобы там быть судимым по этому делу.
21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.	21 Но поскольку Павел настаивал на том, чтобы его дело отложили до суда самого императора, я и велел держать его под стражей, пока не смогу отослать его к кесарю».
22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“.	22 Агриппа же сказал Фесту: «Я хотел бы сам послушать этого человека». «Завтра ты услышишь его», — последовал ответ.
23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.	23 На следующий день Агриппа и Вереника явились с превеликой пышностью и вместе с трибунами и городской знатью вошли в зал заседаний. Фест приказал ввести Павла.
24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.	24 «Царь Агриппа и все присутствующие здесь! — сказал Фест. — Вы видите того самого человека, по поводу которого все иудеи, как в Иерусалиме, так и здесь, обращались ко мне и с криками требовали его смерти.
25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.	25 Я, однако, нашел, что он не сделал ничего, что заслуживает смерти. А так как он обратился с просьбой о том, чтобы его судил император, я решил послать его к нему.
26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.	26 Но ничего определенного написать о нем своему повелителю я не могу, а потому и представил его вам и в особенности тебе, царь Агриппа, с тем, чтобы по завершении расследования у меня было что написать.
27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.	27 Я считаю, что неразумно отправлять узника, не представив выдвинутых против него обвинений».

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 25

Деяния апостолов

Глава 25

Дiї

Розділ 25

Деяния апостолов

Глава 25

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 25

Деяния апостолов

Глава 25

Дiї

Розділ 25

Деяния апостолов

Глава 25

Старий
завіт

Новий
завіт