CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 25
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 25

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.

2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.

4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.

5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.

6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.

7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,

8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.

9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“

10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“

12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,

15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.

16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.

18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.

22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“.

23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.

24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.

25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.

27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 25

1 Da nun3767 Festus5347 ins1519 Land1885 kommen305 war, zog er über3326 drei5140 Tage2250 hinauf von575 Cäsarea2542 gen Jerusalem2414.

2 Da2532 erschienen1718 vor ihm846 die Hohenpriester749 und1161 die Vornehmsten4413 der Juden2453 wider2596 Paulus3972 und2532 ermahneten ihn

3 und baten um2596 Gunst5485 wider2596 ihn, daß3704 er846 ihn fordern154 ließe3343 gen Jerusalem2419, und stelleten ihm846 nach1519, daß sie846 ihn unterwegs umbrächten337.

4 Da3767 antwortete611 Festus5347, Paulus3972 würde3195 ja behalten5083 zu1722 Cäsarea2542; aber1161 er1438 würde in1722 kurzem5034 wieder dahin ziehen1607.

5 Welche nun3767 unter euch5213 (sprach5346 er846) können1415, die lasset mit1722 hinabziehen4782 und den Mann435 Verklagen2723, so1536 etwas1536 an1722 ihm5129 ist2076.

6 Da1909 er846 aber1161 bei1722 ihnen mehr denn4119 zehn1176 Tage2250 gewesen1304 war, zog er hinab2597 gen Cäsarea2542; und2228 des andern Tages1887 setzte er sich2523 auf1519 den Richterstuhl und hieß2753 Paulus3972 holen71.

7 Da derselbige aber1161 vor ihn kam2597, traten umher4026 die3739 Juden2453, die von575 Jerusalem2414 herabkommen waren3854, und2532 brachten5342 auf viel4183 und schwere926 Klagen157 wider2596 Paulus3972, welche sie846 nicht3756 mochten beweisen584,

8 dieweil626 er846 sich5100 verantwortete: Ich habe weder3777 an1519 der Juden2453 Gesetz3551 noch3777 an1519 dem Tempel2411 noch3777 an1519 dem Kaiser2541 mich versündiget.

9 Festus5347 aber1161 wollte2309 den Juden2453 eine Gunst5485 erzeigen2698 und antwortete611 Paulus3972 und sprach2036: Willst2309 du hinauf305 gen1519 Jerusalem2414 und daselbst1563 über4012 diesem5130 dich vor1909 mir1700 richten2919 lassen?

10 Paulus3972 aber1161 sprach2036: Ich stehe1510 vor1909 des Kaisers2541 Gericht968, da3757 soll1163 ich mich3165 lassen richten2919; den Juden2453 habe ich kein3762 Leid91 getan, wie auch2532 du4771 aufs beste2573 weißt1921.

11 Habe ich aber1161 jemand Leid91 getan1063 und2532 des846 Todes2288 wert514 gehandelt4238, so weigere3868 ich mich3450 nicht3756 zu sterben599; ist3303 aber der2076 keines3762 nicht3762, des sie3778 mich3165 verklagen2723, so kann1410 mich ihnen niemand5100 ergeben. Ich berufe mich auf1941 den Kaiser2541.

12 Da5119 besprach4814 sich1909 Festus5347 mit3326 dem Rat4824 und antwortete611: Auf1941 den Kaiser2541 hast du dich berufen, zum Kaiser2541 sollst du ziehen4198.

13 Aber1161 nach1230 etlichen5100 Tagen2250 kamen2658 der König935 Agrippa67 und2532 Bernice959 gen Cäsarea2542, Festus5347 zu1519 empfangen.

14 Und1161 da5613 sie viel4119 Tage2250 daselbst1563 gewesen1304 waren, legte394 Festus5347 dem Könige935 den Handel von5259 Paulus3972 vor2596 und sprach3004: Es ist2076 ein5100 Mann435, von Felix5344 hinterlassen2641 gefangen1198,

15 um4012 welches willen die3739 Hohenpriester749 und2532 Ältesten4245 der Juden2453 vor2596 mir3450 erschienen1718, da ich zu1519 Jerusalem2414 war1096, und baten154, ich sollte ihn846 richten1349 lassen;

16 welchen ich antwortete: Es5117 ist2076 der3739 Römer4514 Weise1485 nicht3756, daß1519 ein5100 Mensch444 ergeben werde5483 umzubringen684, ehe4250 denn2228 der4012 Verklagte2723 habe2192 seine Kläger2725 gegenwärtig und Raum empfange2983, sich der Anklage1462 zu4314 verantworten627.

17 Da3767 sie2753 aber her1759 zusammenkamen4905, machte4160 ich keinen3367 Aufschub311 und hielt2523 des846 andern Tages1836 Gericht968 und hieß den Mann435 vorbringen71.

18 Von4012 welchem3739, da die3739 Verkläger2725 auftraten, brachten2018 sie2476 der Ursachen156 keine3762 auf, der ich1473 mich versah5282.

19 Sie hatten2192 aber1161 etliche5100 Fragen2213 wider ihn4314 von4012 ihrem2398 Aberglauben1175 und2532 von4012 einem5100 verstorbenen2348 JEsus2424, von welchem3739 Paulus3972 sagte5335, er846 lebete.

20 Da1519 ich1473 aber1161 mich der4012 Frage2214 nicht verstund, sprach3004 ich, ob1487 er wollte1014 gen1519 Jerusalem2419 reisen4198 und daselbst2546 sich darüber4012 lassen richten2919.

21 Da aber1161 Paulus3972 sich848 berief, daß4314 er846 auf1941 des846 Kaisers2541 Erkenntnis1233 behalten5083 würde, hieß ich2753 ihn behalten5083, bis2193 daß ich ihn zum1519 Kaiser4575 sende3992.

22 Agrippa67 aber1161 sprach5346 zu4314 Festus5347: Ich möchte den444 Menschen auch2532 gerne hören191. Er846 aber1014 sprach5346: Morgen sollst du ihn846 hören191.

23 Und2532 am andern Tage1887, da3767 Agrippa67 und2532 Bernice959 kamen1525 mit3326 großem4183 Gepränge5325 und5037 gingen2064 in1519 das5607 Richthaus201 mit2596 den Hauptleuten5506 und2532 vornehmsten Männern435 der Stadt, und2532 da es Festus5347 hieß2753, ward Paulus3972 gebracht71.

24 Und2532 Festus5347 sprach5346: Lieber König935 Agrippa67 und2532 alle3956 ihr Männer435, die3739 ihr mit uns2254 hier4840 seid, da sehet ihr den3588, um4012 welchen mich3427 die ganze3956 Menge4128 der Juden2453 angelanget hat1722, beide, zu2334 Jerusalem2414 und5037 auch hier1759, und2532 schrieen1916, er solle1163 nicht3361 länger3371 leben2198.

25 Ich1473 aber1161, da ich vernahm, daß er846 nichts3367 getan hatte4238, was des Todes2288 wert514 sei, und1161 er auch selber sich2638 auf1941 den Kaiser4575 berief5127, habe ich beschlossen2919, ihn zu senden3992,

26 von1909 welchem ich nichts3756 Gewisses804 habe1096, das3739 ich dem5100 Herrn2962 schreibe1125. Darum1352 habe2192 ich ihn846 lassen hervorbringen vor4254 euch5216, allermeist3122 aber2532 vor4254 dich4675 König935 Agrippa67, auf1909 daß3704 ich nach4012 geschehener Erforschung351 haben2192 möge, was5100 ich schreibe1125;

27 denn1063 es dünkt1380 mich3427 ungeschickt Ding249 sein3992, einen Gefangenen1198 zu schicken und2532 keine3361 Ursache156 wider2596 ihn846 anzeigen.

Дiї

Розділ 25

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 25

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.

1 Da nun3767 Festus5347 ins1519 Land1885 kommen305 war, zog er über3326 drei5140 Tage2250 hinauf von575 Cäsarea2542 gen Jerusalem2414.

2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

2 Da2532 erschienen1718 vor ihm846 die Hohenpriester749 und1161 die Vornehmsten4413 der Juden2453 wider2596 Paulus3972 und2532 ermahneten ihn

3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.

3 und baten um2596 Gunst5485 wider2596 ihn, daß3704 er846 ihn fordern154 ließe3343 gen Jerusalem2419, und stelleten ihm846 nach1519, daß sie846 ihn unterwegs umbrächten337.

4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.

4 Da3767 antwortete611 Festus5347, Paulus3972 würde3195 ja behalten5083 zu1722 Cäsarea2542; aber1161 er1438 würde in1722 kurzem5034 wieder dahin ziehen1607.

5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.

5 Welche nun3767 unter euch5213 (sprach5346 er846) können1415, die lasset mit1722 hinabziehen4782 und den Mann435 Verklagen2723, so1536 etwas1536 an1722 ihm5129 ist2076.

6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.

6 Da1909 er846 aber1161 bei1722 ihnen mehr denn4119 zehn1176 Tage2250 gewesen1304 war, zog er hinab2597 gen Cäsarea2542; und2228 des andern Tages1887 setzte er sich2523 auf1519 den Richterstuhl und hieß2753 Paulus3972 holen71.

7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,

7 Da derselbige aber1161 vor ihn kam2597, traten umher4026 die3739 Juden2453, die von575 Jerusalem2414 herabkommen waren3854, und2532 brachten5342 auf viel4183 und schwere926 Klagen157 wider2596 Paulus3972, welche sie846 nicht3756 mochten beweisen584,

8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.

8 dieweil626 er846 sich5100 verantwortete: Ich habe weder3777 an1519 der Juden2453 Gesetz3551 noch3777 an1519 dem Tempel2411 noch3777 an1519 dem Kaiser2541 mich versündiget.

9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“

9 Festus5347 aber1161 wollte2309 den Juden2453 eine Gunst5485 erzeigen2698 und antwortete611 Paulus3972 und sprach2036: Willst2309 du hinauf305 gen1519 Jerusalem2414 und daselbst1563 über4012 diesem5130 dich vor1909 mir1700 richten2919 lassen?

10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.

10 Paulus3972 aber1161 sprach2036: Ich stehe1510 vor1909 des Kaisers2541 Gericht968, da3757 soll1163 ich mich3165 lassen richten2919; den Juden2453 habe ich kein3762 Leid91 getan, wie auch2532 du4771 aufs beste2573 weißt1921.

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“

11 Habe ich aber1161 jemand Leid91 getan1063 und2532 des846 Todes2288 wert514 gehandelt4238, so weigere3868 ich mich3450 nicht3756 zu sterben599; ist3303 aber der2076 keines3762 nicht3762, des sie3778 mich3165 verklagen2723, so kann1410 mich ihnen niemand5100 ergeben. Ich berufe mich auf1941 den Kaiser2541.

12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“

12 Da5119 besprach4814 sich1909 Festus5347 mit3326 dem Rat4824 und antwortete611: Auf1941 den Kaiser2541 hast du dich berufen, zum Kaiser2541 sollst du ziehen4198.

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

13 Aber1161 nach1230 etlichen5100 Tagen2250 kamen2658 der König935 Agrippa67 und2532 Bernice959 gen Cäsarea2542, Festus5347 zu1519 empfangen.

14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,

14 Und1161 da5613 sie viel4119 Tage2250 daselbst1563 gewesen1304 waren, legte394 Festus5347 dem Könige935 den Handel von5259 Paulus3972 vor2596 und sprach3004: Es ist2076 ein5100 Mann435, von Felix5344 hinterlassen2641 gefangen1198,

15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.

15 um4012 welches willen die3739 Hohenpriester749 und2532 Ältesten4245 der Juden2453 vor2596 mir3450 erschienen1718, da ich zu1519 Jerusalem2414 war1096, und baten154, ich sollte ihn846 richten1349 lassen;

16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

16 welchen ich antwortete: Es5117 ist2076 der3739 Römer4514 Weise1485 nicht3756, daß1519 ein5100 Mensch444 ergeben werde5483 umzubringen684, ehe4250 denn2228 der4012 Verklagte2723 habe2192 seine Kläger2725 gegenwärtig und Raum empfange2983, sich der Anklage1462 zu4314 verantworten627.

17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.

17 Da3767 sie2753 aber her1759 zusammenkamen4905, machte4160 ich keinen3367 Aufschub311 und hielt2523 des846 andern Tages1836 Gericht968 und hieß den Mann435 vorbringen71.

18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.

18 Von4012 welchem3739, da die3739 Verkläger2725 auftraten, brachten2018 sie2476 der Ursachen156 keine3762 auf, der ich1473 mich versah5282.

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

19 Sie hatten2192 aber1161 etliche5100 Fragen2213 wider ihn4314 von4012 ihrem2398 Aberglauben1175 und2532 von4012 einem5100 verstorbenen2348 JEsus2424, von welchem3739 Paulus3972 sagte5335, er846 lebete.

20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

20 Da1519 ich1473 aber1161 mich der4012 Frage2214 nicht verstund, sprach3004 ich, ob1487 er wollte1014 gen1519 Jerusalem2419 reisen4198 und daselbst2546 sich darüber4012 lassen richten2919.

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.

21 Da aber1161 Paulus3972 sich848 berief, daß4314 er846 auf1941 des846 Kaisers2541 Erkenntnis1233 behalten5083 würde, hieß ich2753 ihn behalten5083, bis2193 daß ich ihn zum1519 Kaiser4575 sende3992.

22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“.

22 Agrippa67 aber1161 sprach5346 zu4314 Festus5347: Ich möchte den444 Menschen auch2532 gerne hören191. Er846 aber1014 sprach5346: Morgen sollst du ihn846 hören191.

23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.

23 Und2532 am andern Tage1887, da3767 Agrippa67 und2532 Bernice959 kamen1525 mit3326 großem4183 Gepränge5325 und5037 gingen2064 in1519 das5607 Richthaus201 mit2596 den Hauptleuten5506 und2532 vornehmsten Männern435 der Stadt, und2532 da es Festus5347 hieß2753, ward Paulus3972 gebracht71.

24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.

24 Und2532 Festus5347 sprach5346: Lieber König935 Agrippa67 und2532 alle3956 ihr Männer435, die3739 ihr mit uns2254 hier4840 seid, da sehet ihr den3588, um4012 welchen mich3427 die ganze3956 Menge4128 der Juden2453 angelanget hat1722, beide, zu2334 Jerusalem2414 und5037 auch hier1759, und2532 schrieen1916, er solle1163 nicht3361 länger3371 leben2198.

25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

25 Ich1473 aber1161, da ich vernahm, daß er846 nichts3367 getan hatte4238, was des Todes2288 wert514 sei, und1161 er auch selber sich2638 auf1941 den Kaiser4575 berief5127, habe ich beschlossen2919, ihn zu senden3992,

26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.

26 von1909 welchem ich nichts3756 Gewisses804 habe1096, das3739 ich dem5100 Herrn2962 schreibe1125. Darum1352 habe2192 ich ihn846 lassen hervorbringen vor4254 euch5216, allermeist3122 aber2532 vor4254 dich4675 König935 Agrippa67, auf1909 daß3704 ich nach4012 geschehener Erforschung351 haben2192 möge, was5100 ich schreibe1125;

27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.

27 denn1063 es dünkt1380 mich3427 ungeschickt Ding249 sein3992, einen Gefangenen1198 zu schicken und2532 keine3361 Ursache156 wider2596 ihn846 anzeigen.