Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 16

1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Деяния апостолов

Глава 16

1 Так Павел дошел до Дервии, а затем и до Листры. И там он нашел ученика по имени Тимофей, мать которого была уверовавшая во Христа иудейка, а отец — язычник.

2 Братья в Листре и Иконии хорошо о нем отзывались.

3 Павлу, пожелавшему взять его в спутники, пришлось обрезать его: это было необходимо из-за иудеев той местности, где каждый знал, что отец Тимофея — язычник.

4 Идя из города в город, они передавали верующим решения, принятые апостолами и пресвитерами в Иерусалиме, и убеждали в необходимости соблюдать их.

5 Церкви между тем укреплялись в вере и численно возрастали с каждым днем.

6 Святой Дух удержал их от того, чтобы возвещали они слово Божие в Асии, потому пошли они через Фригию и земли Галатии.

7 Когда подошли они к границам Мисии, они хотели было войти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им.

8 Они пересекли Мисию и вышли к Троаде.

9 Ночью же Павлу было видение: некий македонянин предстал перед ним и просил его: «Приди в Македонию и помоги нам».

10 После того видения мы сразу же стали собираться в Македонию, будучи уверенными, что Сам Бог призвал нас возвещать там Благую Весть.

11 Итак, отплыв из Троады, мы прибыли прямым путем в Самофракию, а на другой день были уже в Неаполе,

12 оттуда направились в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. В этом городе пробыли мы несколько дней.

13 В субботу мы вышли за городские ворота к реке, где, как мы думали, было место для молитвы; там мы сели и разговаривали с собравшимися женщинами.

14 Одну из тех, кто слушал нас, звали Лидия. (Она торговала пурпурными тканями.) Эта женщина из Фиатиры почитала единого Бога, и Господь открыл ее сердце, чтобы приняла она с верою всё, что говорил Павел.

15 После того, как она и все живущие в доме ее были крещены, она стала упрашивать нас: «Если вы действительно признаёте меня верной Господу, заходите в мой дом и живите у меня». И уговорила нас.

16 Однажды, когда мы шли к месту молитвенного собрания, встретилась нам одна рабыня, одержимая духом, с помощью которого она предсказывала будущее и тем приносила своим господам большой доход.

17 Следуя за Павлом и нами, она кричала: «Эти люди — рабы Бога Всевышнего, они возвещают вам путь спасения».

18 Делала она это изо дня в день, пока Павел, сильно раздосадованный, обернувшись, не сказал духу: «Именем Иисуса Христа повелеваю тебе: выйди из нее!» И дух тотчас вышел.

19 Тогда господа ее, видя, что у них теперь больше нет надежд на доходы, схватили Павла и Силу и потащили на площадь к городскому начальству.

20 Приведя их к преторам, они заявили: «Эти люди — иудеи, и они вызывают беспорядки в нашем городе.

21 Они учат обычаям, которые для нас, римских граждан, просто недопустимы и которым мы никак не можем следовать».

22 Разъяренная толпа также стала нападать на апостолов, и тогда преторы приказали сорвать с них одежды и бить их палками.

23 После жестокого избиения бросили их в тюрьму, приказав тюремщику надежно стеречь их.

24 Он, получив такое приказание, запер их во внутреннюю тюрьму, забив им ноги в колодки.

25 Около полуночи Павел и Сила пели Богу псалмы, тем вознося Ему свои молитвы и хвалу. Другие заключенные слушали их.

26 Вдруг произошло сильное землетрясение: тюрьму сотрясло до основания; в тот же миг распахнулись все двери, со всех заключенных упали оковы.

27 Тюремщик проснулся; увидев распахнутые двери тюрьмы, он выхватил меч и хотел было покончить с собой, думая, что заключенные сбежали,

28 но Павел криком остановил его: «Не делай самому себе зла! Все мы здесь».

29 Тюремщик, потребовав огня, вбежал к Павлу и Силе и, трепеща от страха, пал перед ними на землю.

30 «Что делать мне, господа мои, чтобы спастись?» — спросил он, выведя их из тюрьмы.

31 Они же ответили: «Верь в Господа Иисуса и будешь спасен ты и дом твой».

32 И возвестили они слово Господне ему и всем домочадцам его.

33 В этот поздний ночной час выведя их из тюрьмы, тюремщик омыл им раны и тут же принял крещение сам и все домашние его.

34 И, приведя их в дом, предложил трапезу. И со всем домом своим он радовался тому, что обрел веру в Бога.

35 С наступлением дня преторы прислали к нему ликторов. «Отпустите тех людей!» — приказали они.

36 Тюремщик передал [эти] слова Павлу: «Преторы прислали распоряжение отпустить вас. Теперь вы свободны. Можете идти с миром».

37 «Как?! — возразил Павел. — Нас, римских граждан, без суда всенародно избили и бросили в тюрьму, а теперь нас тайно выгоняют? Нет. Пусть придут и сами нас выведут».

38 Ликторы передали эти слова преторам, и те, услышав, что Павел и Сила — римские граждане, испугались.

39 Они пришли сами и извинились перед ними. И когда вывели их из тюрьмы, то просили их покинуть город.

40 Павел и Сила, выйдя из тюрьмы, пришли к Лидии, повидались там с братьями, ободрили их и отправились в путь.

Дiї Розділ 16	Деяния апостолов Глава 16
1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.	1 Так Павел дошел до Дервии, а затем и до Листры. И там он нашел ученика по имени Тимофей, мать которого была уверовавшая во Христа иудейка, а отец — язычник.
2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.	2 Братья в Листре и Иконии хорошо о нем отзывались.
3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.	3 Павлу, пожелавшему взять его в спутники, пришлось обрезать его: это было необходимо из-за иудеев той местности, где каждый знал, что отец Тимофея — язычник.
4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.	4 Идя из города в город, они передавали верующим решения, принятые апостолами и пресвитерами в Иерусалиме, и убеждали в необходимости соблюдать их.
5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.	5 Церкви между тем укреплялись в вере и численно возрастали с каждым днем.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.	6 Святой Дух удержал их от того, чтобы возвещали они слово Божие в Асии, потому пошли они через Фригию и земли Галатии.
7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.	7 Когда подошли они к границам Мисии, они хотели было войти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им.
8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.	8 Они пересекли Мисию и вышли к Троаде.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“	9 Ночью же Павлу было видение: некий македонянин предстал перед ним и просил его: «Приди в Македонию и помоги нам».
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.	10 После того видения мы сразу же стали собираться в Македонию, будучи уверенными, что Сам Бог призвал нас возвещать там Благую Весть.
11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,	11 Итак, отплыв из Троады, мы прибыли прямым путем в Самофракию, а на другой день были уже в Неаполе,
12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.	12 оттуда направились в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. В этом городе пробыли мы несколько дней.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.	13 В субботу мы вышли за городские ворота к реке, где, как мы думали, было место для молитвы; там мы сели и разговаривали с собравшимися женщинами.
14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.	14 Одну из тех, кто слушал нас, звали Лидия. (Она торговала пурпурными тканями.) Эта женщина из Фиатиры почитала единого Бога, и Господь открыл ее сердце, чтобы приняла она с верою всё, что говорил Павел.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.	15 После того, как она и все живущие в доме ее были крещены, она стала упрашивать нас: «Если вы действительно признаёте меня верной Господу, заходите в мой дом и живите у меня». И уговорила нас.
16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.	16 Однажды, когда мы шли к месту молитвенного собрания, встретилась нам одна рабыня, одержимая духом, с помощью которого она предсказывала будущее и тем приносила своим господам большой доход.
17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“	17 Следуя за Павлом и нами, она кричала: «Эти люди — рабы Бога Всевышнего, они возвещают вам путь спасения».
18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.	18 Делала она это изо дня в день, пока Павел, сильно раздосадованный, обернувшись, не сказал духу: «Именем Иисуса Христа повелеваю тебе: выйди из нее!» И дух тотчас вышел.
19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.	19 Тогда господа ее, видя, что у них теперь больше нет надежд на доходы, схватили Павла и Силу и потащили на площадь к городскому начальству.
20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,	20 Приведя их к преторам, они заявили: «Эти люди — иудеи, и они вызывают беспорядки в нашем городе.
21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.	21 Они учат обычаям, которые для нас, римских граждан, просто недопустимы и которым мы никак не можем следовать».
22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.	22 Разъяренная толпа также стала нападать на апостолов, и тогда преторы приказали сорвать с них одежды и бить их палками.
23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.	23 После жестокого избиения бросили их в тюрьму, приказав тюремщику надежно стеречь их.
24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.	24 Он, получив такое приказание, запер их во внутреннюю тюрьму, забив им ноги в колодки.
25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.	25 Около полуночи Павел и Сила пели Богу псалмы, тем вознося Ему свои молитвы и хвалу. Другие заключенные слушали их.
26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.	26 Вдруг произошло сильное землетрясение: тюрьму сотрясло до основания; в тот же миг распахнулись все двери, со всех заключенных упали оковы.
27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.	27 Тюремщик проснулся; увидев распахнутые двери тюрьмы, он выхватил меч и хотел было покончить с собой, думая, что заключенные сбежали,
28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“	28 но Павел криком остановил его: «Не делай самому себе зла! Все мы здесь».
29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.	29 Тюремщик, потребовав огня, вбежал к Павлу и Силе и, трепеща от страха, пал перед ними на землю.
30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“	30 «Что делать мне, господа мои, чтобы спастись?» — спросил он, выведя их из тюрьмы.
31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.	31 Они же ответили: «Верь в Господа Иисуса и будешь спасен ты и дом твой».
32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.	32 И возвестили они слово Господне ему и всем домочадцам его.
33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.	33 В этот поздний ночной час выведя их из тюрьмы, тюремщик омыл им раны и тут же принял крещение сам и все домашние его.
34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.	34 И, приведя их в дом, предложил трапезу. И со всем домом своим он радовался тому, что обрел веру в Бога.
35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“	35 С наступлением дня преторы прислали к нему ликторов. «Отпустите тех людей!» — приказали они.
36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“	36 Тюремщик передал [эти] слова Павлу: «Преторы прислали распоряжение отпустить вас. Теперь вы свободны. Можете идти с миром».
37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“	37 «Как?! — возразил Павел. — Нас, римских граждан, без суда всенародно избили и бросили в тюрьму, а теперь нас тайно выгоняют? Нет. Пусть придут и сами нас выведут».
38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.	38 Ликторы передали эти слова преторам, и те, услышав, что Павел и Сила — римские граждане, испугались.
39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.	39 Они пришли сами и извинились перед ними. И когда вывели их из тюрьмы, то просили их покинуть город.
40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.	40 Павел и Сила, выйдя из тюрьмы, пришли к Лидии, повидались там с братьями, ободрили их и отправились в путь.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Старий
завіт

Новий
завіт