CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 16
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 16

1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 16

1 Er kam2658 aber1161 gen1519 Derbe1191 und2532 Lystra3082; und2532 siehe2400, ein5100 Jünger3101 war2258 daselbst1563 mit Namen3686 Timotheus5095, eines5100 jüdischen2453 Weibes1135 Sohn, die war gläubig4103, aber1161 eines griechischen1672 Vaters3962.

2 Der3739 hatte ein gut Gerücht3140 bei den Brüdern80 unter5259 den Lystranern3082 und2532 zu1722 Ikonien2430

3 Diesen5126 wollte2309 Paulus3972 lassen mit4862 sich848 ziehen und2532 nahm2983 und beschnitt4059 ihn846 um1223 der1565 Juden2453 willen, die3588 an1722 demselbigen Ort5117 waren5607; denn1063 sie846 wußten1492 alle537, daß3754 sein5225 Vater3962 war1831 ein Grieche1672 gewesen.

4 Als5613 sie846 aber1161 durch1279 die Städte4172 zogen, überantworteten sie ihnen, zu1722 halten5442 den3588 Spruch1378, welcher von5259 den Aposteln652 und2532 den Ältesten4245 zu Jerusalem2419 beschlossen2919 war3860.

5 Da3767 wurden4732 die Gemeinden1577 im2596 Glauben4102 befestiget und2532 nahmen zu4052 an der Zahl706 täglich.

6 Da1330 sie aber1161 durch Phrygien5435 und2532 das Land5561 Galatien1054 zogen, ward ihnen gewehret von5259 dem Heiligen40 Geist4151, zu reden2980 das Wort3056 in1722 Asien773.

7 Als sie3985 aber4198 kamen2064 an Mysien3465, versuchten sie, durch2596 Bithynien978 zu2596 reisen; und2532 der Geist4151 ließ1439 es ihnen nicht3756 zu.

8 Da sie aber1161 an Mysien3465 vorüberzogen, kamen sie hinab2597 gen1519 Troas5174.

9 Und2532 Paulus3972 erschien3700 ein Gesicht3705 bei der Nacht3571; das war2258 ein Mann435 aus1223 Mazedonien3110, der stund und bat3870 ihn2476 und sprach3004: Komm hernieder nach1519 Mazedonien3109 und hilf997 uns2254!

10 Als er846 aber1161 das3754 Gesicht3705 gesehen1492 hatte, da trachteten2212 wir alsobald2112 zu reisen1831 nach1519 Mazedonien3109, gewiß4822, daß5613 uns2248 der HErr2962 dahin berufen hätte4341, ihnen das Evangelium zu predigen2097.

11 Da3767 fuhren wir2113 aus321 von575 Troas5174, und5037 stracks Laufs kamen wir gen1519 Samothrazien4543, des andern1966 Tages gen1519 Neapolis3496

12 und5037 von1564 dannen gen Philippi5375, welches ist2076 die3748 Hauptstadt4413 des1722 Landes3310 Mazedonien3109 und eine Freistadt2862. Wir hatten2258 aber1161 in1519 dieser5026 Stadt4172 unser Wesen1304 etliche5100 Tage2250.

13 Am Tage2250 des Sabbats gingen wir1511 hinaus1831 vor1854 die Stadt4172 an3844 das Wasser4215, da3757 man pflegte3543 zu beten4335, und5037 setzten uns2523 und2532 redeten2980 zu den Weibern1135, die da zusammenkamen4905.

14 Und2532 ein5100 gottesfürchtig2316 Weib1135 mit Namen3686 Lydia3070, eine Purpurkrämerin4211 aus der5259 Stadt4172 der Thyatirer, hörete zu191; welcher3739 tat der HErr2962 das Herz2588 auf1272, daß sie4576 darauf achthatte4337, was von Paulus3972 geredet ward2980.

15 Als sie3870 aber1161 und2532 ihr846 Haus3624 getauft907 ward, ermahnete sie uns2248 und2532 sprach3004: So1487 ihr mich3165 achtet2919, daß5613 ich gläubig4103 bin1511 an den HErrn2962, so kommet in1519 mein3450 Haus3624 und bleibet3306 allda. Und sie zwang uns.

16 Es geschah1096 aber1161, da wir5100 zu1519 dem Gebet4335 gingen4198, daß eine Magd3814 uns2257 begegnete528, die3748 hatte2192 einen Wahrsagergeist4151 und trug3930 ihren Herren2962 viel4183 Genieß zu mit Wahrsagen3132.

17 Dieselbige folgte2628 allenthalben Paulus3972 und2532 uns2254 nach, schrie2896 und sprach3004: Diese3778 Menschen sind1526 Knechte1401 Gottes2316, des Allerhöchsten5310, die3748 euch2254 den444 Weg3598 der3778 Seligkeit4991 verkündigen2605!

18 Solches tat4160 sie manchen4183 Tag2250. Paulus3972 aber1161 tat das5124 weh, und1161 wandte1994 sich um und2532 sprach2036 zu1909 dem Geist4151: Ich gebiete3853 dir4671 in1722 dem Namen3686 JEsu2424 Christi5547, daß du von575 ihr846 ausfahrest1831! Und2532 er846 fuhr aus1831 zu derselbigen Stunde5610.

19 Da aber1161 ihre Herren2962 sahen1492, daß3754 die Hoffnung1680 ihres Genießes war1831 ausgefahren, nahmen sie846 Paulus3972 und2532 Silas4609, zogen1670 sie1949 auf1519 den Markt58 vor1909 die Obersten758

20 und2532 führeten sie846 zu den444 Hauptleuten4755 und sprachen2036: Diese3778 Menschen machen1613 unsere2257 Stadt4172 irre und sind5225 Juden2453

21 und2532 verkündigen2605 eine Weise1485, welche3739 uns2254 nicht3756 ziemet anzunehmen3858 noch3761 zu tun4160, weil wir Römer4514 sind5607.

22 Und2532 das Volk3793 ward erregt4911 wider2596 sie846. Und2532 die Hauptleute4755 ließen4048 ihnen die Kleider2440 abreißen und hießen2753 sie846 stäupen4463.

23 Und5037 da sie2007 sie846 wohl4183 gestäupet hatten, warfen906 sie sie ins1519 Gefängnis5438 und geboten3853 dem Kerkermeister1200, daß er846 sie wohl806 bewahrete.

24 Der nahm2983 solch5108 Gebot3852 an und2532 warf906 sie846 in1519 das3739 innerste2082 Gefängnis5438 und legte805 ihre846 Füße4228 in den Stock3586.

25 Um2596 die Mitternacht3317 aber1161 beteten4336 Paulus3972 und2532 Silas4609 und1161 lobeten GOtt2316. Und es höreten sie846 die Gefangenen1198.

26 Schnell869 aber1161 ward3916 ein großes3173 Erdbeben4578, also daß5620 sich bewegeten die Grundfesten2310 des Gefängnisses1201. Und5037 von Stund‘ an wurden1096 alle3956 Türen2374 aufgetan455 und aller3956 Bande1199 los447.

27 Als aber1161 der Kerkermeister1200 aus dem Schlafe1853 fuhr und2532 sah die Türen2374 des Gefängnisses5438 aufgetan455, zog4685 er das1492 Schwert3162 aus und wollte3195 sich1096 selbst1438 erwürgen337; denn er meinete, die Gefangenen1198 wären entflohen1628.

28 Paulus3972 aber1161 rief5455 laut3173 und sprach3004: Tue4238 dir4572 nichts3367 Übles2556; denn1063 wir sind2070 alle537 hier1759.

29 Er forderte154 aber1161 ein Licht5457 und2532 sprang hinein1530 und2532 ward1096 zitternd1790 und fiel4363 Paulus3972 und Silas4609 zu den Füßen

30 und2532 führete sie846 heraus1854 und sprach5346: Liebe Herren2962, was5101 soll1163 ich tun4160, daß3165 ich selig4982 werde?

31 Sie sprachen2036:. Glaube4100 an1909 den HErrn2962 JEsum2424 Christum5547, so2532 wirst du4771 und1161 dein4675 Haus3624 selig4982.

32 Und2532 sie846 sagten2980 ihm das3956 Wort3056 des846 HErrn2962 und2532 allen, die in1722 seinem Hause3614 waren.

33 Und2532 er nahm3880 sie zu sich in1722 derselbigen Stunde5610 der1565 Nacht3571 und wusch3068 ihnen die Striemen ab; und er ließ sich taufen907 und alle3956 die Seinen alsobald3916.

34 Und5037 führete sie321 in1519 sein846 Haus und2532 setzte ihnen3908 einen Tisch5132 und freuete sich848 mit seinem ganzen Hause3624, daß er846 an GOtt2316 gläubig4100 worden war.

35 Und1161 da es Tag2250 ward1096, sandten649 die1565 Hauptleute4755 Stadtdiener4465 und sprachen3004: Laß630 die Menschen444 gehen630!

36 Und1161 der Kerkermeister1200 verkündigte518 diese5128 Rede3056 Paulus: Die Hauptleute4755 haben hergesandt, daß4314 ihr los630 sein sollt. Nun3568 ziehet aus1831 und3767 gehet4198 hin649 mit1722 Frieden1515.

37 Paulus3972 aber1161 sprach5346 zu4314 ihnen846: Sie846 haben uns2248 ohne Recht und2532 Urteil178 öffentlich1219 gestäupet, die wir doch Römer sind5225, und1063 in1519 das Gefängnis5438 geworfen906 und sollten1544 uns2248 nun3568 heimlich2977 ausstoßen? Nicht3756 also, sondern235 lasset sie1194 selbst kommen2064 und uns2248 hinausführen1806.

38 Die191 Stadtdiener4465 verkündigten312 diese5023 Worte4487 den Hauptleuten4755; und1161 sie fürchteten sich5399, da2532 sie höreten, daß3754 sie Römer4514 wären1526,

39 und2532 kamen2064 und2532 ermahneten sie846 und führeten sie heraus1831 und baten3870 sie, daß sie auszögen aus1806 der Stadt4172.

40 Da gingen1525 sie846 aus1831 dem Gefängnis5438 und1161 gingen1831 zu1519 der Lydia3070. Und2532 da sie die Brüder80 gesehen1492 hatten und2532 getröstet3870, zogen sie aus1537.

Дiї

Розділ 16

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 16

1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

1 Er kam2658 aber1161 gen1519 Derbe1191 und2532 Lystra3082; und2532 siehe2400, ein5100 Jünger3101 war2258 daselbst1563 mit Namen3686 Timotheus5095, eines5100 jüdischen2453 Weibes1135 Sohn, die war gläubig4103, aber1161 eines griechischen1672 Vaters3962.

2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

2 Der3739 hatte ein gut Gerücht3140 bei den Brüdern80 unter5259 den Lystranern3082 und2532 zu1722 Ikonien2430

3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

3 Diesen5126 wollte2309 Paulus3972 lassen mit4862 sich848 ziehen und2532 nahm2983 und beschnitt4059 ihn846 um1223 der1565 Juden2453 willen, die3588 an1722 demselbigen Ort5117 waren5607; denn1063 sie846 wußten1492 alle537, daß3754 sein5225 Vater3962 war1831 ein Grieche1672 gewesen.

4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

4 Als5613 sie846 aber1161 durch1279 die Städte4172 zogen, überantworteten sie ihnen, zu1722 halten5442 den3588 Spruch1378, welcher von5259 den Aposteln652 und2532 den Ältesten4245 zu Jerusalem2419 beschlossen2919 war3860.

5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

5 Da3767 wurden4732 die Gemeinden1577 im2596 Glauben4102 befestiget und2532 nahmen zu4052 an der Zahl706 täglich.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

6 Da1330 sie aber1161 durch Phrygien5435 und2532 das Land5561 Galatien1054 zogen, ward ihnen gewehret von5259 dem Heiligen40 Geist4151, zu reden2980 das Wort3056 in1722 Asien773.

7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

7 Als sie3985 aber4198 kamen2064 an Mysien3465, versuchten sie, durch2596 Bithynien978 zu2596 reisen; und2532 der Geist4151 ließ1439 es ihnen nicht3756 zu.

8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

8 Da sie aber1161 an Mysien3465 vorüberzogen, kamen sie hinab2597 gen1519 Troas5174.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

9 Und2532 Paulus3972 erschien3700 ein Gesicht3705 bei der Nacht3571; das war2258 ein Mann435 aus1223 Mazedonien3110, der stund und bat3870 ihn2476 und sprach3004: Komm hernieder nach1519 Mazedonien3109 und hilf997 uns2254!

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

10 Als er846 aber1161 das3754 Gesicht3705 gesehen1492 hatte, da trachteten2212 wir alsobald2112 zu reisen1831 nach1519 Mazedonien3109, gewiß4822, daß5613 uns2248 der HErr2962 dahin berufen hätte4341, ihnen das Evangelium zu predigen2097.

11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

11 Da3767 fuhren wir2113 aus321 von575 Troas5174, und5037 stracks Laufs kamen wir gen1519 Samothrazien4543, des andern1966 Tages gen1519 Neapolis3496

12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

12 und5037 von1564 dannen gen Philippi5375, welches ist2076 die3748 Hauptstadt4413 des1722 Landes3310 Mazedonien3109 und eine Freistadt2862. Wir hatten2258 aber1161 in1519 dieser5026 Stadt4172 unser Wesen1304 etliche5100 Tage2250.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

13 Am Tage2250 des Sabbats gingen wir1511 hinaus1831 vor1854 die Stadt4172 an3844 das Wasser4215, da3757 man pflegte3543 zu beten4335, und5037 setzten uns2523 und2532 redeten2980 zu den Weibern1135, die da zusammenkamen4905.

14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

14 Und2532 ein5100 gottesfürchtig2316 Weib1135 mit Namen3686 Lydia3070, eine Purpurkrämerin4211 aus der5259 Stadt4172 der Thyatirer, hörete zu191; welcher3739 tat der HErr2962 das Herz2588 auf1272, daß sie4576 darauf achthatte4337, was von Paulus3972 geredet ward2980.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

15 Als sie3870 aber1161 und2532 ihr846 Haus3624 getauft907 ward, ermahnete sie uns2248 und2532 sprach3004: So1487 ihr mich3165 achtet2919, daß5613 ich gläubig4103 bin1511 an den HErrn2962, so kommet in1519 mein3450 Haus3624 und bleibet3306 allda. Und sie zwang uns.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

16 Es geschah1096 aber1161, da wir5100 zu1519 dem Gebet4335 gingen4198, daß eine Magd3814 uns2257 begegnete528, die3748 hatte2192 einen Wahrsagergeist4151 und trug3930 ihren Herren2962 viel4183 Genieß zu mit Wahrsagen3132.

17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

17 Dieselbige folgte2628 allenthalben Paulus3972 und2532 uns2254 nach, schrie2896 und sprach3004: Diese3778 Menschen sind1526 Knechte1401 Gottes2316, des Allerhöchsten5310, die3748 euch2254 den444 Weg3598 der3778 Seligkeit4991 verkündigen2605!

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

18 Solches tat4160 sie manchen4183 Tag2250. Paulus3972 aber1161 tat das5124 weh, und1161 wandte1994 sich um und2532 sprach2036 zu1909 dem Geist4151: Ich gebiete3853 dir4671 in1722 dem Namen3686 JEsu2424 Christi5547, daß du von575 ihr846 ausfahrest1831! Und2532 er846 fuhr aus1831 zu derselbigen Stunde5610.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

19 Da aber1161 ihre Herren2962 sahen1492, daß3754 die Hoffnung1680 ihres Genießes war1831 ausgefahren, nahmen sie846 Paulus3972 und2532 Silas4609, zogen1670 sie1949 auf1519 den Markt58 vor1909 die Obersten758

20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

20 und2532 führeten sie846 zu den444 Hauptleuten4755 und sprachen2036: Diese3778 Menschen machen1613 unsere2257 Stadt4172 irre und sind5225 Juden2453

21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

21 und2532 verkündigen2605 eine Weise1485, welche3739 uns2254 nicht3756 ziemet anzunehmen3858 noch3761 zu tun4160, weil wir Römer4514 sind5607.

22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

22 Und2532 das Volk3793 ward erregt4911 wider2596 sie846. Und2532 die Hauptleute4755 ließen4048 ihnen die Kleider2440 abreißen und hießen2753 sie846 stäupen4463.

23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

23 Und5037 da sie2007 sie846 wohl4183 gestäupet hatten, warfen906 sie sie ins1519 Gefängnis5438 und geboten3853 dem Kerkermeister1200, daß er846 sie wohl806 bewahrete.

24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

24 Der nahm2983 solch5108 Gebot3852 an und2532 warf906 sie846 in1519 das3739 innerste2082 Gefängnis5438 und legte805 ihre846 Füße4228 in den Stock3586.

25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

25 Um2596 die Mitternacht3317 aber1161 beteten4336 Paulus3972 und2532 Silas4609 und1161 lobeten GOtt2316. Und es höreten sie846 die Gefangenen1198.

26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

26 Schnell869 aber1161 ward3916 ein großes3173 Erdbeben4578, also daß5620 sich bewegeten die Grundfesten2310 des Gefängnisses1201. Und5037 von Stund‘ an wurden1096 alle3956 Türen2374 aufgetan455 und aller3956 Bande1199 los447.

27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

27 Als aber1161 der Kerkermeister1200 aus dem Schlafe1853 fuhr und2532 sah die Türen2374 des Gefängnisses5438 aufgetan455, zog4685 er das1492 Schwert3162 aus und wollte3195 sich1096 selbst1438 erwürgen337; denn er meinete, die Gefangenen1198 wären entflohen1628.

28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

28 Paulus3972 aber1161 rief5455 laut3173 und sprach3004: Tue4238 dir4572 nichts3367 Übles2556; denn1063 wir sind2070 alle537 hier1759.

29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

29 Er forderte154 aber1161 ein Licht5457 und2532 sprang hinein1530 und2532 ward1096 zitternd1790 und fiel4363 Paulus3972 und Silas4609 zu den Füßen

30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

30 und2532 führete sie846 heraus1854 und sprach5346: Liebe Herren2962, was5101 soll1163 ich tun4160, daß3165 ich selig4982 werde?

31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

31 Sie sprachen2036:. Glaube4100 an1909 den HErrn2962 JEsum2424 Christum5547, so2532 wirst du4771 und1161 dein4675 Haus3624 selig4982.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

32 Und2532 sie846 sagten2980 ihm das3956 Wort3056 des846 HErrn2962 und2532 allen, die in1722 seinem Hause3614 waren.

33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

33 Und2532 er nahm3880 sie zu sich in1722 derselbigen Stunde5610 der1565 Nacht3571 und wusch3068 ihnen die Striemen ab; und er ließ sich taufen907 und alle3956 die Seinen alsobald3916.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

34 Und5037 führete sie321 in1519 sein846 Haus und2532 setzte ihnen3908 einen Tisch5132 und freuete sich848 mit seinem ganzen Hause3624, daß er846 an GOtt2316 gläubig4100 worden war.

35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

35 Und1161 da es Tag2250 ward1096, sandten649 die1565 Hauptleute4755 Stadtdiener4465 und sprachen3004: Laß630 die Menschen444 gehen630!

36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

36 Und1161 der Kerkermeister1200 verkündigte518 diese5128 Rede3056 Paulus: Die Hauptleute4755 haben hergesandt, daß4314 ihr los630 sein sollt. Nun3568 ziehet aus1831 und3767 gehet4198 hin649 mit1722 Frieden1515.

37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

37 Paulus3972 aber1161 sprach5346 zu4314 ihnen846: Sie846 haben uns2248 ohne Recht und2532 Urteil178 öffentlich1219 gestäupet, die wir doch Römer sind5225, und1063 in1519 das Gefängnis5438 geworfen906 und sollten1544 uns2248 nun3568 heimlich2977 ausstoßen? Nicht3756 also, sondern235 lasset sie1194 selbst kommen2064 und uns2248 hinausführen1806.

38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

38 Die191 Stadtdiener4465 verkündigten312 diese5023 Worte4487 den Hauptleuten4755; und1161 sie fürchteten sich5399, da2532 sie höreten, daß3754 sie Römer4514 wären1526,

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

39 und2532 kamen2064 und2532 ermahneten sie846 und führeten sie heraus1831 und baten3870 sie, daß sie auszögen aus1806 der Stadt4172.

40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

40 Da gingen1525 sie846 aus1831 dem Gefängnis5438 und1161 gingen1831 zu1519 der Lydia3070. Und2532 da sie die Brüder80 gesehen1492 hatten und2532 getröstet3870, zogen sie aus1537.