Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Деяния апостолов

Глава 14

1 В Иконии Павел и Варнава тоже пришли в иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество как иудеев, так и язычников.

2 (Однако те иудеи, что не уверовали, ожесточили язычников, настроив их против братьев.)

3 Они пробыли там довольно долго и проповедовали смело и открыто, полагаясь на Господа, подтверждавшего весть о Своей благодати тем, что даровал им способность творить знамения и чудеса.

4 Между тем народ в городе разделился: одни стали на сторону иудеев, а другие — апостолов.

5 Язычники и иудеи, вступив в сговор с городскими властями, собрались напасть на Павла и Варнаву и побить их камнями.

6 [6-7] Узнав об этом, они нашли себе убежище в Ликаонии и там, в городах Листра и Дервия и их окрестностях, продолжали возвещать Благую Весть.

8 В Листре был человек, который не владел ногами, хромой от рождения, он и шагу ступить не мог. Этот человек сидел

9 и слушал проповедь Павла. Павел внимательно посмотрел на него и, заметив, что есть у него вера и может он быть исцелен,

10 громко воскликнул: «Поднимись, стань на ноги!» Тот быстро встал и пошел.

11 Люди, увидев сделанное Павлом, закричали по-ликаонски: «Боги сошли к нам в облике человеческом!»

12 И стали называть Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, потому что в основном говорил он.

13 Жрец Зевса, храм которого был перед городскими воротами, привел к воротам быков, принес венки и хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.

14 Услышав об этом, апостолы Варнава и Павел разодрали на себе одежды и с криком бросились в толпу:

15 «Остановитесь, что вы делаете? — взывали они. — Мы такие же люди, как и вы, и пришли к вам с Благой Вестью, чтобы обратились вы от этих никчемных идолов к Богу Живому, создавшему небо, землю и море, и всё, что в них обитает.

16 В прошлых поколениях Он позволял всем народам ходить своими путями,

17 хотя и не переставал напоминать вам о Себе, творя добро: Он посылает вам с неба дожди и каждый год в свое время дает урожаи, насыщает вас пищей и наполняет весельем сердца ваши».

18 И этими речами они едва смогли удержать народ от жертвоприношения в их честь.

19 Но потом из Антиохии и Иконии пришли иудеи и, настроив народ против апостолов, побили Павла камнями; думая, что он умер, его выволокли за город.

20 Когда же ученики обступили Павла, он очнулся, встал и вернулся в город, а на следующий день вместе с Варнавою пошел в Дервию.

21 Возвестив Благую Весть в том городе и многих сделав учениками Господа, они вернулись в Листру, а затем прошли через Иконию и Антиохию,

22 всюду укрепляя дух учеников, призывая быть стойкими в вере. «В Царство Божие нам предстоит войти путем многих страданий», — говорили они.

23 И, избрав им пресвитеров в каждой церкви, с молитвой и постом поручили их заботе Господа, в Которого те уверовали.

24 Потом, пройдя через всю Писидию, они пришли в Памфилию.

25 И, возвестив слово в Пергии, они направились в Атталию.

26 Оттуда отплыли они в Антиохию. (Там они были вверены благодати Божией для дела, которое и исполнили.)

27 В Антиохии они собрали церковь и рассказали обо всём, что Бог совершил через них и как Он отворил дверь веры язычникам.

28 И они продолжительное время оставались там с учениками.

Дiї Розділ 14	Деяния апостолов Глава 14
1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.	1 В Иконии Павел и Варнава тоже пришли в иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество как иудеев, так и язычников.
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.	2 (Однако те иудеи, что не уверовали, ожесточили язычников, настроив их против братьев.)
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.	3 Они пробыли там довольно долго и проповедовали смело и открыто, полагаясь на Господа, подтверждавшего весть о Своей благодати тем, что даровал им способность творить знамения и чудеса.
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.	4 Между тем народ в городе разделился: одни стали на сторону иудеев, а другие — апостолов.
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,	5 Язычники и иудеи, вступив в сговор с городскими властями, собрались напасть на Павла и Варнаву и побить их камнями.
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,	6 [6-7] Узнав об этом, они нашли себе убежище в Ликаонии и там, в городах Листра и Дервия и их окрестностях, продолжали возвещать Благую Весть.
7 і Єва́нгелію там звіща́ли.	7
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.	8 В Листре был человек, который не владел ногами, хромой от рождения, он и шагу ступить не мог. Этот человек сидел
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,	9 и слушал проповедь Павла. Павел внимательно посмотрел на него и, заметив, что есть у него вера и может он быть исцелен,
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.	10 громко воскликнул: «Поднимись, стань на ноги!» Тот быстро встал и пошел.
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“	11 Люди, увидев сделанное Павлом, закричали по-ликаонски: «Боги сошли к нам в облике человеческом!»
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.	12 И стали называть Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, потому что в основном говорил он.
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.	13 Жрец Зевса, храм которого был перед городскими воротами, привел к воротам быков, принес венки и хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи	14 Услышав об этом, апостолы Варнава и Павел разодрали на себе одежды и с криком бросились в толпу:
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.	15 «Остановитесь, что вы делаете? — взывали они. — Мы такие же люди, как и вы, и пришли к вам с Благой Вестью, чтобы обратились вы от этих никчемных идолов к Богу Живому, создавшему небо, землю и море, и всё, что в них обитает.
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,	16 В прошлых поколениях Он позволял всем народам ходить своими путями,
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.	17 хотя и не переставал напоминать вам о Себе, творя добро: Он посылает вам с неба дожди и каждый год в свое время дает урожаи, насыщает вас пищей и наполняет весельем сердца ваши».
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.	18 И этими речами они едва смогли удержать народ от жертвоприношения в их честь.
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.	19 Но потом из Антиохии и Иконии пришли иудеи и, настроив народ против апостолов, побили Павла камнями; думая, что он умер, его выволокли за город.
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.	20 Когда же ученики обступили Павла, он очнулся, встал и вернулся в город, а на следующий день вместе с Варнавою пошел в Дервию.
21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,	21 Возвестив Благую Весть в том городе и многих сделав учениками Господа, они вернулись в Листру, а затем прошли через Иконию и Антиохию,
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.	22 всюду укрепляя дух учеников, призывая быть стойкими в вере. «В Царство Божие нам предстоит войти путем многих страданий», — говорили они.
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.	23 И, избрав им пресвитеров в каждой церкви, с молитвой и постом поручили их заботе Господа, в Которого те уверовали.
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;	24 Потом, пройдя через всю Писидию, они пришли в Памфилию.
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,	25 И, возвестив слово в Пергии, они направились в Атталию.
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.	26 Оттуда отплыли они в Антиохию. (Там они были вверены благодати Божией для дела, которое и исполнили.)
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.	27 В Антиохии они собрали церковь и рассказали обо всём, что Бог совершил через них и как Он отворил дверь веры язычникам.
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.	28 И они продолжительное время оставались там с учениками.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Старий
завіт

Новий
завіт